3. Найбільш розповсюджені шахрайства та крадіжки в банківських установах

Вивчення досвіду боротьби з економічною злочинністю, а та­кож обґрунтування прогностичної характеристики можливих правопорушень у банківській сфері дозволяють виділити найпо­ширеніші способи вчинення злочинів, а саме:

1. Розкрадання грошових коштів вкладників шляхом повного або часткового неоприбуткування. Механізм скоєння злочину цим способом полягає в тому, що контролер-касир банку протя­гом певного часу навмисно через оперативний щоденник і особовий рахунок власника не проводить певні суми грошей повністю або частково, хоча в ощадній книжці ці суми відображаються правильно. Для маскування цієї злочинної операції матеріально відповідальні особи філій або відділень банку ведуть "подвійну картотеку", або "подвійний облік". Виявлення та документуван­ня цих зловживань ґрунтуються на встановленні невідповіднос­тей між показниками, які містяться у взаємопов'язаних докумен­тах. Для підтвердження або спростування цих протиріч необхідно проаналізувати такі документи: прибутковий ордер, операцій­ний щоденник, реєстр ордерів, особисті рахунки клієнтів, ощадні книжки вкладників.

Під час встановлення зазначеного встановленні даного способу скоєння злочину потрібно приділити увагу своєчасному викриванню га вилученню картотеки або іншої документації "подвійного обліку", оскільки вони несуть на собі відбиток ознак скоєння злочину.

Перевірка здійснюється шляхом проведення зустрічного зві­ряння ощадної книжки вкладника, прибуткового ордера з опера­ційним щоденником, реєстра ордерів (журнал реєстрації ордерів) і а особистими рахунками вкладника. Виявлені невідповідності V перших двох документах з іншими та проведення графологічної експертизи стануть незаперечними доказами вчинення злочину.

2. Розкрадання облігацій державної позики та інших цінних паперів при купівлі їх у населення. Як і в попередньому випадку, касири комерційних банків можуть привласнювати частину облігацій державної позики та інших цінних паперів при купівлі їх у населення. Здійснення цього злочину передбачає часткове неоприбуткування цінних паперів і невідображення касиром чи контролером в операційному щоденнику, а також в додатку до нього (контрольній відомості ф. 56) суми їх вартості. Надалі нео-прибутковані цінні папери продаються населенню, а гроші при­власнюються. Треба мати на увазі, що скоєнню цього злочину при­таманний попередній зговір між контролером, касиром і завідувачем філією чи відділенням банку.

З метою підтвердження протиправних дій в ході перевірки до­цільно використати такий метод документальної перевірки як контрольне порівняння поаркушних залишків цінних паперів та витратами грошей на їх придбання. Для цього за певний період часу потрібно проаналізувати такі документи: інвентаризаційну відомість на початок періоду, який перевіряється, контрольні ві­домості на продаж та купівлю цінних паперів (ф. 56), операційні щоденники, звіти про рух грошових коштів і цінних паперів за місяць, квартал, інвентаризаційну відомість на кінець періоду, який підлягає перевірці.

Крім того, підсумкові дані за місяць про продаж та купівлю цінних паперів треба співставити з даними, які відображені на відповідних синтетичних рахунках у бухгалтерії комерційного банку.

3. Розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків по вкладах клієнтів та дивідендів по акціям. Матеріально відповідальні особи комерційних банків мо­жуть привласнювати кошти шляхом нарахування відсотків по вкладах клієнтів за рахунок:

• свідомо неправильного визначення відсотків по вкладах клієнтів. Найчастіше у випадках, коли клієнт має на рахунку "некруглу" суму грошей, а також коли гроші знаходяться на рахунку у банку неповний календарний рік;

• щорічного нарахування відсотків на суму первісного внеску, а не на суму фактичного залишку, а також коли залишок грошових коштів на рахунку більший від суми первинного внеску;

• - переоформленням простого внеску клієнта на терміновий внесок без його відома з метою привласнення різниці між сумами відсотків від термінового і звичайного внеску.

Скоєнню такого злочину сприяє складність визначення відсот­ків і те, що не кожний громадянин може перевірити правильність підрахунків.

