3. Заходи з протидії рекету, захопленню заручників, правила поведінки особи під час захоплення як заручника

Однією з проблем, з якою стикається бізнесмен у своїй діяль­ності є "рекет" чи, якщо оперувати статтею Кримінального Кодек­су, "вимагання".

Рекет або вимагання - найпоширеніший вид злочинів, що здій­снюється по відношенню до бізнесменів. Кращий захист від вима­гання - глибоке зубожіння. Але де ви бачили убогого бізнесмена? Тому розглянемо два види рекету, що найчастіше зустрічаються:

1. Підприємця шантажують тим, що погрожують розголосити, або направити в "компетентні органи" якийсь компромат. Наприк­лад, повідомити налогову поліцію про те, що він приховав від неї значну суму, чи купив крадений товар.

У цьому разі, насамперед, потрібно тягнути час, щоб виявити наскільки шантажист володіє інформацією і, щоб спробувати знай­ти його (звичайно, з допомогою спеціалістів). Може бути, що ці відомості не такі вже для вас і страшні, в такому разі не поспішай­те повідомляти про це шантажиста.

Є ще один засіб - дезінформація. Якщо ви маєте підозру, що хтось полює за компрометуючою вас інформацією, підіть йому назустріч. Організуйте поширення пліток, заготовте фальшиві документи, і зробіть все можливе, щоб "охочі" ознайомилися з ними. Цим ви спровокуєте шантажиста зробити перший крок, виявите його та отримаєте зброю проти. Найчастіше шантажисти знаходяться серед найближчого оточення бізнесмена.

2. Другий варіант - це коли злочинці вимагають заплатити їм За те, щоб вони не зробили чогось поганого бізнесмену, його роди­чам, чи фірмі. Популярні варіанти - нав'язування "охорони", чи пропозиція "взяти на роботу" з дуже великим окладом. В тому, що Виникає така ситуація, нерідко буває винним сам підприємець. Наприклад, наймаючи "крутих хлопців" для вибивання боргів, чи коли звертається до "крутих авторитетів" за допомогою в справах , не зовсім нормальних щодо закону.

Якщо на вас "наїжджає" організована злочинна група, то вона обмежиться накладенням "данини" в розмірі 10-20 % від прибутку, а невеликі бандитські групи вибивають максимальні кошти до повного зубожіння підприємця. Але і в одному, і в другому випадку треба пам'ятати, що виконання першочергових вимагань - це лише спосіб потрапити на гачок, потім будуть все нові, жорст­кіші умови і нові суми.

Як протидіяти? Перш за все треба максимально затягувати час, щоб виявити особу вимагателя і ступінь реальної загрози. Обов'язково треба звернутися до спеціалістів з охоронної фірми, або в міліцію - це вам самому вирішувати, кому довіритися. Най­ефективніший спосіб - це зустрічний рекет, але він дуже склад­ний і дорогий. Краще обмежитися рішучою відмовою, підкріп­леною демонстрацією колективної сили: появою на горизонті міліції, охоронців, тілоохоронців, здійсненням комплексу заходів безпеки, виявленням джерела інформації, відпрацюванням плану дій ваших рідних і співробітників в кризовій ситуації. Кризовий план допоможе максимально зменшити удар, якщо він все-таки буде нанесений.

Одним з найбільш небезпечних способів вимагання є захоплення заручників. Викрадення бізнесмена чи його родичів з метою вику­пу є одним з поширених кримінальних злочинів. Заручник - це людина, яка знаходиться у владі злочинців. Це не означає, що він не має можливості боротися за благополучне вирішення ситуації, в якій він опинився. Від його поведінки залежить багато - вибір правильної поведінки потребує наявності відповідних знань, якими повинні володіти як сам бізнесмен, так і члени його родини.

Класична схема викрадення виглядає так: планування, підго­товка, захват, переховування заручника, проведення переговорів, одержання викупу, звільнення чи вбивство жертви.

