2. Протидія шахрайствам, які вчиняються в процесі кредитної діяльності

Кредитна діяльність для банків у сучасних умовах не тільки є найприбутковішим видом діяльності, але і найбільш ризикова­ним, у зв'язку з великою кількістю кредитів, що не повертаються. Це призвело до згортання в деяких банках кредитної діяль­ності, що поставило їх на межу банкрутства. Першим розглянемо розкрадання кредитів, які надаються невеликим комерційним структурам (найчастіше таким, що тільки утворилися) або приватним особам.

Після одержання позичених коштів та їх перетворення на готівку або іншої матеріалізації (через конвертацію в ВКВ або придбання товарів) боржник зникає. На перший погляд, така дія виглядає як шахрайство з боку одержувача кредиту. Так воно найчастіше і буває, і тут не має значення, що він є посадовою особою у себе на підприємстві. Однак, часто ініціатором таких махінацій є посадові особи банків, тобто вони самі знаходять своїх співучасників.

Останні створюють малі підприємства, найчастіше - псевдопідприємства. Розкрадачі з числа банківських працівників надають їм допомогу в одержанні кредитів та перетворення їх у готівку. Після розподілу одержаних коштів при першій появі з перевіркою співробітників правоохоронних органів "боржник" кидає своє "підприємство" і зникає. У таких випадках посадові особи банків є організаторами розкрадання довірених їм коштів. їхні дії необ­хідно кваліфікувати як розкрадання, а дії позичальника - як співучасть у розкраданні. Необхідно зазначити, що не всі банків­ські працівники мають бажання і можливість вчинювати злочинні дії, більшість з них сумлінно працює, і лише відсутність професійних знань допомагає шахраям використовувати недоліки діючого законодавства. Тому, на нашу думку, необхідно чітко визначити перелік та послідовність дій підрозділів банку щодо попередження шахрайств під час отримання кредитів.

На сьогоднішній час у банках обслуговуюється, як правило, п'ять різних груп клієнтів:

• клієнти, що працюють прибутково і мають досить коштів для забезпечення своєї діяльності ;

• клієнти, що працюють прибутково, але їм не вистачає власних коштів для забезпечення діяльності;

• клієнти, що мають нестабільні результати діяльності;

• клієнти, що працюють збитково з прогнозованою перспек­тивою банкрутства;

• клієнти, у яких довгий час відсутній рух по розрахунковому рахунку.

Серед першої групи велика частина клієнтів кредити не бере, але вони - це потенційні можливості банку щодо збільшення обсягів кредитування.

Друга група підтримати свій рівень діяльності без позикових засобів не взмозі, і з ними можна дуже ефективно працювати, то­му що вони залежать від банку (від позикових коштів).

Третя група - це також потенційні позичальники, але до того, як видавати їм кредити, банк повинен допомогти відкоригувати їхню діяльність до рівня забезпечення зворотності кредиту.

Четверта група - це, як правило, суб'єкт підприємницької пильності, які знаходяться у групі ризику щодо неповернення кредитів.

У зв'язку з цим перед банками стоять, як мінімум, декілька завдань:

• по-перше, розбити клієнтів банку на групи за результатами і налізу їхньої операційної діяльності;

• по-друге, правильно розрахувати розмір і умови видавання кредиту другій і третій групам клієнтів і забезпечити їхню зворотність;

• по-третє, залучити до роботи з позичковими коштами першу групу клієнтів;

• по-четверте, визначити причини збитковості четвертої гру­ші клієнтів з метою планування роботи:

- щодо оздоровлення їх фінансового становища через можливе довгострокове чи кредитування інвестиції (надання допо­моги в одержанні інвестиції, у т.ч. іноземних);

- щодо пошуку і залучення нових клієнтів (на заміну потен­ційним банкрутам).

Для вирішення першого завдання необхідно мати інструменти для швидкого й ефективного аналізу операційної діяльності клієнтів банку.