Під час виявлення зловживань, скоєних працівниками банківських установ, необхідно за допомогою правоохоронних органів:

• організувати суцільне звіряння записів в ощадних книжках вкладників з записами в їх особистих рахунках і докумен­тами, які знаходяться в бухгалтерії центрального апарату управління комерційного банку. Цю операцію можна про­вести шляхом здійснення перевірки за місцем проживання клієнтів або запросити вкладників до відділення банківської установи;

• - перевірити об'єктивність записів в ощадних книжках пра­цівників філій або відділень банківської установи. Це здій­снюється шляхом перевірки платіжних відомостей на одержання заробітної плати, звертаючи увагу на суми без­готівкових перерахувань;

• у разі підтвердження інформації щодо привласнення грошових коштів матеріально відповідальними особами банку не­обхідно організувати проведення документальної ревізії за цей період, в тому числі і щодо інших операцій.

Аналогічним способом можуть скоюватися розкрадання грошових коштів шляхом нарахування дивідендів з акцій та інших цінних паперів, за якими передбачена виплата відсотків за користування банком вкладеними грошовими коштами, в тому числі і кошти юридичних осіб.

У кожному випадку виявлення зловживань, скоєних працівниками банківських установ, повинно бути організовано суцільне звіряння записів в ощадних книжках вкладників із записами в їх особистих рахунках і документами, які знаходяться в бухгалтерії банку. Для цього необхідно запросити клієнта до філії чи відділення банку або здійснити таку перевірку за місцем проживання клієнтів. Крім того, доцільно перевірити об'єктивність записів в ощадних книжках працівників філій (відділення) банку, звертаючи увагу на суми безготівкових перерахувань. При встановленні останніх необхідно перевірити платіжні відомості на одержання заробітної плати та перекази ф. 1 та 10-а (за їх допомогою здійснюються безготівкові перекази). У випадку підтвердження інформації про привласнення матеріально відповідальними особами банку грошових коштів будь-яким способом, необхідно повідомити співробітників правоохоронних та інших контролюючих» органів, які повинні організувати проведення документальної ревізії за певний період, в тому числі за іншими видами операцій, які згідно зі своїми обов'язками виконували працівники-правопорушники.

4. Розкрадання грошових коштів шляхом використанням підроблених чеків. Чек - це один з видів платіжних документів, що містить письмове розпорядження банку видати вказану в ньому суму грошей пред'явнику чека, або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек на рахунок чекопред'явника. Чек становить найбільш вигідну для постачальникам форму розрахунку, оскільки він забезпечує одержання виручки негайно після відвантаження товару. Однак, використання чеків вимагає попереднього вилучення коштів платників, але цей недолік на практиці усувається у випадку видавання чекової книжки без попереднього депонування грошей під гарантію банку. Під час видавання чекової книжки платнику відповідна сума коштів де депонується на окремому рахунку, який відкривається клієнту в банках платника. Ця сума називається лімітом, і на неї можуть бути виписані чеки. Якщо чек виписаний на суму, що перевищує ліміт, то такий чек вважається недійсним. При чековій формі розрахунку видавання грошей здійснюється за місцем знаходження рахунку одержувача коштів на основі розрахункового документа, оформленого платником. Виписаний для оплати товарів чи послуг чек передається одержувачу коштів, який здає його в свій банк. Банк, в свою чергу, зараховує суму чека на рахунок одержувача та інформує про це платника. Одержавши повідомлення, банк платника списує гроші з рахунку, на якому була депонована сума під час видавання чекової книжки. Під час пред'явлення чека банк списує кошти з рахунку чекодавця в сумі, яка вказана в чеку, і здійснює оплату готівкою або перераховує гроші на рахунок одержувача. Якщо поточні рахунки чекодавця й одержувача коштів знаходяться у різних банках, проводяться міжбанківські розрахунки, тобто зарахування банками взаємних платіжних вимог сторін.

Чеки можуть використовуватись як безпосередньо для скоєння злочинів, так і для маскування інших правопорушень.