На етапі планування злочинці намічають об'єкт для викра­дення, суму викупу, учасників операції, найбільш зручні місця для викрадення, ведення переговорів, одержання викупу. Найваж­ливішими моментами цього етапу є дві взаємопов'язані дії: вибір потрібної жертви і визначення суми викупу. Найбільший викуп був виплачений банді Якшиянца (5 осіб), що захопили в грудні 1989 року ЗО школярів разом з вчителькою - 3 мільйони доларів.

Не завжди в бізнесі викрадення пов'язане з викупом. Нерідко таким способом намагаються одержати якусь важливу інформа­цію, примусити бізнесмена піти на невигідне для нього співробіт­ництво, відмовитися від реалізації намічених планів і т. ін.

Превентивні засоби захисту бізнесмена на цьому етапі зводять­ся до здійснення комплексу загальних заходів безпеки. Особливе значення серед них має замовчування інформації про добробут, маскування і дезінформація, наявність особистої охорони, прове­дення оперативної роботи з виявлення потенційних нападників.

На етапі підготовки злочинці приділяють більше уваги де­тальному вивченню наміченої жертви (і всіх членів його сім'ї): розпорядок дня, маршрути переміщення між домівкою, роботою, Іншими місцями, де часто буває жертва, визначають розташування кімнат в квартирі та офісі, сектор огляду з вікон і т. ін.

Вивчають злочинці близьких друзів, ділових партнерів, спів­робітників бізнесмена. Це робиться для того, щоб визначити тих осіб, які можуть бути корисними при веденні переговорів. Уточ­нюють їх імена, прізвища, адреси проживання, квартирні телефо­ни, марки і реєстраційні номери особистих автомобілів, прик­мети для точного і швидкого впізнання.

Заходи захисту на цьому етапі аналогічні попереднім, з тією різницею, що ще більше значення має оперативна робота служби безпеки. За наявності кваліфікованих співробітників в її штаті вони обов'язково виявлять стеження, надмірну увагу до бізнесмена та його родини.

Захват є центральною частиною операції. Аналіз подібних акцій показав, що 90% всіх викрадень здійснюється в момент, коли жертва знаходиться в дорозі на роботу чи з роботи, недалеко від квартири або офісу. Іншими словами, для викрадення вибира­ють таке місце, де неможливо змінити маршрут, навіть якщо змі­нити час приїзду і від'їзду.

Судячи з розповідей колишніх жертв і учасників, типова акція із захоплення заручників проходить так: один із злочинців допо­відає по радіо чи телефону про те, що об'єкт виїхав з місця роботи і (чи квартири), другий повідомляє, що машина об'єкта наближається до наміченого місця. Вулицю блокують спеціально влаштованою автомобільною аварією або перекривають "раптово зламаним" автофургоном (вантажівкою).

Захват відбувається в той момент, коли автомобіль об'єкта зупиняється перед перешкодою. Тут вступає в дію група захвату, і яка може знаходитися в машині, що їхала за об'єктом, маскуватися серед пішоходів, чи знаходитися в автофургоні, що перекрив до­рогу. На відкритих дорогах за містом злочинці виступають в ролі працівників ДАІ, дорожних робітників тощо. Якщо присутня охорона, її розстрілюють, нейтралізують електрошокерами, виводять з ладу газовою зброєю. Незалежно від того, на якому транспорті вивозять жертву, через декілька кілометрів транспорт цей міняють.

Викрадення з дому - більш складна операція, бо вона пов'я­зана з необхідністю проникнення у квартиру. Для цього злочинці маскуються під робітників комунальних, побутових, ремонтних служб, співробітників телеграфу, міліціонерів. Ще більш склад­ним є викрадення з офісу, особливо, якщо там є охорона, сигна­лізація, передбачене блокування дверей.

Як показує практика, захоплення здійснюється тоді, коли об'єкт виходить з під'їзду будинку (офісу), прямуючи до автомо­біля, або навпаки, виходячи з автомобіля направляється до себе додому (офіс).

