4. Правова основа відшкодування шкоди та поновлення порушених прав фізичних та юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності

Необхідно розглянути права бізнесменів щодо відшкодування збитків як матеріальних, так і моральних. Якщо обчислення та система відшкодування матеріальних збитків формально чітко визначена, наприклад, в Законі України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнан­ня, попереднього слідства, прокуратури і суду", і додаткових ко­ментарів не потребує, то, що стосується моральних збитків, то це поняття для нашої держави нове і потребує певного висвітлення. По-перше, право громадянина на відшкодування прямо закріп­лене в Конституції: "Кожний має право на відшкодування за раху­нок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, яка спричинена незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, місцевого самовряду­вання, їх посадовими особами чи службовцями при здійсненні своїх повноважень" (ст.56 Конституції України). Це не єдина нор­ма, що регулює правовідношення, які стосуються гарантій захисту прав та свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб у справах, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди. Це право особи передбачене спеціальними законодавчими нормами, які міс­тяться в статтях Цивільного, Господарського та Кримінального Кодексів, законами "Про інформацію", "Про захист прав спожива­чів", "Про авторське право та суміжні права" та іншими. Однак слід завжди пам'ятати, що в зв'язку з прийняттям Конституції, ніякі права не можуть бути обмежені, крім випадків, вказаних у самій Конституції (ст.61). Матеріали Пленуму Верховного Суду України (Постанова № 4 від ЗО квітня 1995 р.) містять роз'яснення, в чому може полягати моральна шкода:

• в приниженні гідності, честі, престижу чи ділової репутації;

• в моральних стражданнях, пов'язаних з погіршенням стану здоров'я;

• в порушенні прав власності (інтелектуальної);

• в порушенні прав споживачів;

• в порушенні інших громадянських прав у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством чи судом;

• у порушенні нормальних життєвих зв'язків;

• у порушенні відносин з оточенням;

• інших негативних наслідках.

Звісно, самостійно особа, яка навіть має юридичну освіту, не зможе вирахувати моральну шкоду. На це існує ряд причин:

1. Законодавство України не обмежує можливість визнання особи потерпілою, якщо в справі є фактичні дані, які підтверджують це. Але юристу-правнику, якщо він не має спеціальної освіти в сфері медичної психіатрії чи психології - дуже важко грамотно роз'яснити, а також відобразити у документальній формі претензії щодо моральної шкоди.

2. Матеріальна шкода більш очевидна і доказувана, ніж моральна, пов'язана з ніби не існуючою сферою психологічного чи морального стану.

3. Найбільш розповсюджений аргумент, який висувають адвокати позивача - це те, що вони пропонують практично будь-кому пройти обстеження у психіатра. Мовляв, якщо моральна шкода - це підірване психічне здоров'я, то недалеко до психіатричної лікарні.

З цих та ряду інших причин юридичним чи фізичним особам необхідно звертатися саме до спеціалістів, які здійснюють діагнос­тику та встановлюють рівень моральної шкоди за такою техно­логією:

• ознайомлення з матеріалами справи;

• інтерв'ювання та обстеження потерпілого;

• написання консультаційного та експертного висновку;

консультація захисника та клієнта; виступ у суді;

моніторинг.

ЛЕКЦІЯ 6