3. Заходи по забезпеченню економічної безпеки

Забезпеченням економічної безпеки в комерційній структурі повинні займатися всі співробітники, керувати в загальному плані цим процесом повинні керівники. Але провідна роль в цій роботі належить службі безпеки. Служба безпеки з метою забезпечення економічної та фінансової безпеки діє в таких напрямках:

1. Виявляє і припиняє намагання конкурентів до здійснення недобросовісної конкуренції. У промисловорозвинутих країнах термін "недобросовісна конкуренція" вживається давно, і за ним криється винахідливість конкурентів, які ставлять за мету досяг­нення переваги над супротивником протизаконними методами. Недобросовісна конкуренція може виступати у таких формах:

• промисловий шпіонаж;

• використання товарного знаку, фірмової назви, чи марку­вання товару без дозволу особи, на чиє ім'я вони зареєстро­вані;

• порушення прав власника патенту;

• дискредитація репутації підприємства;

• зговір конкурентів з метою нав'язування фірмі зазделегідь невигідних умов;

• дезорганізація виробничого процесу шляхом підкупу чи зманювання робітників чи службовців, особливо тих, хто має доступ до таємної інформації.

2. Виявляє факти порушення договірних зобов'язань з боку партнерів-споживачів та постачальників продукції чи сировини, застосовує до них штрафні санкції, інші заходи, передбачені дію­чим законодавством.

3. Приймає заходи із недопущення контрактів на невигідних умовах. Візьмемо приклад з організації забезпечення економічної та фінансової безпеки комерційного підприємства, що займається бізне­сом у кредитно-фінансовій сфері. Якщо проаналізувати збитки вітчизняних комерційних банків, то махінації з кредитами займуть перше місце - саме тому служба економічної безпеки банків в нашій державі може слугувати зразком організації цієї роботи.

Основні види предметних махінацій:

• надання фальшивих документів недобросовісним позичаль­ником;

• підроблення гарантійних зобов'язань чи надання підробле­ного балансу;

• обман банка-гаранта під час страхування кредитів чи надання застави;

• створення фіктивної фірми (на короткий проміжок часу), яка зникає після отримання кредиту;

• більш складна схема - створення фіктивних фірм, які шля­хом переганяння коштів з рахунка на рахунок імітують ус­пішну діяльність, з тією ж метою - зникнути після отри­мання кредиту;

• "прикормка" банку - точне і безперечне дотримання умов ряду послідовних предметних договорів з поступовим збіль­шенням суми кредиту, а потім зникнення розпорядника зі значним кредитом.

Припинити діяльність злочинців в момент зникнення дуже важко, тому універсальним є твердження про те, що профілак­тика значно ефективніша будь-якого лікування. Це в повній мірі стосується і умов економічної безпеки.

Однак, що стосується економічної безпеки банку, то тут часті­ше виникають внутрішні протиріччя між службою безпеки (СБ) і управлінням кредитування.

Позиція співробітників відділу (управління) кредитування ду­же проста: розміщення коштів у вигляді кредитів - найбільш ви­гідне використання вільних ресурсів. Тому прагнення видати кре­дит на вигідних для банку умовах призводить до видавання заздалегідь проблемних кредитів та до їх неодноразової пролон­гації (подовження строку повернення).

У результаті в службу безпеки звертаються, коли пройшли всі строки повернення, кошти витрачені і повернення кредиту майже неможливе. Окрім того, кредитний відділ вбачає своє завдання тільки в оцінці бізнес-плану клієнта та у правильному оформленні всього пакету документів. Це відбувається, коли співробітники не мають уявлення про обмеження та управління ризиками. А тепер поглянемо на цю ситуацію з боку професіоналів.

