Захисні пристрої по периметру приміщення

Стіни. Висока цегляна чи бетонна стіна, верхня частина якої закінчується чимось, що перешкоджає її подоланню (торцеве роз­міщення лезоподібних поверхонь, колючки, вмуроване бите скло, фарба, яка не висихає, чи її складові і т.ін.), і зараз залишається найефективнішим захисним пристроєм, що застосовується по периметру території, яка охороняється. Але водночас це одне з найдорожчих пристроїв подібного призначення, а крім того, воно часто використовується злочинцями як місце для схованки при підготовці проникнення.

Огорожа з окремих ланок. Цей вид огорожі найпоширеніший для обнесення периметру, хоча його захисні характеристики обме­жені навіть тоді, коли його установка відповідає стандарту. Секції виготовляються з м'якого сталевого дроту (використовується сталь, що пройшла обробку гальванізацією і/ чи покрита пластиковою оболонкою) переплетена у формі грані діаманта зі сторо­ною 40-50 мм. Без використання інших пристроїв (системи подавання тривоги і т. ін.) такі огорожі майже безкорисні для від­лякування порушників і навіть у сукупності з іншими пристроями забезпечують мінімальну перешкоду в їх подоланні, бо перекусивши дріт зверху і знизу на одному місці, можна потім змотати цей кусок огорожі; при цьому розміри проходу дозволять не тільки лю­дині пройти, а також проїхати на транспортному засобі. А якщо воно не закріплено знизу до ґрунту, то зовсім легко зробити підкоп, через який і пройти на потрібну територію.

Огорожа із зварних секцій. Такий пристрій складається з вер­тикальних і горизонтальних дротяних направляючих з м'якої сталі, що пройшла обробку гальванізацією, зварених між собою в місцях їх перетину. Розмір і форма одержаної чашечки міняється від квадрату зі стороною 50 мм до прямокутника 72x12,5 мм, діаметр використованого дроту від 2,5 до 4 мм. Якщо встановлення такої огорожі здійснюється за правилами вказаного стандарту, його затримувальні якості будуть вищі, ніж у попереднього типу, бо для створення в ньому лазу для однієї людини потрібно переку­сити дріт у багатьох місцях. Крім того, більш жорстка конструкція цього виду огорожі краще пристосована для монтажу на ній си­стеми подання сигналів тривоги. Після зварювання секцій направляючі можна покрити захисним пластиком, що призведе до підвищення вартості такої огорожі, але знизить витрати на її експлуатацію.

Огорожа з металевих конструкцій. Такий тип огорожі остан­нім часом стає все більш розповсюдженим. Багато в чому він схо­жий на огорожу із зварних секцій за виключенням того, що в цьому разі секції виконуються різного розміру з направляючих різної товщини. Міцніші секції забезпечують підвищену жор­сткість конструкції. Якщо правильно установити таку огорожу, порушнику знадобиться набагато більше часу, щоб зробити в ній проходи потрібного розміру.

Секції колючого дроту або дріт типу бритвеного леза. Цей вид захисту використовується для монтування поверх розгля­нутих вище огорож, ускладнюючи подолання конструкції через верх, а також підвищуючи її захисні властивості.

Огорожа з набірних металевих елементів. Секції такого за­хисного пристрою складаються зі сталевих профілів, що утво­рюють потрібну форму розміром 10см х Зм, приварену чи прикле­пану до горизонтальних направляючих. Верхні кінці профілей зазвичай роблять гострими. Ця характеристика такого при­строю, а також підвищена міцність в більшій мірі перешкоджає його подоланню, ніж огорожі дротяного і ланкового типу. В цій конструкції треба звернути особливу увагу на таку особливість. Якщо горизонтальні і вертикальні профілі з'єднані повністю за­клепками, а не зваркою, треба переконатися, що заклепки мають відповідний захист, бо у звичайному виконанні їх дуже легко зби­ти, навіть просто зубилом. Якщо збити нижні заклепки, то про­філі можна крутити як на шарнірах, і тоді підготовлену для проникнення ділянку огорожі буде досить складно виявити. Як­що профілі розміщувати по відношенню один до одного під кутом 90°, це ускладнить проглядання ділянки ззовні. Хоч такі типи огорож дорожчі, ніж дротяні і ланкові, вони надійніші і їх обслу­говування потребує мінімальних зусиль.

Електричні і електрофіковані огорожі, але раніше ніж прий­няти рішення про такий вид огорож, треба ретельно зважити за і проти.

Ворота. Звичайно ж, для санкціонованого проходу чи проїзду всере­дину всі замкнуті об'єкти, які перебувають під охороною, повинні мати спеціально передбачені пристрої. Головна вимога до цих пристроїв, які ми будемо називати видовим терміном "ворота", -наявність відлякуючих і затримуючих несанкціонованого проник­нення характеристик, що виявляються при їх закритому положенні, і у крайньому разі не гірших, ніж у огорожах по периметру. На жаль, бувають випадки, що по всьому периметру ворота є найуразливішим місцем щодо забезпечення безпеки, тому є сенс розглянути недо­ліки, що найчастіше зустрічаються в конструкціях цих пристроїв.