Механізм скоєння злочину з використанням фіктивних чеків полягає в оформленні чека, в який вносяться відомості про неісну­юче підприємство, або таке підприємство, що має розрахунковий рахунок в установі банку. За цим чеком вказана в ньому сума коштів зараховується на рахунок підприємства, яке реально існує. У свою чергу це реальне підприємство, маючи два рахунки в різних установах банку, переводить кошти з першого рахунку на другий. Потім ці кошти зараховуються на рахунки ще кількох підприємств та фірм, а далі вилучаються і привласнюються.

Враховуючи те, що вказаних грошей фактично немає, вся сума грошей повинна бути зарахована на кореспонденський рахунок Національного банку однієї держави з подальшим відшкодуван­ням їх іншій державі. Цим самим завдається шкода економіці першої держави.

Працівникам служби безпеки комерційної структури необхід­но бути обізнаними з ознаками цього способу скоєння злочину, до яких належать:

• певна кількість пред'явлених однією особою чеків, грошові кошти на яких становлять значні суми;

• у чеках вказані значні суми.

Механізм скоєння цих злочинів включає в себе:

• наявність у одного з підприємств двох або більше розрахунків в установах банків;

• оформлення злочинцями доручення на підставну особу з метою отримання чекової книжки;

• отримання злочинцями чекових книжок та внесення до них фіктивних відомостей;

• оформлення фіктивних відомостей в установчих документах про створення підприємств і відкриття, на підставі цих до­кументів, поточних рахунків в банківських установах.

При перевірці рахунків, в яких значаться перерахування коштів, необхідно встановити наявність документів, які обґрунтовують ці операції (договори, контракти та ін.), а також документів на оплату транспортних коштів, електроенергії, сировини та інше. З'ясовуються надходження до податкової адміністрації платежів за податками і дотриманням термінів платежів.

Під час виявлення злочинів, які скоюються шляхом використання підроблених чеків, потрібно діяти в таких напрямках:

• з'ясувати, чи справді існують як зареєстровані і діючі підприємства, які є чекодавцями;

• перевірити в банківських установах наявність рахунків підприємств, вказаних в чеках, а також відображення у бухгал­терських проводках зазначених у чеках сум;

• перевірити через банківські установи достовірність внесе­них у них відомостей.

Крім цього, працівники фірми повинні здійснити перевірку таких документів:

• виданих чеків і чекових книжок - з метою встановлення чекодавця і чекопред'явника;

• витягу з розрахункового рахунку банку про залишок грошових коштів на рахунку чекодавця;

• договорів, угод, контрактів, документів про поставку товару, виконання робіт та інше, згідно з яким проводиться розрахунок чеком;

• банківських документів про залишок грошових коштів на рахунку чекодавця.

Виявлена в цих документах невідповідність або відсутність якогось з перелічених документів свідчить про ознаки скоєння злочину.

5. Корисливі зловживання, які скоюються шляхом викорис­тання підроблених кредитних авізо. Для скоєння злочину зазначеним способом злочинці мають добути чисті бланки авізо з від битками печаток банківських установ. Авізо - письмові повідомлення відправника одержувачеві про відвантаження продукції, переведення коштів та інше. Такі бланки можуть бути отримані злочинцями у комерційних банках або скопійовані за допомогою копіювальної техніки. З метою підтвердження джерел грошових коштів, обґрунтування розрахункових операцій складаються підроблені платіжні доручення та інші документи "від імені" підприємницьких організацій. Підроблені авізо найчастіше складаються від імені комерційних банків, до розрахункового центру банку платника можуть не доходити, і в таких випадках "проводок" кореспонденськими рахунками немає. Такі операцїї не відображаються також і в табуляграмах взаєморозрахунків, які складає центральний касовий відділ банку. Характе­ристика ознак скоєння цього злочину:

• безпосередня доставка нарочними представниками комерційного банку або його клієнтами кредитового авізо до роз­рахункового касового центру банку (одержувача коштів);

• оформлення платіжних документів з порушенням відповідних вимог оформлення;

• надходження до розрахункового касового центру банку кількох авізо за одним номером і серією;

• відсутність підтвердження банком пред'явника перераху­вання грошових коштів на запит банку отримувача, або до­стовірне підтвердження факсом кредитного авізо без отри­мання відповідного запиту від банку;

• наявність на бланку телеграми відправника ознак підроб­лення реквізитів;

• відсутність на бланку телеграми відтиску календарного штампу і підписів працівників відділення зв'язку;

• відсутність або перекручення ключа при передачі тексту телеграми.

