2. Методика визначення проблем безпеки

Отже, вивчення проблем безпеки. Перше питання, що виникає: "Яким чином ми можемо визначити, в якій мірі нам необхідна без­пека і де саме ми повинні застосувати захисні заходи?"

Методика отримання відповіді - це дослідження проблем безпеки:

1. Ідентифікація, тобто визначення в комерційній структурі тих активів та видів діяльності, які безпосередньо працюють на прибуток і потенційно підпадають під ризик.

2. Оцінка небезпеки реалізації цих ризиків.

3. Підготовка та впровадження системи заходів, які дозволять керувати ризиками, що були виявлені.

Зазначимо, що під категорію "керування ризиками" не підпа­дають економічні збитки активів компанії, причиною яких є, наприклад, загальний рівень ділової активності в державі, зміна курсів іноземних валют, інфляція, технологічні зміни тощо. З іншого боку, "керування чистим ризиком" — це забезпечення ці­лісності активів організації та її здатності генерувати прибуток в умовах небажаних явищ.

Ідентифікація ризиків

Щоб не пропустити жодного значного джерела ризику необхід­но, перш за все, проаналізувати основні компоненти безпеки, в яких можна отримати збитки:

1. Матеріальні активи. Сюди входять: нерухомість, обладнан­ня, готова продукція, сировина та напівфабрикати, готівкові засо­би та чеки, а також інші подібні складові бізнесу, які підлягають ризику бути викраденими, зіпсованими чи зруйнованими.

2. Персонал. Деякі організації в значній мірі залежать від ді­яльності ключових співробітників. В інших структурах значна Частина працівників підлягає ризику під час здійснення своїх функцій. Іноді на стан справ можуть вплинути звільнення, пора­нення, хвороба чи смерть деяких осіб.

3. Інформація. Про способи збереження конфіденційної інфор­мації і про ризик у випадку її витоку розповідається в наступних лекціях.

4. Правова відповідальність. Компанії в судовому порядку можуть бути визнані винними за збитки, завдані третій особі (вра­ховуючи і власних службовців) чи їх власності.

5. Припинення діяльності. Такий розвиток подій часто супрово­джує якісь дії, шкода від яких значно перевищує розміри прибут­ків та активів фірми.

Якщо ми бажаємо отримати повний набір можливих сценаріїв ризикованих ситуацій, необхідно всебічно та ретельно проаналізувати кожен з вказаних компонентів бізнесу. Щоб отримати інфор­мацію, яка дозволяє ідентифікувати найбільш небезпечні фінансові ризики, корисно обговорити з джерелами, які відповідають за певні сектори роботи, питання наявності небезпечних місць та вчинення ситуацій, які ускладнюють досягнення мети та фінан­сову політику фірми. Якщо ризики виявлені - потрібно відреагувати за ступенем терміновості реагування на них та важливості в цілому.

Оцінка ризиків

Ризик можна оцінювати з двох боків:

- як вірогідність настання небажаної події;

- як вартісний показник цієї події у випадку її настання.

Отримання такої інформації, яка призначена для прогнозу­вання можливості настання небажаних наслідків, базується на:

- аналізі відомостей про події, що відбулися у минулому;

- власному досвіді;

- відомостях зсередини фірми;

- статистики злочинів навкруги;

- інших даних, які мають значення для існування та роботи фірми.

Найпростіший, ефективний спосіб вивчення загроз – розподіл їх на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні джерела небезпеки - професійні злочинці, корумпо­вані представники владних структур, стихійні лиха, акти ванда­лізму тощо.

Внутрішні - співробітники фірми, погодинні робітники, відві­дувачі, клієнти тощо.

Значення мають ситуаційні можливості (наявність доступу, професійна підготовка злочинця, час) та мотивація особи (необхід­ність, обгрунтування необхідності для себе, самоствердження тощо). Окрім цього, вірогідність настання небажаної події багато в чому залежить від загальної організації справ в компанії. Якщо на фірмі контрольні заходи проводяться постійно та комплексно (причому про це відомо всім співробітникам), то можливостей для вчинення, наприклад, фінансової махінації значно менше, ніж коли на фірмі царює хаос та анархія.