Шарнірні механізми. На воротах, підвішених шарнірно, не­рідко можна виявити, що стулки можна легко зняти з механізмів підвіски, в результаті чого виводиться з робочого стану запірний пристрій. Пластини чи бруски, приварені у відповідні місця біля опорних гнізд, можуть в значній мірі перешкодити такому способу порушення цілісності захисту.

Замки. Ворота, замкнені на ланцюг і навісний замок, навряд чи стануть значною перепоною для рішучого зловмисника, особливо, якщо конструкція воріт складається з двох стулок. У цьому разі перевагу треба надати смуговим запірним пристроям, розмі­щення яких фіксується надійним внутрішнім замком. У двостул­кових воротах одна стулка, а краще - обидві, міцно закріплю­ються до основи засувами, привареними до внутрішньої частини рами, які опускаються в гнізда під час з'єднання стулок і закривання їх на замок.

Жорсткість конструкції. Нерідко ворота під поривами вітру гримлять, що призводить до помилкового спрацювання охоронної Сигналізації при встановленні в системі деяких видів сенсорних датчиків. Щоб уникнути помилкових викликів, деякі "спеціа­лісти" налагоджують вказані датчики на більш високий рівень спрацювання або навіть зовсім їх знімають, утворюючи "діри" не­безпеки в огорожі по периметру об'єкта.

Управління воротами. Найчастіше механізм управління за­криванням і відкриванням воріт знаходиться ззовні периметру, а іноді ця процедура зводиться до відкривання воріт ключем ззов­ні. Звичайно, таке конструктивне рішення навряд чи стане сер­йозною перепоною для більш-менш досвідченого порушника, що вирішив проникнути всередину території, що охороняється.

Турнікети. Турнікети повинні бути відповідної висоти і за свої­ми захисними і затримуючими незаконний прохід характеристи­ками не поступатися іншій частині периметру, складову частину якого вони становлять. Якщо прохід через турнікет охороною візу­ально не контролюється, то є сенс використати в їх конструкції чотири секції-крила, розміщені по відношенню один до одного під кутом 90", а не три, коли такий кут складає 120", оскільки в остан­ньому випадку з'являється можливість для проходу через турні­кет одночасно двох осіб. Нижні планки секцій не повинні знахо­дитися вище рівня землі більш ніж на ЗО см, щоб не дати можливості людині проповзти під крилами турнікету.

Двері. Наступний компонент, на який одразу ж зверне увагу порушник - матеріал, з якого виготовлена зовнішня поверхня об'єкта, що охороняється. Якщо стіни і покрівля, зазвичай, знахо­дяться у гарному стані, то це не завжди можна стверджувати по відношенню до дверей і вікон. Тут, в першу чергу, необхідно звер­нути увагу на такі елементи системи забезпечення безпеки.

Двері для пішоходів. Завжди, як це можливо, уникайте вико­ристання дверей, зроблених зі скла, в огорожі по периметру. Під час встановлення дверей в місці, ризик проникнення в яке відноси­ться до малих чи середніх, достатньо надійною буде міцна, одностульчата конструкція із зовнішньою шарнірною підвіскою. Для більш небезпечних ділянок переважно використовуються сталеві чи дерев'яні двері зі сталевим армуванням. В усіх випадках дверні рами повинні міцно кріпитися до стінки. У випадку, коли на зов­нішніх дверях передбачається засклення (частіше за рекоменда­цією архітекторів для покращення зовнішнього вигляду), необхід­но забезпечити захист цієї ділянки спеціальними віконницями, що зачиняються в неробочі години і надійно фіксуються зсередини.

Двері транспортного призначення. Конструкції, які викори­стовуються для дверей, що призначаються для пропускання транспорту, можуть бути різними. Серед них можна виділити двостульчаті дерев'яні, що складаються гармошкою, або металеві типу "купе", у всякому разі критичним елементом таких дверей щодо забезпечення безпеки є механізм кріплення стулки чи полотна дверей до рами або опорної структури. Так, повзункові двері з верхніми направляючими, якщо не закріплені по центру на рівні землі, легко зламуються за допомогою важельних механізмів (відповідний ричаг, підведений під центральну частину, піднімає втулку вверх до дротяної огорожі, що запобігає проникненню Через верх стулки, створюючи знизу щілину, досить широку, щоб Через неї пролізла людина). Закривання на ключ приводного лан­цюга чи вимкнення електричного живлення в цьому випадку не застереже від проникнення через такий тип дверей.

Дверні замки:

а) Замки з клямкою. Такі типи замків встановлюються в двері і мають повзунковий запірний механізм (металічна пластина, що переміщується з положення "відчинено" до положення "зачинено" за допомогою ключа чи натиснення кнопки) або фіксаторний запірний механізм (підпружинений конусоподібний чи роликовий запір, що фіксується автоматично під час зачинення дверей). Іноді може бути комбінація обох пристроїв. Для установки цього замка і двері значна частина дверей видовблюється, тому їх можна вста­новлювати тільки на товсті двері (не менше 50 мм). Якщо двері тонші, на ослаблене місце можна поставити додаткові посилювальні елементи, які підвищують міцність дверей;

б) Накладні замки. Такі типи замків закріплюються на внутрішній поверхні дверей (як сам замок, так і відповідна частина). Як і замки з клямкою, накладні замки можуть мати як повзункові, так і фіксаторні запірні механізми, чи їх комбінації. Зазвичай вважають, що замки з клямкою (при правильному установленні) забезпечують більш високу ступінь надійності, ніж накладні, особливо по відношенню до дверей, що відчиняються всередину приміщення. Щодо забезпечення безпеки, і замки з клямкою, і накладні повинні відповідати вимогам стандарту, призначеного для замків, що перешкоджають здійсненню крадіжок. Для дверей, що відчиняються всередину, можливе встановлення двох замків вищевказаних типів, щоб підвищити стійкість дверей проти використання грубої фізичної сили (ударів по дверях плечем, ногою, кувалдою і т.ін.);

в) Механічні комбіновані замки. Замки такого типу зазвичай виготовляються як накладні, але, як видно з самої назви, запір­ний механізм приводиться в дію за допомогою послаблення деяких "кнопок", маніпуляції з якими повинні здійснюватися в суворо встановленій послідовності. Хоч такі замки забезпечують надій­ний захист від зламування, але у них є один недолік, який зводить нанівець вказану перевагу - впродовж часу задана послідовність стає відома тому, кому це не потрібно знати. Останнє відбувається або через недостатній рівень дисципліни співробітників, або ж через легкість підглядання за їх діями під час відкривання, коли можна декілька разів простежити процес відмикання такого зам­ка і запам'ятати послідовність дій (такий метод відомий як "нав­чання з-за плеча"). Однак незважаючи на такий недолік, його можна перебороти, якщо користуватися більш дорогими замка­ми такого типу, які дозволяють періодично перепрограмовувати послідовність необхідних дій. У цьому випадку зміна програми -більш дешевий спосіб відновлення зниженого рівня безпеки, ніж заміна самого замка;

г) Електричні замки. Вони випускаються двох видів: ті, в яких засув приводиться в рух соленоїдом чи двигуном, і інші, в яких фіксатор вивільняється за допомогою подавання чи вимкнення електричного сигналу. Замки першого типу є більш надійними, але в обох випадках необхідно передбачити спеціальні заходи для збереження постійної роботи джерела живлення і цілісності пода­ючого кабеля;

д) Багатоточечні замки. Ці пристрої ідеальні для протипо­жежних виходів, вмонтованих в спільну систему периметричної огорожі. Вони випускаються різних типів і розмірів і можуть встановлюватися як на одностулкових, так і на двостулкових две­рях: деякі моделі сконструйовані так, що система блокування на них вмикається автоматично після закривання;

є) Навісні замки. Такі типи замків можна використовувати замість замків з клямкою і накладних замків. Деякі моделі (тобто ті, які виготовлені з загартованої сталі, зі скобою, яка щільно прилягає, і з п'ятьма, як мінімум, внутрішніми важелями) можуть застосовуватися при забезпеченні безпеки.

При використанні зсередини вони надійно можуть фіксувати двері повзункового або розсувного типу. При навішуванні ззовні корпус замка і його дужка повинні бути такими, щоб змогли витримати дію важелів, молотків, зубил і інших подібних інструментів;

ж) Замки, що контролюються. Деякі типи замків, що вико­ристовуються в системах безпеки, мають спеціальні комутуючі пристрої, з допомогою яких вони приєднуються до системи подавання сигналу тривоги, показуючи, в якому положенні знаходить­ся засув: відчиненому чи зачиненому. При такому використанні стан закритих дверей може бути виведено на контрольний монітор, є і інший варіант технічної реалізації цієї ідеї. У цьому випад­ку комутуючий пристрій ставиться у відповідну частину, куди входить засув, який і фіксує цей механізм в зачиненому стані, в результаті чого система контролю одержує відповідний сигнал. На жаль, в останньому випадку комутуючий пристрій дуже легко "обдурити", вставивши в паз клин або іншій пристрій, який імі­тує запір. Причому такі викривлення можуть викликатися не тільки умисно, але і випадково, коли у відкрите гніздо потрапить сторонній предмет;

з) Шарнірні пальці. їх інколи називають "опорні направляючі", і вони встановлюються на тому боці дверей, який закріп­люється до опорного косяка. Коли двері зачиняються, ця направ­ляюча потрапляє в отвір. Такі пристрої особливо корисні, якщо шарніри дверей розташовані ззовні, бо в такому разі порушення шарнірних механізмів, доступ до яких відкритий, може призвести до непотрібності запірного пристрою дверей.