Тема 14

514

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

Написання рефератів практикується з метою набуття студентом необхідної професійної підготовки, розвитку навичок самостійного наукового пошуку в навчальному процесі, прищеплення уміння користу­ватися літературою, статистичними даними тощо з курсу "Інвестування".

Реферат (від лат. "доповідати", "повідомляти") є доповіддю на визначену тему, що включає огляд відповідних наукових і нормативних джерел чи вик­лад суті монографії, статті або іншого первинного документа (чи його частини) з основними фактичними даними і висновками. Це самостійна творча робота, що має науково-дослідницький характер та виконана і оформлена згідно з вимогами до наукових праць.

Робота над рефератом складається з таких етапів:

• вибір теми і складання плану;

• підбір спеціальних літературних джерел і статистичного матеріалу;

• консультування і написання реферату;

• оформлення списку використаних літературних джерел;

• захист реферату на семінарі.

Зміст і оформлення реферату. Важливою частиною реферату є план, який повинен розкривати заявлену проблему. Єдиної схеми складання плану не існує, головне, щоб його пункти були логічно ув'язані і повністю охоплювали тему. Основними елементами плану зазвичай є: вступ, основна частина, висновок, посилання на літературу і бібліографічний список.

У вступі необхідно обгрунтувати актуальність проблеми, намітити шляхи її аналізу і вирішення, дати короткий аналітичний огляд літератури й обгрунтувати структуру викладу матеріалу. В основній частині послідовно викладаються питання плану, кожному з яких передує заголовок. Бажано, щоб матеріал був рівномірно розподілений по питаннях, а виклад кожного питання завершувався коротким висновком. Зміст кожного з питань повинен формулюватися у його назві. У висновку необхідно підбити концептуальний підсумок всієї роботи, який розкривав би тему чи проблему загалом. Весь науковий апарат повинен бути оформлений відповідно до вимог.

Посилання на літературу і нормативні акти можуть бути подані як на кожній сторінці, так і в квадратних дужках по тексту, але неодмінною умовою є те, щоб в межах однієї роботи вони були однаковими.

У бібліографічний список необхідно включити всі роботи і нормативно-правові акти, з якими ознайомився автор, а не тільки ті, котрі були процитовані в тексті роботи. Вони групуються таким чином:

- нормативні акти (за ознакою юридичної чинності в спадному порядку,

усередині групи рівнозначних за юридичною чинністю - за датою видання);

• спеціальна література у алфавітному порядку;

• неопубліковані матеріали;

Методичні вказівки до написання рефератів ₅₁,

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З КУРСУ "ІНВЕСТУВАННЯ"

1. Поняття та економічна суть інвестицій.

2. Розвиток теорій інвестування.

3. Класифікація інвестицій як основа поглибленого дослідження інвестиційних процесів.

4. Інвестиційна діяльність: суть, мета, механізм здійснення, об'єкти і суб'єкти.

5. Інвестиційний ринок і його структура. Учасники інвестиційного ринку.

6. Характеристика суб'єктів інвестиційної діяльності.

7. Характеристика об'єктів інвестиційної діяльності.

8. Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності.

9. Участь фінансових посередників в інвестуванні.

10. Інвестиційна діяльність банків.

11. Особливості та зміст інвестиційної діяльності страхових компаній.

12. Особливості діяльності інвестиційних фондів відкритого і закритого типів, інвестиційних компаній і взаємних фондів як інвестиційних посередників.

13. Роль і особливості діяльності довірчих товариств (трастових компа­ ній) на ринку цінних паперів.

14. Інвестиційна політика держави, її зміст та основні принципи реалізації. Державний захист інвестицій.

15. Необхідність, мета і форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

16. Пряме управління державними інвестиціями.

17. Організаційно-правові методи державного регулювання інвестицій­ ної діяльності.

18. Економічні методи державного регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності.

19. Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності.

20. Приватизація і роздержавлення, їх вплив на інвестиційні процеси в Україні.

21. Поняття інвестиційного капіталу, джерела його формування. Поста­ чальники та споживачі інвестиційного капіталу.

22. Загальна характеристика типів, способів і джерел фінансування інвестиційної діяльності.

23. Склад і структура внутрішніх джерел фінансування інвестицій та способи їх формування на підприємстві.

24. Зовнішнє фінансування інвестицій, характеристика його джерел та способів їх залучення.

25. Акціонування як спосіб фінансування інвестицій.

26. Кредитне фінансування інвестицій.

27. Поняття інвестиційного лізингу. Характеристика форм та видів лізингу.

28. Приватне фінансування інвестицій та його розвиток в сучасних умовах.

29. Необхідність, мета та класифікація довгострокових фінансових інвес­ тицій.

30. Характеристика цінних паперів як об'єктів фінансового інвестування. Види цінних паперів і їх обіг на ринку.

31. Загальні підходи до оцінки інвестиційних якостей цінних паперів.

32. Оцінка інвестиційних якостей облігацій.

