5. Організація взаємодії з правоохоронними органами щодо забезпечення безпеки бізнесу

Організація взаємодії з правоохоронними органами щодо забезпечення безпеки бізнесу - це, насамперед, справа підприємця - саме особа, яка займається бізнесом, повинна бути ініціатором і взаємодії. Це обумовлено певними причинами:

По-перше - правоохоронні органи, завданням яких є здійснення профілактичних заходів та розкриття злочинів у сфері еконо­ми, насамперед спрямовують свої зусилля на захист економіки держави. Це зрозуміло - працівники правоохоронних органів є державними службовцями, держава виплачує їм заробітну плату, забезпечує безкоштовне медичне та соціальне обслуговування, нараховує пенсійне забезпечення тощо.

По-друге - якщо проаналізувати Кримінальний Кодекс України, то можна дійти висновку, що найбільш тяжкими (ґрунтуючись на розмірах строків ув'язнення) вважаються злочини, вчинені проти держави (в тому числі її економічних інтересів). Щодо забезпечення безпеки окремих осіб (як фізичної, так і економічної), то ці злочини (за строками ув'язнення та значимістю у Ко­дексі) посідають другорядні місця.

По-третє - для того, щоб здійснювати профілактичні заходи (щодо попередження злочинів, встановлення і усунення причин та умов, що їм сприяють), працівники правоохоронних органів повинні бути обізнані зі структурою підприємства, технічними особливостями, технологічними процесами, системою управління (менеджменту), знати функціональні обов'язки працівників, схему внутрішніх та зовнішніх зв'язків та багато чого іншого. Інформація такого плану надається правоохоронним органам офіційно, за письмовими чи усними запитами, отримується іншими шляхами. На основі аналізу отриманої інформації, статистичних показників, обов'язкової фінансової звітності перед контролю­ючими органами, а також інформації про раніше вчинені злочини та способи вчинення злочинів в інших регіонах, правоохоронні органи можуть визначити, які злочини і яким чином можуть мінятися в державних установах, а потім спланувати свою роботу щодо профілактики цих негативних явищ. Що стосується комерційних підприємств, то такої інформації вони не надають, система зворотнього зв'язку теж не відпрацьована, тож правоохоронні органи позбавлені можливості за своєю ініціативою здійснювати профілактичні заходи у приватних фірмах. Такі заходи здійснюються тільки у випадку, якщо представники комерційної структури вчинюють злочин, який стосується економічної безпеки держави, але мета діяльності правоохоронних органів у такому випадку дещо інша.

По-четверте - комерційні структури не надають інформації до правоохоронних органів з певних причин:

• побоюючись, що інформація буде використана проти них самих;

• не бажаючи розголошувати комерційну таємницю;

• вважаючи, що через правоохоронні органи може здійснюватися виток компрометуючих відомостей до конкурентів чи до представників засобів масової інформації;

• інші (в залежності від специфіки діяльності комерційного підприємства).

Таким чином, можна зробити висновок, що комерційні структури випадають з загальнодержавних та місцевих програм профілактики злочинності. Тож підприємцю необхідно виробити такту стратегію, щоб він як платник податків (тобто як особа, що частково утримує та фінансує діяльність правоохоронних органів) теж був забезпечений належним захистом з боку держави.

Як показує практика, така стратегія виробляється шляхом спроб та помилок, але, на нашу думку, у цьому випадку потрібно керуватися прислів'ям "Дурні вчаться на своїх помилках, розумні - на чужих". Якщо проаналізувати вітчизняний досвід, то можна визначити, що взаємодія з правоохоронними органами може починатися кількома шляхами:

• з особистих стосунків між керівниками фірми та представивником правоохоронних органів (друзі дитинства, родичі, співпраця у минулому тощо);

• із знайомства випадкового чи через знайомих з певною метою;

• у зв'язку з вчиненням злочину відносно комерційної структури чи безпосередньо її керівника;

• у зв'язку з вчиненням злочину працівниками комерційної структури;

• інші шляхи теж можливі, але вони є здебільшого варіаціями вищеозначених.

Також на місці будь-кого з керівників підприємства можуть бути працівники служби безпеки фірми, у зв'язку з тим, що вони більше займаються проблемами безпеки, краще розуміють корисність взаємодії з правоохоронними органами, а до того ж їх функції багато в чому співпадають.

Правоохоронні органи проводять профілактику і розкривають злчини на державному рівні, працівники служби безпеки вико­нують ті ж самі функції на рівні комерційної структури. Методи, які використовує служба безпеки, мають багато спільного з тими, які взяті на озброєння у правоохоронних органах, але не завжди їх дублюють.

Зв'язкам служби безпеки з місцевими органами влади, ОВС, СБУ надається особливе значення. Інтереси щодо забезпечення безпеки фірми не повинні знаходитися у протиріччі з інтересами щодо забезпечення безпеки громадськості та держави, а навпаки повинні доповнювати одне одного.

