Фінансові шахрайства та крадіжки у кредитно-фінансових установах

Питання:

1. Характеристика кредитної діяльності банківської системи України.

2. Протидія шахрайствам, які вчиняються в процесі кредитної діяльності.

3. Найбільш розповсюджені шахрайства та крадіжки в банків­ських установах.

1. Характеристика кредитної діяльності банківської системи України

У кожній сфері бізнесу є свої (тобто притаманні виключно цій сфері) способи вчинення шахрайств, розкрадання та махінацій. Деякі із загальних (тобто таких, що зустрічаються у різних сферах бізнесу) викладені у лекціях 4 і 5. Тому конкретно види шахрайств та розкрадань ми вирішили показати на прикладі певної сфери бізнесу. Банківська система охоплює всі сфери бізнесу (тісно з ними переплітається), і в деяких випадках банки страждають від шахрайств, а іноді комерційним структурам завдається шкода неправомірними діями чи злочинами працівників банку. Шах­райства, що вчинюються в банківській структурі, притаманні (з певними варіаціями) будь-якій сфері бізнесу, тому розглянемо шахрайство та оборудки на прикладі банківської сфери.

З розвитком ринкових відносин в Україні все більш важливу роль відіграє банківська система, яка регулює кредитні і грошові операції, а також сприяє зростанню економічного потенціалу дер­жави. Банки перетворюють і мобілізують на діючий капітал тим­часово вільні грошові кошти, заощадження і доходи населення, виконують різноманітні кредитні, посередницькі, інвестиційні та інші операції.

Банківську систему України становлять сьогодні Національ­ний банк України з мережею своїх органів і комерційні банки.

Згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк є емісійним центром України, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу і кредиту, організо­вує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, володіє монопольним правом на випуск грошей в обіг, а також на випуск національних грошових знаків за згодою ;і Верховною Радою України. Національний банк видає комерцій­ним банкам кредити, ліцензії на здійснення банківських опера­цій, купує і продає випущені державою цінні папери, також здій­снює контроль і регулювання діяльності комерційних банків. Структуру Національного банку України складають:

- центральний апарат;

- обласні управління та управління Автономної Республіки Крим;

- розрахункові центри і регіональні розрахунково-касові центри в містах і районах.

Кожне обласне управління має близько двох десятків функціо­нальних відділів.

Комерційні банки створюються і виступають у формі акціонер­них товариств або банків за участю іноземного капіталу. Заснов­никами цих банків є як юридичні, так і фізичні особи, за винятком кола осіб, щодо яких законодавством України встановлені певні обмеження. До складу органів управління банком не можуть вхо­дити працівники органів державної влади та управління, у тому числі шляхом поєднання посад. Частка будь-якого засновника панку не повинна перевищувати 35 % статутного фонду. Що стосу­ється прийняття рішень, пов'язаних з поточною банківською ді­яльністю, комерційні банки незалежні від органів державної влади та управління. Відносини між банком і клієнтом носять договір­ний характер. Клієнти самостійно вибирають банки і можуть ко­ристуватися послугами одного чи кількох банків.

Структура комерційних банків в Україні складається з:

• вищого органу управління - загальних зборів і Ради акціонерів;

• оперативне керівництво здійснює Правління разом з цент­ральним апаратом;

• республіканські банки в обласних центрах мають дирекції, до яких входить значна кількість функціональних відділів.

Для забезпечення своєї фінансової надійності та захисту інте­ресів клієнтів комерційні банки створюють страхові та резервні Фонди. Обов'язковим у діяльності банків є дотримання економічних нормативів, які встановлюються Національним банком, а саме: мінімальний розмір статутного фонду; граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів; показники ліквідності балансу, розмір обов'язкових резервів, які розміщуються у Національному банку; максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Визначений розмір статутного фонду запобігає заснуванню фінансово слабких банків, які будуть неспроможні гарантувати надійне збереження депозитів та інших коштів клієнтів. Обов'язкові також резерви, які зберігаються у Національному банку і виконують функцію страхування депозитних вкладів клієнтів, я граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів встановлює відносну межу розгортання кредитних операцій комерційного банку.

Ліквідність балансу банку - це здатність банку своєчасно і повністю виконувати свої зобов'язання за першою вимогою вкладника.

Законодавство України щодо банків і банківської діяльності визначає види операцій, які можуть виконувати банки. До групи цих операцій входять:

• залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів;

• здійснення розрахунків за дорученням клієнтів;

• касове обслуговування своїх клієнтів і банків-респондентів;

• фінансування капітальних вкладень за дорученням власників;

• випуск платіжних документів та інших цінних паперів;

• купівля, продаж і зберігання платіжних документів і цінних паперів та інші операції з ними;

• видавання поручництв, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб;

• інкасація вимог щодо постачання товарів;

• купівля та продаж валюти та інші.

Комерційним банкам забороняється вести діяльність в галузі виробництва і торгівлі матеріальними цінностями. У процесі виконання своїх функцій ці банки отримують прибуток, який обчислюється як різниця між його доходами та видатками, тобто діють за принципом комерційного розрахунку. Основними напрямками діяльності комерційних банків є проведення кредитних операцій, які приносять їм значну частину прибутку.