Для вирішення другого завдання необхідно :

• знати своїх клієнтів (мати аналіз фінансового становища підприємств, в основу якого повинні бути покладені резуль­тати операційної діяльності, а не балансової звітності);

• вимагати від позичальників техніко-економічного обґрун­тування (далі ТЕО) і розрахунок окупності кредиту. При цьому розрахунок окупності кредиту повинен враховувати розрахунок усієї діяльності на період роботи з кредитом;

• перевірити відповідність даних техніко-економічного обґрун­тування проекту, що кредитується і розрахунку окупності кре­диту результатам операційної діяльності позичальника на мо­мент подавання заявки на кредит;

• за необхідності відкоригувати діяльність позичальника на пері­од його роботи з кредитом через розрахунок окупності до рівня, за якого забезпечується повернення позикових коштів;

• розрахувати розмір кредиту відповідно до реальних можли­востей позичальника щодо його повернення;

• забезпечити контроль виконання позичальником етапів ТЕО і й умов розрахунку окупності кредиту, у тому числі шляхом і неприйняття платіжних документів на витрати, що не входять у розрахунок окупності.

Для вирішення третього завдання необхідно:

• визначити тенденції в операційній діяльності (рух грошових» потоків) клієнта - чи розвивається, чи рухається до збитковості;

• визначити розмір позикових коштів, що клієнт міг би брати з користю для своєї діяльності;

• визначити причини зниження ефективності діяльності клієнта і можливості її корегування;

• обґрунтувати для даної категорії клієнтів доцільність роботи з позиковими коштами; - забезпечити контроль формування клієнтами коштів для повернення кредиту

Для з'ясування причин збитковості четвертої групи клієнтів (четверте завдання) необхідно спочатку провести аналіз операційної діяльності даного клієнта і вивчити балансову звітність за останні 12 місяців роботи.

Як показав досвід проведення аналізу діяльності клієнтів-позичальників у ряді банків України, їхня збитковість і, як наслідок, неповернення кредиту пояснюється, у більшості випадків, відсутністю на цих підприємствах планування витрат відповідно до розмірів надходжень (обсягами реалізації продукції, товару, послуг), тобто плановості у формуванні величин валового доходу і сальдо оборотів.

Практично на всіх таких підприємствах мають місце нераціональні і завищені витрати, а валовий дохід і сальдо оборотів формуються хаотично, точніше, їх ніхто не формує, вони виходять такими, якими виходять.

Усе вищевказане дає підставу виділити як основні причини неповернення кредитів такі:

1. Підприємства-позичальники не вміють і не роблять аналізи власної діяльності, обмежуючи її складанням балансового звіту, ще не дає реальної картини фінансового становища підприємства, томи що наявність, наприклад, балансового прибутку зовсім не означає що підприємство має кошти хоча 6 на підтримку цієї діяльності.

2. Підприємства-позичальники не вміють і не роблять розрахунки окупності кредитів, що свідчить про відсутність плануван­ня витрат, а це призводить до перевитрачання грошових коштів, в тому числі «проїданню» кредитів.

3. Банки не вимагають від позичальників ТЕО проекту, що кредитується, і розрахунку окупності кредиту в належному вигляді і не навчають їх, за необхідності, умінню складати ці документи.

4. Банки не мають інструмента для:

4.1. Швидкого й ефективного аналізу операційної діяльності позичальника перед видаванням кредиту:

- визначення тенденцій у діяльності підприємства ;

- розрахунок термінів можливого настання кризи як наслід­ку неповернення кредиту;

- визначення порядку формування величин валового доходу, сальдо оборотів, вільних коштів підприємства;

- визначення порядку формування витрат підприємства, виділення нераціональних і завищених витрат;

- розрахунок розміру позикових коштів, повернення яких не нанесе збитку діяльності підприємства.

4.2. Перевірки постачальників позичальника за кредитною угодою (терміни роботи з Позичальником, обсяги і терміни щомісячних постачань).

4.3. Перевірки відповідності даних, зазначених позичальником у ТЕО проекту, що кредитується, і розрахунку окупності кре­диту, результатам його діяльності на момент подавання заяв­ки на кредит.

4.4. Аналізу операційної діяльності позичальника у процесі роботи з кредитом.

4.5. Постійного контролю надходжень і витрат позичальника в процесі роботи з кредитом.

Все вищеперераховане складається не зі злого вимислу, а тільки і недбалості чи непрофесіоналізму працівників банку, що з великим успіхом використовується шахраями, дії яких спрямовані на отримання та привласнення кредитів. Пропонуємо таке: