2. Вимоги до співробітників служби безпеки

Вимоги до рівня підготовки керівників служб безпеки та іх співробітників постійно зростають. Взагалі, працівники служби безпеки розподіляються на кілька категорій: охоронці і тілоохоронці, спеціалісти (техніки, психологи, оперативники).

Звісно, вимоги до різних категорій теж різні, враховуючи специфіку діяльності.

На сьогодні спеціалісти повинні мати знання в таких галузях: інформаційно-аналітична робота, методи розвідки і контррозвідки, оперативна робота, соціальна психологія і психологія особистості, основи банківської справи та бухгалтерський облік, основи менеджменту та маркетингу, цивільне та кримінальне право.

Грамотний спеціаліст зобов'язаний:

вміти розробляти комплексні заходи щодо забезпечення безпеки комерційної фірми та особистої безпеки її керівництва; здійснювати захист комерційної інформації, в тому числі тієї, що зберігається в комп'ютерних мережах; вміти застосовувати технічні засоби прихованого спостереження та прослуховування; вміти протидіяти проведенню подібних заходів конкурентами; розумітися на фінансовій звітності; займатися профілактикою правопорушень на фірмі; проводити внутрішнє розслідування випадків крадіжок, шахрайства, саботажу та фінансових злочинів; організовувати перевірки (в тому числі і негласні) порядності співробітників фірми; виявляти випадки співробітництва працівників фірми з конкурентами чи кримінальними структурами; співробітничати з правоохоронними органами під час розслідування злочинів, що вчиняються на фірмі; вміти готувати документи, які містять аналіз фінансово-економічного становища партнерів, оцінку конкурентів і потенційних клієнтів; вирішувати внутрішні конфлікти на фірмі; користуватися методикою виявлення в товарно-супроводжувальних документах (коносаментах, накладних), документах митних, фінансових, податкових органів ознак шахрайства чи злочинної діяльності, спрямованої проти фірми; користуватися методикою виявлення фальсифікації експортних парів; розпізнавати ознаки та методи виявлення шахрайства, незаконних махінацій щодо відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом; застосовувати методику виявлення махінацій з торговою маркою, вагою, об'єктом, технічними характеристиками продукції (особливо імпортної), елементів її виготовлення з порушеннями техніки безпеки; виявляти недобросовісну рекламу з боку вітчизняних та закордонних фірм, випадки маніпуляцій, що здійснюються закордонними громадянами з підставними компаніями чи особами.

Цей перелік далеко не повний, він може скорочуватися чи збільшуватися в залежності від специфіки діяльності фірми.

Інша категорія працівників служби безпеки - особи, які займаються фізичною охороною. Почнемо з відбору. Річ у тому, що однієї тільки підготовки, щоб перетворити на професіонала особу, що не має певних здібностей, недостатньо. Звісно, життя все розставить по своїх місцях, але професіонали вважають за краще робити це самостійно і заздалегідь.

Відбір кандидатів на роботу в систему безпеки здійснюється в кілька етапів: - на першому вивчаються анкетні дані кандидата;

- на другому здійснюється загальна оцінка його моральних та ділових якостей. При цьому враховується те, що відсутність в анкетних даних кандидата відомостей про які-небудь порушення протиправного чи етичного характеру зовсім не обов'язково свідчать про чесність та надійність, не виключається, що раніше у кандидата просто не було відповідних мотивів та умов. Тому необхідно більше уваги приділити вивченню кандидата безпосередньо, причому певних якостей, а саме:

1. Психофізіологічні якості - швидкість реакції, орієнтація в просторі, скоординованість рухів, здатність сконцентрувати увагу на певному об'єкті, незважаючи ні на що, відчуття часу, емоційна стійкість, здатність продуктивно працювати в стресовій ситуації тощо.

2. Психологічні якості - інтелектуальний розвиток не нижче середньої статистичної норми, здатність швидко приймати рішення, вміння вчитися на помилках інших, передбачення можливих наслідків дій, вміння поетапно аналізувати чи планувати певні операції, прагнення доводити почату справу до кінцевого результату, незалежність від зовнішнього тиску.