Під час організації операції з захоплення, злочинці використо­вують в своїх інтересах стійкі звички об'єкта викрадення.

Крім звичок своїх жертв, злочинці використовують будь-які обставини, що допоможуть їм виграти час і відтягнути момент виявлення факту викрадення. У більшості випадків ретельно спла­новані, добре підготовлені операції з викрадення носять миттєвий характер. Головну роль у нейтралізації спроб викрадення бізнесме­на відіграє особиста охорона. Мається на увазі її робота за раніше відпрацьованими типовими схемами, що включають грамотне при­криття клієнта, постійну готовність до несподіваного нападу.

В момент викрадення злочинці діють безцеремонно, навіть жор­стоко. Нерідко жертву позбавляють свідомості, вдаривши по голо­ві, або вводять їй швидкодіючі медпрепарати. Робиться це для того, щоб об'єкт не чинив опору, не намагався втекти, не привертав уваги сторонніх людей, і не міг зрозуміти, куди його везуть. Для тих людей, які погано володіють своїми емоціями, наркотики в даному разі можуть стати корисними, бо вони знижують ступінь психічного потрясіння, заспокоюють, занурюють в сон.

Частіше жертву просто позбавляють можливості рухатися, ви­користовуючи для цього наручники чи мотузку. Крім того, очі та рот найчастіше заліплюють лейкопластирем і транспортують без особливого комфорту: об'єкт буде лежати на підлозі салону авто­мобіля під ногами злочинців або в багажнику, може знаходитися в мішку, в ящику чи бочці, навіть у великому чемодані. Деяких людей в подібному стані охоплює приступ клаустрофобії (страх перед замкненим простором). Необхідно стійко перенести всі не­зручності, пам'ятаючи, що ситуація ця тимчасова, максимум на кілька годин.

Реальна, в більшості випадків єдина, можливість вирватися з рук злочинців, буває на початковій стадії захоплення, в момент нападу. Несподівані для злочинців, рішучі дії об'єкта нападу (осо­бливо в поєднанні з відповідними діями охорони) здатні привести до спасіння. Відмічено ряд випадків, коли об'єкти нападу збивали автомобілем декількох злочинців, відкривали вогонь із особистої зброї, проривались через відкритий по ним вогонь і залишалися живими. Але якщо невдалість спроб звільнитися очевидна, краще не вдаватися до крайності, а діяти відповідно до обставин.

З момента захоплення заручників необхідно контролювати свої дії і фіксувати все, що може допомогти під час звільнення. Не­обхідно запам'ятати всі деталі транспортування з місця захоплення, час і швидкість руху, підйоми і спуски, круті повороти, зупинки біля світлофорів, залізничні переїзди, характерні звуки. При можливості всі ці відомості треба постаратися передати особам, що ведуть переговори із злочинцями. Необхідно запам'ятати % усе побачене і почуте за час перебування під вартою: розміщення в вікон і дверей, сходів, колір шпалер, специфічні запахи, не кажучи про голоси, зовнішність і манери злочинців. Необхідно також і слідкувати за їх поведінкою, уважно слухати їх розмови між собою, запам'ятати розподіл ролей. Тобто скласти чіткий психо­логічний портрет кожного з них.

Відомі випадки, коли викраденим людям вдавалося залишати в місцях зупинок умовні позначки, викидати записки, або так чи інакше визначати місце свого знаходження. Але робити це потріб­но дуже обережно, в разі провалу вас жде суворе покарання.

Людина стає жертвою з моменту захоплення, і хоч це прохо­дить в різних умовах, жертва завжди зазнає психічної травми (шок). Вона викликана різким переходом від фази спокою до фази стресу. Люди реагують на такий перехід по-різному: одні бук­вально паралізовані страхом, інші пробують дати відсіч. Тому життєво-необхідно якомога скоріше упоратися зі своїми емоці­ями, щоб вести себе раціонально, збільшуючи шанс свого вря­тування.