Видаючи кредит, банк враховує багато різноманітних факто­рів, у відповідності з якими визначає строк позики, суму забез­печення, умови повернення боргу, рівень відсотку та інше.

Для отримання кредиту клієнт повинен надати банку такі до­кументи, як:

• заява та копії установчих документів підприємства, уста­нови і організації, які мають бути обов'язково засвідчені нотаріусом;

• картка із зразками підпису керівника підприємства, установи, організації, а також головного бухгалтера, яка також має бути засвідчена нотаріусом;

• відбитки печатки юридичної особи, засвідчені нотаріусом;

• баланс на останню звітну дату, засвідчений державною по­датковою адміністрацією;

• довідка з державної податкової адміністрації;

• копії контрактів і угод комерційної діяльності;

• техніко-економічне обгрунтування проекту своєї діяльності (бізнес-план);

• гарантійні документи повернення кредиту.

Щодо гарантії повернення кредиту найбільш поширеним і пра­ктичним способом є банківська гарантія. Деякі банки застосовують заставу майна (автомобілі, оргтехніку, нерухомість). Та­кож широко використовуються гарантійні листи страхової компанії, хоч механізм страхування і перестрахування кредитів в Україні ще надійно не відпрацьований, і тому суми забезпечення кредитів даним способом на практиці складають невелику кіль­кість коштів.

В діяльності банків значне місце належить не тільки кредитним операціям, але і обслуговуванню платіжного обігу. Під час обслуговування платіжного обігу в банківській системі України використовуються такі платіжні документи: чеки, платіжні до­ручення, вимоги-доручення, векселі.

Одним із видів діяльності комерційних банків України є здій­снення інвестиційних операцій. Такі операції означають вкладен­ня коштів у цінні папери підприємств на тривалий період.

Інвестиційні цінні папери - це зобов'язання, які обертаються на фондовому ринку у вигляді векселів, облігацій та акцій. В Україні цей вид банківських операцій лише набирає належного поширення.

Лізингові послуги, які надаються комерційним установам, є здаванням в оренду на тривалий строк кредитів довгострокового користування. Протягом строку дії цього договору про лізинг, орендатор сплачує орендодавцю повну вартість орендованого майна.

Факторинг - це операція з купівлі банком у свого клієнта права і на вимагання боргу без права зворотної вимоги від клієнта.

При здійсненні факторингових послуг банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг. Ця операція оформляється укладенням між банком і клієнтом спеціального договору. Клієнт, який подав дебіторський борг, одержує від банку гроші у розмірі 80-90 % суми боргу. Залишені 10-20 % банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до сплати боргу.

Послуги банків щодо торгівлі валютою мають своєю метою надання клієнтам валюти для забезпечення їх платежів, страхування ризику інфляції і одержання прибутку за рахунок зміни курсу валюти. Також банки здійснюють посередницькі операції з валютними коштами. За дорученням клієнта банк протягом визначеного строку здійснює конвертацію національних грошових коштів у валюту і навпаки.

Комерційні банки також здійснюють операції фінансування і кредитування капіталовкладень. Деякі операції проводяться за дорученням інвесторів, а порядок оформлення залежить від форми здійснення витрат - згідно з планом капіталовкладення. Усі грошові кошти, виділені на капітальні вкладення, концентруються в банку, що в свою чергу гарантує безпосереднє і цільове фінансування витрат.

Правила ведення бухгалтерського обліку, організації контролю, документообороту та звітності для всіх комерційних банків однакові, крім "Укрощадбанку".

Ефективність комерційної діяльності в різних галузях економіки залежить від фінансового забезпечення цієї діяльності. Згідно з чинним законодавством всі розрахунки між державними та комерційними підприємствами повинні здійснюватися через банківські установи.

Банківський облік тісно пов'язаний з обліком у галузях народ­ного господарства, тому що здійснення банком розрахункового, кредитного і касового обслуговування відображається у бухгалтер­ському обліку як банків так і клієнтів, але банки України сьогодні не проводять єдиної державної політики і тільки запізно реагують на ті чи інші проблеми. Вони прямо зацікавлені в інфляційному стані економіки, так як це дозволяє велику масу грошей, що з'являються під час виникнення і розкручування чергової інфляційної спіралі, перекидати безпосередньо у банківські прибутки.

Сьогодні банківська система України є центральною ланкою в кримінальному ланцюзі з "відмивання" капіталів, здобутих зло­чинним шляхом, незаконного переміщення за кордон держави валютних коштів.

Враховуючи вищевказане, необхідно відзначити, що життєді­яльність комерційної структури залежить від професіоналізму її працівників, опанування ними не тільки азів банківської справи з бухгалтерського обліку, а також вивчення способів вчинення злочинів з використанням банківської системи, що в свою чергу потребує вивчення технічних та методичних аспектів складання і використання документів у роботі з банками та іншими кредитними установами.