Фінансові порушення серед звітних документів

Якщо говорити про бухгалтерські відділи, то саме там ризик шахрайства і крадіжок найвищий, саме там розміщуються основні загрози компанії від власних співробітників. Найтиповіші варі­анти цього:

• виписування фіктивних рахунків від неіснуючих постачальників, що в результаті призводить до доручення компанії банкові перевести кошти на рахунок, який певним чином знаходиться під контролем особи в компанії, що здійснює це шахрайство. Варіантом такого злочину є завищення ре­альних рахунків, що надходять в компанію від реальних партнерів, але зі спрямуванням надлишків на раніше вка­зану адресу;

• видавання фальшивих кредитів (а, іноді, спроба взагалі не фіксувати такі кредити) привілейованому партнеру, що ве­де до зниження активів компанії і недоотримання відсотків з позичених коштів. Найчастіше людина, яка здійснює цей злочин, одержує від партнера хабара, але іноді така "опера­ція" може здійснюватися і з інших причин;

• внесення до платіжки неіснуючих робітників, "заробітна плата" яких протягом деякого часу надходить на рахунки або на адреси, до яких має відношення шахрай. Щоб приховати злочин, вдаються до активного звільнення співробітників і набирання нових робітників, в такому разі вірогід­ність викривання шахрайства стає нижчою;

• маніпуляції з відомостями про матеріально-технічні запаси (які на сьогодні зберігаються в комп'ютерному вигляді). Такі дії дозволяють приховати фактичні крадіжки товарів і матеріалів зі складу;

• крадіжка коштів, одержаних у вигляді сплати від замовників. Досягається за рахунок маніпулювання обліковими записами таким чином, що нестача покривається фальши­вими кредитами чи платежами від інших одержувачів (та­кий підхід носить назву "переповнення каналів" або "шах­райство внахльостку"). Такий підхід характерний для тек званого "капельного" шахрайства, за яким злочинець почи­нає з незначних сум, але поступово переходить до фальши­вих операцій, складених з десятків чи навіть сотень звітних записів, що не мають ніякого відношення до дійсності, які він повинен здійснювати кожного місяця, щоб "лакувати" дійсність і ховати результати своєї злочинної діяльності, і так продовжується до тих пір, поки злочинець кінець кін­цем не буде викритий (або пожежа не знищить брокерських документів);

• регулярні крадіжки невеликих готівкових сум, які покри­ваються невнесенням в звітні документи деяких інших за­конних операцій.

Робота із замовниками та постачальниками

Зараз в моду входить "надавання повноважень", за яким стоїть ідея розширення автономності дій всередині керівної структури і передачі частини повноважень вниз по лацюжку. Для шахраїв (така політика - безцінний подарунок, для чесних же службовців - це, швидше за все, додаткові труднощі у збереженні свого робо­чого місця, бо очікування керівників щодо виконання об'єму їх завдань стають вищі. Частково в результаті такого підходу ми стали свідками того, що сприяння шахрайству і провокації злочинів стає все більшою загрозою бізнесу.

Сприяння шахрайству в останній час виходить на перше місце серед проблем, які хвилюють керівництво компаній в плані забез­печення їх безпеки: це і виплата співучаснику частини одержаних незаконним шляхом грошей, і робота з постачальниками за зави­щеними, а з замовником - за заниженими цінами. Якщо мати такого співробітника, скажімо, у відділі закупівлі, шахрайський потенціал може бути дуже великим.

Давно відомо, що для тих людей, від яких залежить розміщен­ня замовлень у зовнішніх структурах, завжди є небезпека ви­користати свій вплив на свою користь. Такі історії зустрічаються дуже часто в будівельних справах, коли діло доходить до підрядів на будівництво житлових будинків, влаштування садів і скверів, будівництво гаражів і т. ін., які супроводжуються висловом "відкат" (іноді таке слизьке слово заміняється словосполученням "ви­словлення подяки") тому, хто забезпечив укладання контракту саме з тією чи іншою організацією.

Добрим правилом проти такої практики, яке повинно незапе­речно виконуватися в компанії може бути таке: про всілякі хобі, про коштовні розваги підлеглий повинен доповідати своєму безпо­середньому керівнику. Інший підхід, що практикується - відмов­лятися від усіляких подарунків, якщо їх приймання пов'язане з необхідністю надання якихось відповідних "послуг". Якщо не ви­конувати подібні заходи перестороги, то ризик втягнення мене­джерів, які відповідають за закупівлю, в ситуації, що їх могли б спровокувати (в які вони можуть потрапити завдяки діям не дуже делікатних постачальників), залишається дуже високим.

Крім того, слід пам'ятати, що не тільки співробітники відділу закупівлі приймають рішення, що потрібно придбати і де це зро­бити конкретно. Менеджери різних відділів наділяються повнова­женнями на закупівлю якихось специфічних товарів чи послуг, наприклад, таких, які необхідні для забезпечення безпеки, інфор­маційних технологій, матеріалів, транспорту, харчування, зв'яз­ку (телефони і факси). Часто технологічні процеси обмежують коло партнерів, з ким взагалі можна вести справи, але і в цьому разі можливість вибирати навіть серед обмеженого кола поста­чальників може поставити людину, відповідальну за це, в приві­лейоване чи, навпаки, в маніпульоване ззовні становище з боку тих, хто хотів би одержати черговий контракт.

Гостра конкуренція, що ведеться зараз у глобальних масшта­бах, практично нічого не залишила від попереднього уявлення про ділову етику, про те, що добре, а що погано в бізнесі, про допустимі форми ведення бізнесу.