У випадку викрадення жертва повинна вести себе так, щоб не спровокувати злочинців на жорстокі дії. Якщо перша особа комер­ційної структури (банку, фірми), або інші співробітники опини­лися в руках злочинців як заручники, вони повинні дотримува­тися таких, відпрацьованих багаторічною практикою, правил поведінки:

• не виконувати дій, що здатні викликати у злочинців роздра­тованість, обурення, підвищену емоційну напругу, підоз­рілість, гнів;

• не чинити опір, не реагувати на провокаційні дії злочинців, які ті можуть застосувати по відношенню до заручників і навіть до своїх співучасників;

• зберігати спокій, витримку, терпіння, контролювати себе і дії злочинців;

• не вступати зі злочинцями в дискусії на морально-етичні та інші теми;

• не робити спроб якимсь чином повідомити про себе, або пере­дати на волю дані про своє самопочуття, за виключенням нечастих випадків повної втрати злочинцями контролю за ситуацією, наприклад, в результаті алкогольного сп'яніння або наркотичного стану, пожежі та ін.;

• у випадку провалу подібних спроб злочинці можуть розцінити це як опір, що призведе до погіршення умов утримання заручників;

• потрібно виказувати в розмовах зі злочинцями повну лояльність по відношенню до режиму утримання, що може приз­вести іноді до його пом'якшення та деякому послабленню заходів контролю та спостереження з боку охорони;

• знаходячись в заручниках, представники комерційних структур повинні розуміти, що їх незаконне затримання може продовжуватися досить довго, тому основне завдання осіб, що потрапили в заручники - це збереження свого жит­тя і підтримання як свого фізичного здоров'я, так і мораль­ного стану, сподіваючись на визволення;

• під час контакту зі злочинцями заручникам рекомендується давати різні обіцянки, в тому числі фінансового характеру, але вони повинні пам'ятати, що злочинці добре обізнані з їх фінансовими справами, тому треба давати тільки реальні обіцянки.

Злочинці "працюють" з заручником так, щоб максимально використати його в своїх інтересах. Вони всіляко демонструють свою зверхність чи владу над жертвою, якщо навіть та не чинить опору. Вони прагнуть придушити волю свого полоненого і заля­кати його. Тому заручник повинен визначити для себе позицію у відносинах зі злочинцями. Як свідчить практика, безвольна поведінка, благання про помилування, надпоступливість реаль­ної користі не принесе. Злочинці завжди діють згідно своїх планів і обставин, що склалися. Тому зовнішня готовність до контакту зі злочинцями та обговорення питань, що їх цікавлять, повинна поєднуватися з головними правилом: допомагати не злочинцям, а собі. Одержана від заручника інформація кінець кінцем вико­ристовується на шкоду йому, його близьким, співробітникам, ро­бітникам правоохоронних органів. Обмірковано треба підходити до питань злочинців про реакцію і дії свого оточення на викра­дення, про суму викупу і т.ін.

Завдання полягає в тому, щоб своїми відповідями допомогти людям, що хочуть визволити заручника, а не поставити їх в невигідне становище. Треба пом'якшити ворожість бандитів по відношенню до себе, шукати індивідуальних контактів з деякими з них. Це необхідно хоча б для того, щоб уникнути фізичних страждань чи покращити умови утримання. І ще одна істина повинна принести користь заручнику: розділяючи - володарюй. Спробуй внести розкол у групу злочинців, схилити кого-небудь з них на свою сторону, обіцяючи йому все, що реально можете дати.

Допит. Практично всіх викрадених людей допитують. Це може проходити як дружня розмова чи може супроводжуватися звірячими тортурами. Досвідчені злочинці намагаються проявити дружнє відношення, але обіцяють в разі непоступливості передати жертву іншому, людині жорстокій і тупій.

Щоб зломити волю викраденого психологічно, використовують такі заходи тиску:

- обмежують рухливість, зір, слух;

- погано годують, морять голодом та спрагою, не дають цигарок;

- створюють погані умови утримання (тіснота, бруд, гомін, холод, щури і т.ін).