Відсутність в законодавстві України правових норм, що регулюють діяльність служб безпеки фірм, викликає занепокоєння багатьох спеціалістів, які розуміють, що безконтрольне використання досить делікатних, по суті конспіративних, методів службами безпеки може викликати негативне ставлення до них громадськості, трудових колективів, зачепити права і гідність громадян України.

Як показує світовий досвід профілактики злочинів на об'єктах економіки з різними формами власності (тобто приватної теж), служби безпеки стають тим фундаментом, який буде знаходитися в основі економічної безпеки держави. Служба безпеки - це потенційні помічники правоохоронних органів у боротьбі із зроста­ючою злочинністю, тому важливо процеси, пов'язані із взаємодією, не пускати за течією.

Аналізуючи вищеозначене, можна визначити основні напрямки, за якими здійснюється взаємодія служби безпеки з правоохоронними органами:

а) ліцензування діяльності комерційних структур здійснюється у певних формах, чітко врегульованих законами і підзаконними, відомчими нормативними актами;

б) дозвільна система ОВС надає дозвіл на виготовлення та реєстрацію печаток та штампів при заснуванні комерційної структури, що надає гарантію фінансовій безпеці фірми (у випадках коли зловмисники підробляють печатки чи бланки фірми та вчинюють за їх допомогою злочини; експертні дослідження та порівняльні експертизи, що здійснюються ОВС, дадуть висновок, що злочин вчинено за допомогою підроблених печаток - тобто фірма до злочину непричетна і не буде нести правову та фінансову відповідальність); а також на придбання, зберігання та користування зброєю (з метою самозахисту). На жаль, недержавним службам не дозволено користування короткоствольною нарізною, напівавтоматичною зброєю, вони можуть використовувати тільки мисливську довгоствольну (довжина ствола не повинна бути менше 51 см);

в) на сьогоднішній день в Україні недержавна охоронна діяльність дозволена та здійснюється за умови її ліцензуваннями Ліцензування цієї діяльності здійснюється Державною службою охорони Міністерства внутрішніх справ України. Окрім цього співробітники Державної служби охорони згідно з нормативними відомчими актами повинні надавати приватним службам безпеки юридичну, консультаційну та учбово-мето дичну допомогу. Що стосується державного регулювання діяльності приватних служб безпеки, то проект Закону "Про недержавну розшукову та охоронну діяльність" (що знаходиться на стадії розроблення) визначає порядок ліцензування охоронної діяльності.

Підприємство, яке у відповідності зі своїм статутом займається наданням охоронних послуг, повинно мати на це ліцензію, що видається органом внутрішніх справ, йому дозволяється надавати послуги у вигляді озброєної охорони майна власників, а також використання технічних і інших засобів, що не причиняють шкоди життю і здоров'ю громадян і навколишньому середовищу, засоби оперативного радіо- і телефонного зв'язку.

Керівники охоронних підприємств, а також персонал цих підприємств (надалі - охоронці), що виконують послуги, пов'язані з проектуванням, монтажем та експлуатацією засобів охоронно-пожежної сигналізації, використанням у своїй професійній діяльності зброї та спеціальних засобів, забезпечення захисту життя і здоров'я окремих осіб, повинні одержати ліцензію в порядку ліцензування охоронної діяльності.

Для одержання ліцензії на виконання охоронних послуг необхідно надати в відповідний орган внутрішніх справ документи, в яких перелічуються види охоронних послуг і вказується територія діяльності створеного підприємства охорони, відомості про чисельність персоналу, наміри використання технічних і інших засобів, спеціальних засобів, зброї і потреби в них.

За необхідності органи внутрішніх справ мають право перевірити правдивість відомостей, що викладені в наданих документах, необхідних для прийняття рішень про видавання ліцензій на охоронну діяльність.

Незважаючи на значне збільшення кількості охоронних фірм в Україні, щодо них, на думку експертів, зберігається ще багато невирішених питань. До їх числа в першу чергу відносяться законодавчі проблеми.

Так, наприклад, Державна служба охорони при МВС України у своїй діяльності спирається на Закон "Про міліцію" і на положення Кабінету Міністрів України, де чітко визначені права та обов'язки її співробітників. З іншого боку, працівники недержавних охоронних фірм здійснюють свою діяльність тільки на основі інструкції "Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з охорони", яка стверджена керівництвом МВС України і, таким чином, становить лише відомчий акт;

г) здійснення профілактики злочинів чи правопорушень, (заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки, фізичної безпеки осіб та збереженні майна комерційного підприємства);

д) у великих фірмах та підприємствах, що виконують державні замовлення (особливо якщо це пов'язано з обробкою таємної інформації), роботу служби безпеки фірми тимчасово контро­люють працівники правоохоронних органів; - підвищена ува­га приділяється упорядкуванню контактів осіб (пов'язаних з таємними роботами) з іноземними представниками - вводяться додаткові обмеження, режимні заходи, правила, інструкції щодо підтримання таких контактів. Це теж контролюють представники правоохоронних органів.