33. Оцінка інвестиційних якостей акцій.

34. Портфель цінних паперів та методи управління ним.

35. Ринок цінних паперів та його структура.

36. Типи інвестиційних посередників на ринку цінних паперів. Основні та інфраструктурні учасники ринку цінних паперів.

37. Реальні інвестиції, їх форми та види. Характеристика валових та чистих реальних інвестицій.

38. Капітальні інвестиції як форма реальних інвестицій, їх склад і структура.

37. Формування ринку основних засобів і нерухомості в Україні.

40. Економічна оцінка нерухомості і виробничих активів як об'єктів реального інвестування.

41. Напрями державного інвестування в ринковій економіці.

42. Поняття інновацій та їх види. Форми інноваційної діяльності.

43. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Державна підтримка інновацій.

44. Інноваційний процес, його особливості. Організаційно-економічні основи функціонування інноваційної сфери.

45. Фінансове забезпечення інновацій. Сучасні підходи до фінансування науково-технічної діяльності і їх організаційні форми.

46. Ефективність окремих напрямів інноваційної діяльності: основні показники і методика їх визначення.

47. Інтелектуальні інвестиції як різновид інновацій.

48. Значення інноваційної форми інвестицій у структурній перебудові економіки України.

49. Розвиток венчурного фінансування в Україні.

50. Роль іноземного інвестування в розвитку національної економіки та сфери залучення іноземного капіталу.

51. Види та форми іноземних інвестицій.

52. Стандарти і правила іноземного інвестування. Захист і гарантії іноземного інвестування.

52. Міжнародна інвестиційна діяльність та її фінансові інститути.

52. Інвестиційна діяльність підприємств з іноземним капіталом. Розвиток та функціонування спільних підприємств в Україні.

53. Інвестиції у вільні економічні зони (ВЕЗ): види ВЕЗ, порядок ство­ рення та функціонування.

56. Особливості створення та функціонування спеціальних ВЕЗ та те­ риторій пріоритетного розвитку в Україні.

57. Поняття інвестиційного проекту та його специфічні ознаки.

58. Життєвий цикл інвестиційного проекту та його фази.

59. Основні аспекти передінвестиційних досліджень.

60. Техніко-економічне об'рунтування (ТЕО) інвестиційного проекту та його структура.

61. Суть інвестиційного процесу та характеристика його стадій.

62. Суть, принципи та завдання управління інвестиційним процесом. Сис­ тема управління інвестиційною діяльністю підприємства.

63. Формування інвестиційної стратегії підприємства, принципи та основні етапи.

64. Планування інвестиційної діяльності. Характеристика систем інвести­ ційного планування.

65. Бізнес-план реального інвестиційного проекту та його структура Зміст основних розділів бізнес-плану інвестиційного проекту.

66. Поняття економічної ефективності інвестицій та її види. Основні принципи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

67. Загальна характеристика методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.

68. Концепція вартості грошей в часі та її економічна суть. Нарощування та дисконтування грошових потоків.

69. Теперішня і майбутня вартість інвестицій, способи їх визначення.

70. Методи оцінки ефективності інвестицій, що 'рунтуються на дисконтуванні.

71. Критерії відбору ефективних інвестиційних проектів.

72. Методи визначення та оцінка вартості капіталу інвестиційного проекту.

73. Оптимізація структури джерел фінансування інвестицій.

74. Складання графіків повернення довгострокових кредитів.

75. Поняття інвестиційних ризиків, їх класифікація.

76. Методи оцінки рівня інвестиційних ризиків.

77. Способи запобігання та мінімізації інвестиційних ризиків.

78. Поняття портфеля інвестицій, його типи та види.

79. Критерії і способи формування портфеля інвестицій.

80. Завдання та мета управління портфелем. Портфельні стратегії та пере­ думови їх формування.

81. Способи реалізації інвестиційних проектів. Визначення учасників інвестиційного проекту.

82. Види договорів та контрактів. Порядок укладання, виконання та припинення договорів.

83. Підрядні тендери та контракти. Порядок проведення тендерних торгів.

84. Проектно-кошторисна документація, її склад та порядок розробки.

85. Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері.

86. Порядок формування договірних цін на будівельну продукцію і складання інвесторських кошторисів.

87. Організація реалізації інвестиційного процесу та складання календарних планів.

88. Матеріально-технічне забезпечення інвестиційного процесу.

89. Моніторинг реалізації інвестиційних проектів

90. Прийняття інвестором виконаних робіт і готових об'єктів.