3. Вивчаючи кандидатів у тілоохоронці слід відразу відсіяти фізично хворих осіб, психопатів, невротиків, акцентуйованих осіб, нервових, наркоманів, алкоголіків. Не підходять також особи з "важким" характером, образливі, злопам'ятні, балакучі та самозакохані.

4. Моральна сторона - ідеальний тілоохоронець - це порядна чесна людина, що не здатна заради вигоди зрадити особі, що йому довіряє, має нормальну мету в житті.

5. Вік, досвід, освіта, професія - великого значення не відіграють, але є деякі побажання, застереження, що обумовлені вимогами, на які слід звернути увагу. Молоді особи – відсутність життєвого досвіду, морально-психологічна незрілість, недостатній освітній рівень. Особи похилого віку - важко перевчити, не знаходять спільних інтересів з шефом. Вік, що найбільше підходить -20-25 років. Освіта - бажано вища чи середня спеціальна. Особи, по недовчилися - небезпечні у всіх відношеннях. Що стосується минулих занять, то найкращі тілоохоронці наймаються серед молодших офіцерів чи прапорщиків, а також серед цивільних осіб, що мають вищу чи середню освіту та певну фізичну підготовку. Зазвичай, бізнесмени самі вирішують, кому довірити захист свого життя, здоров'я і матеріального добробуту. Тому потрібно, щоб вони орієнтувалися в проблемах, пов'язаних з "бодігардс" - охороною тіла". Почнемо з розгляду деяких поширених помилок:

Помилка 1. Тілоохоронець - це широкоплечий атлет високого зросту і з пудовими кулаками.

Так, в деяких видах охоронної діяльності (при забезпеченні порядку на масових заходах, для охорони банків, офісів, барів, магазинів) потрібні люди, що викликають страх своєю масою. Але, якщо говорити про особисту охорону, то в цьому випадку більш цінні ті, хто не виділяється ні зовнішністю, ні одягом, ні поведінкою. Важливіше, щоб ваші захисники мали голову на плечах і вміли нею користуватися. Їх головне завдання полягає не в тому, щоб закривати вас від куль своїми тілами (до речі, ніхто цього не стане робити навмисно), а в запобіганні екстремальних ситуацій і в миттєвих, але цілеспрямованих і грамотних діях, якщо ситуація виникає.

Безумовно, немає правил без винятків. Існують різні мотиви вибору тілоохоронців. Якщо вони потрібні вам з міркувань престижу чи для залякування оточуючих, то високий зріст і вага за 100 і будуть, звичайно, необхідні. Але не забувайте, чим більша мішень, тим легше в неї влучити.

Помилка 2. Тілоохоронець повинен мати "чорний пояс" зі карате чи бути чемпіоном з кік-боксингу.

Мати блискуче спортивне минуле може бути приємним для власника почесних звань, цим може навіть пишатися перед друзями і пресою його наймач. Але існує, як мінімум, три причини, що дозволяють сумніватися в необхідності комплектування своєї "гвардії" з майстрів кулака і ноги. По-перше, вогнепальна зброя дозволяє нападникам не вступати у фізичний контакт з охороною жертви. По-друге, спортивна техніка непридатна для реальним "розборок". По-третє, гріш ціна тому професіоналу, який доводить справу до рукопашних розборок. Він повинен так будувати свою поведінку, щоб у потенціального агресора начисто пропадало будь-яке бажання нападати.

Вищевказане не виключає користь регулярних занять рукопашним боєм, особливо, якщо в процесі їх робиться акцент на спарінги в жорсткий контакт. Такий тренінг допомагає тілоохоронцю повірити в свої сили, забезпечує його перемогу в бійках з простими хуліганами, підтримує високий рівень фізичної працездатності.

Помилка 3. За плечима тілоохоронця обов'язкової повинні бути Афган, Боснія або Чечня, в крайньому разі - служба в спецназі або в десантних військах.

Ті, хто так думає, не розуміють, що всякий досвід специфічний. Вміння планувати засідки в горах чи стрибати вночі з парашутом тілоохоронцю не потрібне. Багато людей вважає, що ті, хто пройшли через "м'ясорубку" справжньої війни, отримали колосальну психологічну закалку. Це правильно тільки по відношенню до тих, хто відправився на війну, маючи відповідну підготовку і упевненість в необхідності його особистої участі в ній. Таких, як відомо, було небагато і вони, як правило, не наймаються в тілоохоронці. Швидше за все вони можуть стати найманими вбивцями.

У інших військовий досвід призводить до алкоголізму, наркоманії, неврозів, депресії. Немало і таких, у кого "їде дах". Відмітимо, що особиста охорона американських бізнесменів ніколи не рекрутувалася з колишніх морських піхотинців, що пройшли через В'єтнам, хоч такі варіанти мають місце в кінобойовиках.

Помилка 4. Найкращі тілоохоронці - колишні співробітники оперативних підрозділів держбезпеки або міліції

Справді, їх професійний досвід та підготовка близькі до того, що потрібно тілоохоронцю (навички спостереження, відкритого стеження, захвату злочинців, стрільби, керування автомобілем і т. ні.). До того ж у них зберігаються зв'язки з колишніми співробітниками.

Однак деякі колишні навички можуть виявитися в особистій охороні шкідливими, наприклад, звичка робити застережний постріл у повітря. І ще тяжче звикнути до роботи в умовах правового «свавілля». Так зброю тілоохоронець (якщо він має дозвіл на неї) може використати, як і всі громадяни, тільки в разі необхідної охорони. Допитувати затриманих не має ніякого права, бо він, відповідно до закону, приватна особа. Заходи фізичного впливу з метою захисту клієнта можна кваліфікувати як злісне хуліганство, а переслідування злочинця як порушення недоторканості житла, вторгнення в особисте життя громадян і т.ін.

Що стосується підбору, підготовки та використання тілоохоронців. Цим питанням повинні теж займатися професіонали, але вам потрібно знати деякі критерії, за якими можна вибраковувати осіб, які не підходять, тому, що питання найму тієї чи іншої особи будете вирішувати ви. Ці критерії будуть викладені в лекції, що стосується організації служби безпеки у комерційній структурі. Питання використання тілоохоронців річ тонка, ви повинні вирішувати його разом з особою, що відповідає за безпеку на фірмі.

Справжній професіонал сам все знає, але такі професіонали - велика рідкість. Наприклад, вам потрібно організувати перевезення автомобілем великої суми грошей в ВКВ. Вам здається, що по дорозі на машину можуть напасти. Як краще виконати цю і роботу? Один варіант такий: посадити в салон автомашини чотирьох накачаних хлопців, до того ж до зубів озброєних, а в супроводження їм дати другу машину з такою ж командою. Справді, це гарантує безпеку, але ступінь її буде залежати не від кількості охоронців, а від розмірів суми, що перевозиться. Якщо сума справді велика, то злочинці не зупиняться і перестріляють всіх, хто супроводжує перевезення, скільки б їх там не було, їм тільки потрібно знати, скільки доларів лежить в кейсі і по якій дорозі їх повезуть.

Справді грамотний захист повинен забезпечуватися не кількістю "качків з пушками", а вмілою дезінформацією. Її необхідно вміло "вкласти у вуха" тим, кому потрібно, а для цього треба знати кому її "вкласти". А машина з грошима поїде іншим маршрутом, в інший час і навіть на іншу адресу, без охорони, що привертає увагу.

Щось подібне повинне мати місце і в особистій охороні, широке використання дезінформації, постійна зміна маршрутів переміщення, знання всіх співробітників фірми, друзів, знайомих і рід них (саме звідси виходить інформація для організації "наїздів"), творче використання технічних засобів спостереження, прослуховування і сигналізації, перевірка партнерів і клієнтів, їх зв'язки з "світом тіней" (звичайно ж, негласні), вивчення криміногенній обстановки за місцем розташування фірми, місцем проживання бізнесмена і в тій сфері бізнесу, де він заробляє гроші - це все і ще багато іншого повинні робити тілоохоронці.

Дуже важливо, щоб тілоохоронець і його шеф знаходилися разом якомога більше часу. А тому найкращий тілоохоронець - це його секретар, референт, перекладач, організатор або виконавець особливо важливих справ, тобто довірена особа в бізнесі і просто друг. І гроші йому потрібно платити не за те, що він комусь дав у зуби, а за те, що він не допустив конфліктів чи вирішив їх цивілізованими методами.