Слід зазначити таке - поки що ця діяльність не врегульований державою. Натомість в інших країнах взаємодії між приватний» бізнесом та правоохоронними органами приділяється все більше уваги. Наприклад, в США визначається тенденція до ізоляції іноземних представників від прямих контактів з виробничо-промисловими об'єктами та їх персоналом, яка зачепила навіть ті фірми, які підтримують дуже незначні торгівельні зв'язки з нашою державою. Виявлена закономірність до розширення функцій державних та відомчих спецслужб щодо забезпечення безпеки комерційної діяльності за кордоном приватнопідприємницьких організацій і допомоги у формуванні в них приватних служб безпеки. З початку 80-х років на ЦРУ, наприклад, вперше в американській історії прямо покладено обов'язок захищати інтереси забезпечувати безпеку американських корпорацій за кордоном.

З середини 80-х років ФБР здійснює Програму спеціальної підготовки управлінського апарату і персоналу служб безпеки приватних компаній США у боротьбі з потенційною загрозою іноземних розвідок: співробітників фірм, в першу чергу тих, хто працює за кордоном, навчають методам реагування на підходи з боку осіб, зацікавлених в таємній економічній та науково-технічній інформації.

У результаті досліджень визначені основні напрямки діяльності співробітників державних спецслужб та органів промислової безпеки на закріплених за ними об'єктах. Так представники ФБР на підприємствах сумісно з кадровим апаратом і службою безпеки зобов'язані:

• проводити кваліфіковану спецперевірку осіб, що допускаються до роботи з таємними документами та матеріалами;

• розповсюджувати серед персоналу досвід контррозвідувального забезпечення закріплених за ними об'єктів.

В останній час службами безпеки введений більш суворий контроль за технічною та комерційною документацією, що передається місцевими фірмами іноземним спеціалістам, яких дозволено знайомити лише з матеріалами, що мають особливу відмітку. Співробітникам ряду фірм під загрозою звільнення вводиться в обов'язок після контактів з іноземцями представляти адміністрації письмові звіти про характер розмов.

Окрім цього, у штаті Флорида створений та плідно працює і семінар для керівників та працівників служби безпеки комерційних структур (щось подібне курсам підвищення кваліфікації), основною метою якого є ознайомлення з методами діяльності організованих злочинних груп та навчання комерсантів способам протидії:

• проникненню організованої злочинності в легальні підприємницькі структури;

• відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом (від торгівлі наркотиками, рекету, банківських та інших махінацій) через комерційні підприємства;

• використанню легальних підприємницьких структур для виконання окремих злочинних операцій тощо.

У нашій державі найбільш прогресивні підприємства вже зрозуміли, що сьогодні для підприємця більш актуальним є захист економічних інтересів фірми, який може бути забезпечений не стільки силою зброї, скільки сучасною інформацією і знаходженням оптимальних варіантів вирішення проблем на основі аналізу ситуації. Тому сьогодні практично всі фірми в Україні виконують повний комплекс заходів, включаючи об'єктову охорону з використанням спецтехніки, захист конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу, прийоми ділової розвідки, запобігання і нейтралізації промислового шпигунства і виявлення недобросовісної конкуренції, захист каналів зовнішньоекономічних зв'язків та інвестиційного співробітництва, формування системи інформаційної безпеки підприємств, фірм, банків і захисту комерційної таємниці.

Однак, спроба "Осягнути неосяжне", створюючи багатопрофільні служби безпеки, приводять до втрати професіоналізму. Це пов'язано з тим, що висококласних спеціалістів-практиків об'єктивно дуже мало і на всі структури недержавної безпеки просто не вистачає. Професіонали, які у більшості випадків є вихованцями спеціалізованих підрозділів державної служби чи зовнішньоторгівельних організацій, користуються великим попитом на ринку послуг і, загалом, мають високооплачувану роботу в службах безпеки великих підприємств або в спеціалізованих фірмах. Тому сьогодні стали користуватися системою залучення спеціалістів шляхом встановлення договірних відносин з державними правоохоронними органами та іншими державними ми службами, зайнятими у сфері забезпечення економічної безпеки. Але, знову ж таки, все це законодавчо не врегульовано, тому співробітники правоохоронних органів діють на свій розсуд, хоча це і не входить в коло їх обов'язків.

При вчиненні злочину працівниками комерційної структури чи відносно комерційної структури підрозділи комерційної служби безпеки здійснюють певні заходи, які забезпечують взаємодію з правоохоронними органами.