Під час виявлення зазначеного способу скоєння злочину працівники фірми повинні діяти в таких напрямках:

• зібрати і перевірити відомості щодо використання підроблених платіжних документів. Це здійснюється шляхом аналізу рахунків міжфінансового обороту за певний період;

• перевірити, чи надсилалися запити на підтвердження фактів переказу грошових коштів (це здійснюється у разі виявлення кредитових авізо із ознаками підроблення і в розрахунково-кредитному центрі банку перевіряються надіслані запити;

• перевірити авізо, за якими підтвердження, що переказ грошей не одержано. Ця перевірка здійснюється у банку платника у такому порядку:

• встановити наявність копій та інших платіжних документів, які є підставою для проведення розрахункових операцій;

• порівняти дані копії з оригіналом авізо;

• зіставити із сумами, відображеними на кореспонденських рахунках банку з сумами, зазначеними в авізо банку, як в банку платника , так і в банку одержувача;

• перевірити достовірність здійснення господарських операцій, якщо на розрахунковий рахунок клієнтів зараховуються кошти. При цьому необхідно перевірити ту операцію, за яку ці гроші отримані. Для підтвердження факту такого характеру необхідно аналізувати: договір-постачання, товарно-транспортні накладні та інші супровідні товарні документи, а також проаналізувати виписку розрахункового рахунку банку і операцій, які в ній зазначені в бухгалтерії підприємства і співставити дану виписку з особовими рахунком підприємства в банку.

Під час виявлення таких злочинів необхідно враховувати те, що підприємницькі структури, яким перераховуються грошовій кошти, можуть бути фіктивними. Тому надзвичайно важливо оперативно відпрацювати зв'язки керівників комерційних банків і тих підприємств, на чий рахунок перераховуються кошти.

6. Розкрадання та супутні їм злочини, що здійснюють за допомогою платіжного доручення у супроводі фіктивного кредитово авізо. В основі цієї категорії зловживань є незабезпечене коштами платіжне доручення підприємства та фіктивне кредитове авізо банку».Відповідна кваліфікація дій правопорушників залежить від суб'єкта чи варіанту використання цих платіжних документів.

У деяких випадках ці зловживання кваліфікуються як підроблення документів, шахрайство або розкрадання в особливо великих розмірах шляхом шахрайства, а в інших - ці ж дії за певним обставин кваліфікувати як злочин неможливо.

Вище ми відзначали, що фіктивне авізо може бути використане:

• шахраєм-організатором псевдопідприємства, чи підроблювачем платіжних документів;

• посадовими особами неплатоспроможних чи платоспроможних підприємств.

Псевдопідприємець має роздобути та підробити бланки платіжного доручення підприємства (частіше для ускладнення перевірки від імені іншого псевдопідприємства країн СНД), кредитового авізо відбитком печаток комерційного банку або розрахунково-касового центру Держбанку.

Бланки кредитового авізо він міг отримати у комерційних банках або скопіювати за допомогою копіювальної техніки. Печатки підробити чи поставити за винагороду у відповідній установі банку. Дії щодо підроблення бланків, якщо вони скоєні з корисливих мотивів або іншої особистої зацікавленості, мають самі по собі склад злочину.

Потім платіжні документи подаються від імені своєї чи іншої псевдоорганізації до чужого банку, де він не має рахунку і не є клієнтом. Тому дії втягнутих у процес "відмивання" фіктивних і ротових коштів банківських працівників виглядають так, ніби шахрайство скоєно без їх відома. Хоча цей обман, як ми відзначали вище, при бажанні перевірити неважко.

Щодо посадових осіб неплатоспроможних підприємств, то вони звертаються з незабезпеченим платіжним дорученням безпосеред­ньо у банк, який обслуговує їх підприємство, де є рахунок, на і кому чітко відображено, є там кошти чи ні. Тому утворення фіктивних грошових коштів, їх "відмивання" проходить тільки у змові з працівниками банку.