Наступний крок оцінки ризиків - встановлення показників вартості реалізації такого ризику. Наслідки залежать від того, які активи компанії підлягають негативному впливу, та наскіль­ки сильно. Складові такі:

- вартість нерухомості, що підлягає ризику;

- додаткові витрати, що викликані настанням небажаної події;

- недоотримання прибутків від скорочення чи припинення діяльності;

- інші шкоди чи збитки, нанесені третім особам, в результаті яких можливі фінансові санкції.

З наведеного переліку помітно, що загальні збитки можуть пе­ревищувати всі активи, які підлягають ризику, тобто можуть бути більш ніж 100% від номінальної вартості бізнесу.

Встановивши, які події можуть викликати шкоду, дослідивши принципи, які приводять до їх настання, спрогнозувавши вірогідність їх реалізації та оцінивши їх наслідки, необхідно рангувати ризики за важливістю. Співвідношення відомостей, отриманих під час аналізу, може включати конкретні цифри, які з'являються в результаті суб'єктивних оцінок і інтуїтивного прогнозування. Виконавши ці два етапи з дослідження безпеки, можна переходити до третього і заключного: управління ризиками.

В управлінні ризиками необхідно виділити чотири головні складові:

1. Уникнення ризику. На перший погляд ця складова може вирішити всі проблеми, пов'язані із забезпеченням фінансової безпеки. Однак, повністю уникнути всіх видів ризику можна, тільки припинивши займатися бізнесом взагалі.

2. Передача ризику. Якщо реалізується підхід припинення виконання яких-небудь функцій, які супроводжуються ризиком, то з економічного боку таке рішення не може бути визнано оптимальним тому, що у цьому випадку фірмі необхідно відмовитися від прибутку (від цих видів діяльності). Більш раціональний підхід - передача ризику як відведення від своєї структури. Наприклад, страхування від потенційних збитків, тобто при реалізації ризику компанія отримає страхові виплати. Однак, таке страхування порівняно з іншими видами ризику, здійснюється рідко. Більш того, в деяких випадках судові та законодавчі органи забороняють чи відмежовують можливості фізичних чи юридичних осіб в цілому застосовувати такий підхід для зменшення юридичної відповідальності.

3. Обмеження ризику. Іноді керівництво фірми приймає рішення відмежувати частково чи повністю якийсь ризик. Наприклад, за кордоном - страхування від певних наслідків, у нас, наприклад, наведення корумпованих зв'язків у правоохоронний органах чи органах влади - це коштує грошей, але зменшує, ризик. Звісно, такі рішення приймаються тільки після оцінки можливих ризиків чи їх наслідків. Але на вибір ризику, що обмежується, впливає некомпетентність осіб, які приймають рішення, коли вірогідність наступу окремих ризиків чи їх наслідки оцінюються помилково.

Взагалі рішення про обмеження можливого ризику визнача­ється:

- з одного боку - можливостями фірм знизити вірогідність наступу небажаної дії;

- з іншого - її здатністю обмежити фінансові та інші втрати, якщо подія відбудеться.

4. Скорочення ризику. Скорочення ризику можна досягти за допомогою використання різних заходів, поліпшення процедур, що використовуються у роботі, розроблення планів дій у нестан­дартних ситуаціях.

Окрім того, необхідний, свого роду, аудит предметів, що вико­ристовуються, засобів та процедур забезпечення фінансової безпе­ки на предмет збереження чи дієвості їх, ефективного застосу­вання під час зміни обставин, коли можлива поява нових видів ризику. Тому такий аудит, який здатний перевірити систему фі­нансової безпеки на предмет злочинних зазіхань та забезпечити скорочення втрат, стає важливою умовою існування комерційної структури.

ЛЕКЦІЯ 11