Для осіб, слабких духом, цього всього достатньо, щоб виконати будь-які вимоги викрадачів. Ще в запасі у злочинців є такий діє­вий засіб, як тортури, за свою історію людство розробило велику кількість тортур. В цілому, тортури можна розділити на дві основ­ні групи: ті, які зумовлюють фізичний біль, і ті, що наводять страх. В першу групу входять побиття, шмагання, натиснення на больові точки, викручення суглобів, утикання голок, викори­стання розрядів електричного струму і т.ін.

Друга група - це погрози задушення, потоплення, скидання з великої висоти, погроза зґвалтування і т.ін.

Практика показала, що тортури першої групи витримати лег­ше, ніж погрози. Дуже ефективним є той "допит з тортурами", коли в присутності однієї особи катують іншу, може, навіть близь­ку йому людину. Коротше кажучи, зловмисники примусять вас заговорити, але язик даний людині, щоб ховати свої думки, тому дійте за такими правилами:

1. Перед кожною відповіддю на чергове запитання робіть довгу паузу, щоб зрозуміти, що хоче злочинець, а також для того, щоб він не розкрив ваші слабкі місця; паузи пояснюйте тим, що ви згадуєте подробиці, думаєте, як краще сказати.

2. Говоріть, максимально використовуючи професійні терміни та інший специфічний жаргон, щоб вас менше розуміли.

3. Намагайтеся висловлюватися нечітко, багатозначно.

4. Зупиняйтеся на незначних деталях, на різних дрібницях, що не мають відношення до суті даного питання.

5. Повторюйте їм час від часу, що ви не володієте потрібною інформацією тому, що це не входило в вашу компетенцію.

6. Зробіть вигляд, що через біль і страх ви не можете зібратися з думками, логічно міркувати, послідовно викладати.

7. В деяких випадках можна робити вигляд, начебто ви не розу­мієте звернених до вас питань через акцент злочинця, викорис­тання ним блатного жаргону, неясної вимови.

8. Говоріть монотонно, без емоцій, без жестикуляції, щоб склад­ніше було зрозуміти, де правда, а де брехня. Не дивіться в очі зло­чинцям.

9. Будьте ввічливими, не ображайте бандитів, не говоріть з ни­ми про те, про що вони не хочуть чути, не сперечайтеся, не крити­куйте. Проводьте свою лінію не запереченнями, а уявною згодою.

Збереження психологічної стійкості під час перебування під арештом - одне з найважливіших умов врятування заручника. Потрібно засвоїти такі правила, що дозволять зберегти ясність розуму, адекватну оцінку ситуації:

1. Намагайтеся, наскільки це можливо, виконувати правила особистої гігієни.

2. Робіть можливі в даних умовах фізичні вправи, як мінімум по черзі напружуйте м'язи всього тіла, якщо немає змоги вико­нувати звичайний фізичний комплекс.

3. Дуже корисно в усіх відношеннях практикувати аутотренінг та медитацію, це допомагає тримати свою психіку під контролем.

4. Згадуйте прочитані книжки, пісні, вірші, обмірковуйте різні абстрактні проблеми. Ваш розум повинен працювати.

5. Якщо є така можливість, читайте все, що знаходиться під рукою, навіть коли текст вам не подобається. Можна також пи­сати, навіть коли текст будуть забирати. Важливий сам процес, що допомагає зберегти розум.

6. Важливо також слідкувати за часом, тим більше, що викра­дачі взагалі відбирають годинники, відмовляються відповідати, котра зараз година, який день, ізолюють від зовнішнього світу. Пишіть календар, відмічаючи зміну дня і ночі.

7. Намагайтеся ставитися до того, що діється, ніби з боку, не сприймайте близько до серця того, що трапилось, до кінця будьте впевнені у щасливому закінченні цієї події.