Щоб не вдаватися до складних дій з метою приховування у балансі фіктивно утворених сум, ці операції не відображаються у документах аналітичного та синтетичного обліку. Тобто не робляться відмітки про операцію в особистих рахунках юридичних осіб, не вносяться дані у бухгалтерський журнал реєстрації операцій дня, зведені картки і щоденні відомості перевірки, фіктивно утворена сума не відображається у щоденному балансі.

7. Розкрадання коштів, одержаних у кредит шляхом здійснення розрахунків за позичальника третьою особою. Схема скоєння розкрадання зазначеним способом може мати такий вигляд: керівник промислового підприємства укладає угоду з іншою державною організацією про надання кредиту для закупівлі нафтопродуктів, дефіцитної сировини або матеріалів. Після того, як зазначена сума грошових коштів надійшла на розрахунковий рахунок постачальника продукції, одночасно підприємство під приводом відсутності коштів і неможливості у зв'язку з цим своєчасно повернути гроші кредитору укладає угоду з якоюсь комерційною організацією, за умови, що остання бере на себе зобов'язання повернути і належні відсотки, а за це підприємство перевідступить їй придбану продукцію. Задум операції полягає в тому, що комерційна організація отримує продукцію не на всю сплачену суму, а тільки на її частку, а різниця, яка залишається між сплаченою і фактично одержаною продукцією у грошовому вигляді, привласнюється. Одержану продукцію комерційна організація перепродує вдвічі чи втричі дорожче. Виручену суму використовують для повернення кредиту і належних позичальникові відсотків, а залишок перетворюють у готівку в установі банку і ділять між учасниками угоди, після чого комерційна організація ліквідується.

Для встановлення факту вчинення злочину необхідно перевірити такі документи:

• угоди, які укладені між державними і комерційними організаціями на виділення коштів у кредит;

• витяг із розрахункового рахунку банку про наявність та переміщення грошових коштів, що належать державному підприємству і комерційній організації, та прибуткові накладні, які використовують організація постачальника продукції і комерційно-торговельні організації;

• платіжні доручення на переказ грошових коштів;

• доручення на одержання товару в комерційній організації;

• лист підприємства на ім'я постачальника продукції про переказ грошових коштів комерційній організації;

• журнал реєстрації доручень та вихідних документів.

8. Зловживання, які скоюються з використанням попередньої оплати за розрахунками. Недоліки в правовому забезпеченні цієї форми розрахунків викликають корисливі зловживання, механізм скоєння яких полягає в наступному: керівник комерційної структури укладає угоду з підприємством на поставку товару за умови повної або часткової попередньої оплати не безпосередньо між постачальником і споживачем, а через контрагентів, з якими у постачальника підписана угода про спільну діяльність. До того ж грошові кошти перераховуються безпосередньо постачальнику. За цією схемою жодне підприємство або фірма, яка перерахувала кошти, не має змоги пред'являти постачальнику

претензії через арбітражний суд, тому що документально не вступала з ним у договірні стосунки. Суми збитків, що їх зазнають платники при цих зловживаннях, дорівнюють мільйонам гривень.

Зазначений спосіб скоєння зловживань став можливим тому, що правова база, яка регламентує господарські відносини, ще недосконала, чинне цивільне та кримінальне законодавство не має і кваліфікуючих ознак таких діянь.

Під час вирішення цього питання працівникам служби безпеки фірми необхідно мати на увазі, що розкраданню грошових кош­ті в, одержаних попередньою сплатою, передують навмисні дії злочинців, спрямовані на введення в оману свого контрагента щодо здійснення угоди і справжнього призначення цих грошових коштів.

Для досягнення поставленої мети зловмисниками, як правило, використовуються підроблені контракти, договори, гарантійні листи тощо.

Під час доказування суб'єктивної сторони цього правопору­шення особливо ефективним може бути проведення запису на магн­ітну стрічку бесід сторін.

При цьому необхідно:

• визначити і зафіксувати підроблення гарантійних листів, угод, контрактів, укладених суб'єктами господарювання з контрагентами;

• перевірити, куди і кому повинні бути перераховані кошти, чи існує таке підприємство, чи є на цьому об'єкті вказані в угоді товари;

• визначити, яка форма розрахунків передбачена угодою;

• визначити форму оплати і знову перевірити, чи існує підприємство і продукція, за яку ведуться розрахунки.

ЛЕКЦІЯ 14