Ці заходи здійснюються, насамперед, у формі обміну інформацією. Правоохоронні органи надають інформацію комерційними структурам в рамках своїх повноважень, але не розголошуючи таємниці слідства. Що стосується зворотнього процесу (тобто надання відомостей правоохоронним органам), то цей процес чітко регламентований законодавчо. Процес вилучення документів докладно висвітлений у третьому розділі лекції "Проблеми законодавчого регулювання безпеки бізнесу".

Закон також регламентує процес взаємодії шляхом виконанням певних дій керівниками комерційної структури, співробітникам служби безпеки та рядовими працівниками фірми у випадку вчинення злочину на фірмі. Ці дії різняться в залежності від злочину, що був вчинений. Наприклад, у випадку нападу на комерційну структуру службою безпеки для працівників правоохоронних органів повинна бути підготовлена інформація, яка містить таке:

• відомості про грабіжників чи нападників, їх прикмети, шляхи зникнення, використання з цією метою транспортних засобів;

• кількість осіб, що брали участь у злочині (бажано з вказівкою адрес, установчих даних) - працівники комерційної структури, потерпілі клієнти, свідки події, випадкові перехожі;

• результат пограбування, нападу, підпалу тощо;

• відомості про працівників фірми та склад служби охорони, як самої комерційної структури, так і працівників підрозділу міліції чи позавідомчої охорони органів внутрішніх справ, які забезпечують охорону об'єкту;

• якщо фірма зверталася за охороною до приватної охоронної структури чи вирішувала якісь проблеми, звертаючись до злочинних угруповань - максимально повну інформацію про ці контакти:

а) відомості про працівників фірми, які запропонували ці заходи;

б) відомості про осіб, які підтримували контакти з вищеозначеними структурами;

в) інформацію про всі випадки та причини звернення до цих структур;

г) документи по всіх угодах, які здійснювалися під контролем, за участю цих структур тощо;

• інформація про потерпілих осіб, стан їх здоров'я, прийняті заходи невідкладної медичної допомоги з вказанням адрес лікарень та поліклінік у випадку їх госпіталізації чи стаціо­нарного лікування.

• Якщо злочинцям вдалося зникнути, то служба безпеки з метою подальшої взаємодії з правоохоронними органами повинна здійснювати контроль таких (важливих для подальшого розслідування та пошуку злочинців) обставин:

• жодний з можливих речових доказів не повинен зникнути чи змінитися;

• жодний з присутніх під час події не повинен зникати з фірми, за виключенням тих осіб, що потребують невідкладної ме­дичної допомоги;

• жодний зі сторонніх осіб, за виключенням співробітників правоохоронних органів, не повинен заходити в приміщення (на територію об'єкта);

• ніяких заяв для преси чи інших засобів масової інформації не слід робити без консультації з адвокатом до того часу, доки правоохоронні органи не виконають всі передбачені законом слідчі дії;

• всі працівники фірми чи клієнти, що бачили злочинців, по­винні відразу після пригоди бути опитані представниками служби безпеки, а потім правоохоронних органів;

• свідкам при цьому забороняється консультуватися один з одним, що забезпечується їх відокремленням і розміщенням в різних приміщеннях офісу чи автомобілях, що стоять окремо;

• всі постраждалі чи поранені повинні бути негайно відправлені у найближчу лікарню, де їм надається невідкладна медична допомога в присутності чи під наглядом співробітників служби безпеки з обов'язковою фіксацією їх адрес та повних даних.

Звісно, в залежності від обставин і від того, хто саме вчинив злочин - співробітники фірми чи сторонні особи, який саме злочин - озброєний напад, крадіжку чи фінансову оборудку - порядок взаємодії може бути дещо інший, але всі випадки передбачити неможливо. Взаємодія може бути і анонімною - в односторонньому порядку, тобто комерційна структура надає інформацію, а правоохоронні органи здійснюють дії, які вигідні фірмі, і водночас вигідні і державі. Це може забезпечуватися, наприклад, використанням телефону довіри ("гарячої лінії").

Правоохоронні органи зацікавлені отримувати від абонентів "гарячої лінії" серйозні і варті уваги сигнали. Отримана від анонімних абонентів інформація в цьому плані - дуже цінна і може стати основою для порушення кримінальних справ. Реакція на телефонний дзвінок не завжди моментальна. Спершу детально вивчається ситуація і, якщо сигнал відповідає дійсності (наприклад, якась фірма не сплачує податків), туди направляються працівники правоохоронних органів і здійснюють перевірку. Всі телефонні контакти анонімні, абонента ніхто не запитує, хто він і чому телефонує. Немає жодних підслуховувань, не використовується жодних технічних засобів, немає жодної небезпеки бути викритим тими структурами, на які надійшла інформація.

ЛЕКЦІЯ 15