8. Не викидайте свої речі, які можуть ще вам знадобитись (лі­ки, пенсне, олівці, хустинки і т.ін.), намагайтеся створити хоча б мінімальний запас води і харчів на той випадок, якщо вас поки­нуть самого і не будуть годувати.

Викуп. Злочинці розуміють, що найбільша небезпека їх жде під час одержання викупу. Тому вони розробляють складні, багато­рівневі системи передавання грошей для того, щоб виключити напад із засади, фіксацію факту передавання грошей, встановлення особи злочинця. Для цього бандити призначають місце і час зустрічі з людиною, яка принесе гроші, вказують маршрут. Злочинці ведуть приховане спостереження за цим місцем і за кур'єром з грішми.

Кур'єру можуть запропонувати сісти в раніше підготовлений автомобіль і проїхати в ньому разом з співучасниками бандитів, потім його висаджують в потрібному для них місці. Можуть відвес­ти до багатоквартирного будинку і отримати гроші де-небудь в під'їзді, що має інший вихід. Оскільки ініціатива за злочинцями, вони намагаються створити такі умови, які не дозволили б співро­бітникам міліції (якщо вони задіяні) наблизитися на відстань, з якої можна встановити особу злочинців, або затримати їх. З тієї ж причини вони вибирають кур'єрами осіб, наближених до заруч­ника, якого вони добре пізнали ще на етапі підготовки операції. Отримання викупу не обов'язково спричиняє звільнення за­ручника. З ним можуть звести рахунки, щоб звільнитися від по­тенційного свідка. Крім того його можуть затримувати, доки не реалізують отримані гроші. Частіше за все гроші витрачаються на скупку коштовностей, різних товарів нерухомого та рухомого майна в регіонах, що знаходяться далеко від місця скоєння зло­чину. Інколи гроші вивозять за кордон, або кладуть в банк на ім'я осіб, зв'язки з якими злочинці не розголошують.

Звільнення. Тоді, коли злочинці самі відпускають на волю заруч­ника, вони вивозять його в безлюдне місце і там залишають на самоті. Другий варіант - його залишають в закритому приміщенні, вийти з якого дуже складно. Третій варіант - висаджують людину на пож­вавленій вулиці (далеко від постів ДАІ, від співробітників міліції) і зникають. Після цього машину покидають чи міняють на ній номери.

Може статися, що звільняти вас буде міліція, тоді треба пробу­вати переконати злочинців, щоб вони здалися, тоді вони можуть розраховувати на більш м'який вирок. Якщо це не вдається, то Спробуйте переконати їх, що їх доля прямо залежить від вашої. Якщо вони вас уб'ють, то будь-які переговори з владою втрача­ють сенс. І тоді залишається тільки штурм з використанням зброї. Коли злочинці і заручники виходять з приміщення, їм наказують держати руки за головою. Не потрібно цим обурюватися, робити різкі рухи. Поки не пройде процедура впізнання, ці міри пересто­роги потрібні. Якщо почався штурм, спробуйте прикрити своє тіло від куль. Найкраще лягти на підлогу подалі від вікон і дверей, долілиць, не на прямій лінії від віконних і дверних отворів. У мо­мент штурму не беріть зброю злочинців, інакше бійці штурмової групи можуть прийняти вас за злочинця і вистрілити на уражен­ня. Злочинці під час штурму пробують сховатися серед заручни­ків, не дозволяйте їм цього робити, повідомляйте про них бійцям.

І останнє. Тоді, коли місце утримання заручника і знаходження злочинців встановлене, спецпідрозділи використовують тех­нічні засоби для підслуховування розмов, які точаться в примі­щенні. Пам'ятайте про це, і в розмовах зі злочинцями повідомляйте інформацію, яка може бути використана для підготовки штурму. Дуже важливі відомості про яскраві предмети, за якими можна відрізнити заручника від злочинців, про озброєння бандитів, про їх кількість, розміщення в приміщенні, їх моральний стан і наміри.