Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕ...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
7.06 Mб
Скачать

2. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною тре­тьою статті 193 цього Кодексу.

1. Суб'єктом виконання господарського зобов'язання є зобов'язана сторона, яка звичайно й виконує його сама. Але ця сторона може покласти виконання зобов'язання (у цілому або в частині) на третю особу, що не є стороною у зобов'язанні (передоручити виконання). В умо­вах реальної економіки таке передоручення досить поширене (підряд на капітальне будів­ництво із залученням генеральним підрядником субпідрядника і передорученням останньо­му виконання зобов'язання безпосередньо замовникові). Разом з тим передоручення вико­нання може бути здійснено і управненою стороною, що не суперечить змісту частини 1 коментованої статті. Це можливо, наприклад, у договірних зобов'язаннях щодо поставки то­вару виробником покупцеві через товарну біржу або іншого посередника. Такий посередник може як зобов'язана сторона щодо покупця передоручити здійснення поставки на його адре­су виробнику і як управнена сторона стосовно останнього передоручити прийняття виконан­ня покупцеві.

Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою -безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобо­в'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Коли ж такою тре­тьою особою не є безпосередній виконавець, управнена сторона на свій розсуд вирішує: прийняти чи не прийняти виконання зобов'язання.

2. В усіх випадках передоручення виконання зобов'язана сторона не вибуває із зобо­в'язання і залишається повністю відповідальною перед управненою стороною за виконання, що здійснюється третьою особою. Неналежне виконання зобов'язання цією особою не звіль­няє сторони від обов'язку виконати зобов'язання у натурі, крім випадків, коли інше передба­чено законом чи договором або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зо­бов'язання.

Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях

1. Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено зако­ном, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних пи­тань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

2. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зо­бов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень ін­шому суб'єкту - з дня офіційного опублікування цього акта.

3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповід­не до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслід­ки рішень, що ним приймаються.

1. Частина 1 коментованої статті регулює два різні, але пов'язані між собою господарські правовідношення. Перше з них — правовідношення з передачі (делегування) прав управне­ною стороною (управненим суб'єктом - за текстом статті) другій стороні цього правовідно­шення безстроково або на певний строк. Об'єктом даного правовідношення є дії з передачі прав, а предметом - відповідні права, що передаються (делегуються). Причому такі права можуть бути двох видів: 1) майнові - права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном; 2) організаційні (управлінські) — права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Зазначені права належать управ-неній стороні за законом, статутом чи договором, і вона передає їх другій стороні, а остання приймає ці права з метою наступної їх реалізації. Залежно від предмета (характеру прав) і змісту правовідношення воно може бути відповідно майново-господарським чи організацій­но-господарським.

Друге правовідношення, врегульоване у частині 1 даної статті, - це зобов'язання між управненою стороною (вона є такою в обох правовідношеннях) і третьою особою (за змістом статті) — зобов'язаною стороною у даному зобов'язанні, яка повинна відповідно пе­редати майно або здійснити певну управлінсько-господарську (організаційну) дію чи утри­матися від певної дії.

Зв'язок між цими двома правовідношеннями полягає у тому, що управнена сторона пере­дає (делегує) право прийняти виконання за другим правовідношенням (зобов'язанням) дру­гій стороні першого правовідношення. Тобто, правову норму, закріплену в коментованій статті, можна було б також охарактеризувати як виконання господарського зобов'язання на адресу третьої особи (другої сторони - за текстом статті). Але ж така характеристика була б не зовсім точною, оскільки зазначена норма передбачає саме передачу (делегування) прав у господарських зобов'язаннях.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює строки і порядок набуття чинності актом передачі прав та актом делегування господарсько-управлінських повноважень. Офіційним опублікуванням останнього вважається оприлюднення його у відповідних офіційних друко­ваних виданнях. Акти ненормативного характеру можуть не публікуватися і офіційно опри­люднюються шляхом надіслання їх відповідним органам державної влади, органам місцево­го самоврядування, котрі доводять ці акти до відома відповідних суб'єктів (підприємств, установ, організацій), на яких поширюється чинність вказаних актів. У такому разі неопубліковані акти набувають чинності з моменту їх одержання відповідними організаціями, якщо орган, який їх видав, не встановив інший строк набрання ними чинності.

3. Із змісту коментованої статті випливає, що передача (делегування) прав здійснюється за згодою суб'єкта, якому останні передаються (делегуються). Але ж якщо суб'єкт дав згоду і одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, він стає зо­бов'язаним вирішувати відповідне до них коло господарських питань та нести відповідаль­ність за наслідки рішень, що ним приймаються.

Стаття 196. Виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів

1. У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати вико­нання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

2. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повин­но виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань за­стосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не перед­бачено законом.

1. У господарському зобов'язанні беруть участь дві сторони - управнена і зобов'язана. Але на кожній із сторін може виступати декілька суб'єктів, і тоді це буде зобов'язання з мно­жинністю осіб. Множинність осіб у зобов'язанні може бути активною (множинність управнених суб'єктів), пасивною (множинність зобов'язаних суб'єктів) або змішаною (коли при­сутні у множині ті й інші). Коментована стаття, встановлюючи особливості виконання таких зобов'язань, передбачає як загальне правило принцип часткової вимоги і часткового вико­нання, тобто кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зо­бов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. По мірі виконання суб'єкти, які отримують виконання у своїй частці або виконують свою частку, із зобов'язання вибувають, а інші учасники залишаються до виконання зобов'язання у повному обсязі.

2. У випадках коли це спеціально передбачено законодавством або договором, застосо­вується принцип солідарного виконання господарського зобов'язання з множинністю осіб відповідно до положень статей 541-544 Цивільного кодексу України, якщо інше не встанов­лено законом. Інші принципи виконання господарського зобов'язання з множинністю осіб (субсидіарний тощо) Кодексом не передбачаються.

Стаття 197. Місце виконання господарського зобов'язання