Найпростішим способом обмеження ризику буде створення кредитного комітету, членом якого буде співробітник служби безпеки, а кожен кредит, що видається, проходить попередню експертизу в службі безпеки, при цьому вивчається:

• клієнт;

• активи клієнта (розмір установчого капіталу, співвідношення між власними засобами та тими, що знаходяться в управ­лінні, вкладання коштів у нерухомість тощо);

• склад засновників, наявність інших фірм, які очолюють засновники даного підприємства (кількість фірм, зареєстро­ваних за цією адресою тощо);

• форма, в якій створена юридична особа (звісно, найменш надійними є товариства з обмеженою відповідальністю);

• час перебування на ринку та на обслуговуванні в певному банку;

• проект, бізнес-план (призначення коштів);

• забезпечення кредиту (гарантія, застава тощо);

• результати обов'язкового виїзду на об'єкти клієнта, огляд застави тощо;

• використання відкритих та нетрадиційних джерел інформації.

Під час перевірки працівники служби безпеки звертають увагу не тільки на ці параметри, але і на ряд інших ознак під час проведення банківських операцій клієнтом у минулому з метою виявити, чи не займається клієнт протизаконною діяльністю (що може призвести як до неповернення коштів, так і до інших еконо­мічних ризиків, дорогих судових процесів, перевірок правоохо­ронними органами тощо).

Під час проведення перевірок інспектори служби безпеки повинні звертати увагу на операції, що мають такі ознаки:

• розмір операцій підпадає під встановлену чинним законо­давством норму щодо інформування правоохоронних органів (Закони України "Про організаційно-правові основи бороть­би з організованою злочинністю" та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин і прекурсорів та зловживанню ними");

• операції здійснюються за незвично заплутаних умов (незвичність умов визначається з урахуванням характеру операцій, а також їх кінцевих результатів);

• операції є економічно невиправданими, відсутній зв'язок між такими операціями та професійною та економічною діяльністю клієнта, або вони суперечать звичайній практи­ці такого клієнта.

При оцінці проекта бізнес-плану служба безпеки може здійснити перевірку партнера (особливо закордонного), оцінити ринок з точки зору його криміналізації, можливості збитків при реалізації продукції. При цьому співробітникам служби безпеки необхідно:

• визначити, чи підтримував "потерпілий" банк, чи його співробітники мали безпосередній контакт з отримувачем, чи був одним з посередників;

• визначити шляхи та способи надходження в банк запиту на отримання кредиту;

• вивчити всю документацію, яка пов'язана з отриманням грошей, приділяючи увагу можливим змінам чи перекрученням в ній;

• отримати всі відомості про одержувача кредиту чи про всі комерційні структури, з якими він співробітничав, їх керів­ників чи співробітників;

• припинити можливі спроби отримувача кредиту позбутися отриманих коштів, витратити їх тощо;

• розглянути всі матеріали, складені співробітником банку, який оформляв видачу кредита;

• отримати відомості, що характеризують його, включаючи відомості про можливі контакти з отримувачем кредита;

• ознайомитися з надходженнями на його власний рахунок, реєстраційними номерами транспортних засобів, які нале­жать йому чи членам його сім'ї;

• встановити основні джерела доходів (можливо, звернувшись до правоохоронних органів);

• розпитати вказаного співробітника за питанням, пов'язаним з видаванням кредиту, порівняти його відповіді з відомос­тями, отриманими під час аналізу його телефонних перего­ворів, особистого щоденника тощо.

В залежності від інформації, отриманої службою безпеки, її керівник викладає свої аргументи за чи проти надання кредиту (у вигляді експертного висновку). Звісно, кредитний комітет може проігнорувати думку служби безпеки, або навіть не внести її до протоколу засідання, однак, чітке виконання вимог оформлення кредитної справи (відмова керівництва розглядати справу без візи служби безпеки чи юристів) значно ускладнює подібні дії.

Окрім того, в положенні про службу безпеки може бути прямо вказано, що "служба не несе відповідальності за кредити, коли вони були видані всупереч її думки чи взагалі без експертизи та не залучається до заходів щодо їх повернення".

Усі ці заходи служби безпеки були наведені як приклад, але подібним чином необхідно організувати заходи з економічної та фінансової безпеки будь-якої комерційної структури із певними змінами, в залежності від комерційної орієнтації фірми. Більш докладно дії окремих підрозділів банку щодо попередження шахрайств з кредитними коштами будуть викладені в лекції 7 „Фінан­сові шахрайства та крадіжки у кредитно-фінансових установах".