Крім того, важливо щоб тілоохоронець був зацікавлений у процвітанні фірми, в якій він працює. Для цього потрібно надати йому змогу вкласти в неї свої кошти (може навіть авансом), одержувати відсоток прибутку від тих чи інших угод, тобто зацікавити економічно. І пам'ятати, що розумну, здібну людину (а дурні, як відомо, гірше ворогів) не може задовольнити перспектива все життя за лишатися тілоохоронцем. Зацікавити його у вірності вам і вашому бізнесу можна тільки поставивши перед ним ціль, щоб, охороняючи вас, він охороняв і своє майбутнє.

В якості тілоохоронців використовуються також службові собаки. Собаки повинні бути добре дресировані спеціально для сторожової служби. У цьому рані собакам нема рівних за надійністю і ефективністю, їх не підкупиш і не залякаєш. Вони менше вразливі, ніж люди, більш живучі, більш агресивні. Це – жива зброя.

Чому ж їх рідко використовують бізнесмени для своєї охорони? Відповідь зрозуміла: це складно, тому що собак треба тренувати, годувати, лікувати, вигулювати. Для цього потрібен час, гроші, терпіння і знання, бо при використанні собак є ряд нюансів, які треба враховувати:

1. Собака - живе створіння, розумне і емоційне. Якщо ви заводите собаку, ви берете на себе відповідальність за неї. Утримувати серйозну собаку для серйозних цілей, не маючи для цього ні знань, ні досвіду, ні грошей, ні часу, можуть тільки несерйозні люди.

2. Та особа, котра буде грати роль провідника службової собаки, обов'язково повинна пройти курс підготовки і провести дресирування собаки. Кваліфікованою є тільки та тварина, що навчилась правильно діяти в екстремальних ситуаціях нападу. Це значить:

вона вміє розпізнавати небезпеку, вміє атакувати озброєних злочинців, вміє захищатися від них, покірна командам свого провідника.

3. Собака повинна знаходитися в належних умовах. Неприпустимі по відношенню до неї як надмірна суворість, так і надмірно ласкаве поводження. Собаку має право годувати тільки її провідник. Із чужих рук собака не повинна брати корм.

4. Собака повинна регулярно тренуватись в спеціально обладнаному місці: бігати, скакати через перешкоди, повзти, нападати на опудало, на людину, що зображує злочинця, ухилятися від наведеного на неї дула пістолета, автомата, петлі-удавки. Потрібно систематично розвивати у неї таку якість, як "злостивість".

5. Категорично забороняється бити собаку, кричати на неї, відбирати їжу, натравляти на людей, знущатися з неї. Намордник треба надівати тільки там, де це необхідно. Повідець повинен бути коротким і легко зніматись, щоб ваш захисник не зачепився за що-небудь.

6. За своєю конституцією собаки поділяються на три основні типи: важкі (доги, ротвейлери, чорні тер'єри), середні (німецькі вівчарки, різеншнауцери, крупні добермани), легкі (ердельтер'є-ри, боксери, пітбультер'єри). Найбільш оптимальний варіант - середній тип, а найкраща собака - це вівчарка (зліша) або лайка (розумніша).

7. Є ряд "модних" собак. Це собаки-вбивці, яких використовують для "собачих боїв": пітбультер'єри, стафордшири, крупні доги. Всі вони дуже агресивні, погано піддаються керуванню, тому дуже небезпечні, в першу чергу для своїх господарів.

8. Основні варіанти атаки собак "середнього" типу полягають в стрибку на плече, в ударі всіма чотирма лапами в поперек, а також головою під коліна. Як тільки людина падає, собака пускає в хід зуби. Дуже важливо відпрацювати у собак рефлекс укусу за руку, в якій знаходиться зброя, і нападати не тільки ззаду чи збоку, а і спереду. Усі види атак треба відпрацювати з собакою до повного автоматизму дії.

9. У яких місцях собака може бути разом з вами? У дуже багатьох: в квартирі, на дачі, в офісі, в автомобілі, в гаражі, під час прогулянки з дружиною чи дітьми тощо.