коштів (наприклад, банківська установа може надати власній лізинговій компанії кредит для придбання комп'ютерів та іншої оргтехніки, а потім узяти цю техніку в лізинг); % зростають можливості банку щодо опанування лізингового ринку за допомогою створення кількох лізингових компаній у різних регіонах країни;

\ згідно із чинним законодавством, лізингова компанія не обме­жується в торговельній діяльності, зокрема, у сфері опера­цій із нерухомістю, тоді як щодо банків такі обмеження є досить жорсткими;

% відсутність обмежень щодо спрямування залучених лізинго­вою компанією (отриманих як кредит від банку) коштів на придбання обладнання для подальшої його реалізації на умовах лізингу, оренди з викупом або продажу в кредит; % можливість застосування лізинговою компанією процедури фінансування придбання обладнання (щодо банків вона жорстко контролюється і регламентується). Створення власної дочірньої лізингової компанії потребує від банку мінімальних капіталовкладень, оскільки в Україні відсутні обмеження щодо мінімального розміру статутного фонду або організаційно-правових форм лізингових компаній, тож порядок їх заснування такий же, як і процедура створення будь-якого іншого господарського товариства. Однак, відносно лізингових компаній застосовуються обмеження щодо максимального роз­міру їх можливого статутного фонду. За нормативом, встанов­леним Національним банком України, він не повинен пере­вищувати 25% власного капіталу банку-засновника. Це стримує участь у лізинговій діяльності невеликих за обсягом капіталу банківських установ, зате відкриває доступ великим банкам.

За бажання банк може заснувати не власну лізингову компанію, а спільну з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Є кілька форм такого партнерства.

Одна з них — заснування лізингової компанії спільно з іншим банком (банками). Створена таким чином компанія має, з одного боку, потужний фінансовий потенціал, а з другого - може опини­тися у складній ситуації, якщо між засновниками не буде згоди щодо її підконтрольності і підпорядкованості та щодо пріоритет­ності надання послуг клієнтам того чи іншого банку. Створення компанії у такій формі може бути викликане необхідністю залучення для фінансування лізингових угод консорціумних кредитів.

94

Тема 2

Ще одна поширена форма партнерства - створення лізингової компанії банком спільно з виробником обладнання. Заснована таким чином компанія має і доволі потужний фінансовий потенціал, і можливість використання товарних (а не лише банківських) кредитів засновника-виробника.

Лізингова компанія, створена банком спільно з лізингоодер-жувачем, теж має певний потенціал, адже нині потреба онов­лення основних фондів загострилася майже для кожного україн­ського підприємства. А недоліком її є те, що вона задовольняє лише потреби в основних засобах співзасновника - лізинго-одержувача. Нині в Україні небагато потужних платоспромож­них підприємств, які постійно відчувають потребу в оновленні парку обладнання та устаткування, тож створення лізингових компаній у такій формі економічно не виправдане.

Заснування банком лізингової компанії за участі іноземного інвестора (міжнародного фінансового інституту) є однією із найпривабливіших форм партнерства. Вона дає змогу створити компанію, авторитетну не лише у власній країні, а й за кордоном.

Ш План семінарського заняття

1. Суб'єкти інвестиційної діяльності, їх права та обов'язки.

2. Держава як суб'єкт інвестування. Прямий та опосередкований вплив

держави на інвестиційну діяльність.

3. Об'єкти інвестиційної діяльності, їх форми та класифікація.

4. Характеристика фінансових посередників як суб'єктів інвестування.

5. Інвестиційна діяльність банків.

6. Особливості інвестиційної діяльності страхових компаній.

7. Інвестиційна діяльність інших небанківських фінансово-кредитних установ.

і = | Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Індивідуальні інвестори та корпоративні учасники інвестиційної діяльності.

2.Економічна доцільність функціонування посередників на інвестицій­ному ринку.

3. Особливості діяльності холдинг-компаній, промислово-фінансових

груп (ПФГ) та інших фінансових установ.

4. Місце різних форм власності в інвестиційному процесі.

5. Банківське посередництво в інвестиційному процесі.

6. Вплив на інвестиційну діяльність банків Національного банку України.

7. Функції інвестиційних банків, інвестиційних фондів і компаній.

8. Вітчизняний досвід функціонування інститутів спільного інвестування.

Суб'єкти й об'єкти інвестиційної діяльності , ₉₅

Ш План семінарського заняття

1. Інвестиційна політика, її зміст та принципи реалізації.

2. Необхідність, мета і форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

3. Пряме управління державними інвестиціями.

4. Організаційно-правові форми регулювання інвестиційної діяльності.

5. Економічні методи державного регулювання умов здійснення інвести-

ційної діяльності.

6. Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності.

щ Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Структурна перебудова економіки і місце в ній інвестиційної політики

держави.

2. Інвестиційна політика та національна економіка.

3.Сучасні тенденції грошово-кредитного регулювання інвестиційної

діяльності в Україні.

4.Зв'язок монетарної та фіскальної політики в інвестиційному процесі. 5.Якісна характеристика податкових методів регулювання інвестиційної

діяльності. б.Сучасні проблеми податкової політики та її вплив на інвестиційну

діяльність.

7. Інвестиційна привабливість регіонів - важлива оцінка інвестиційного

клімату держави.

8. Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його покращення.

9. Механізм реалізації державної регіональної інвестиційної політики.

[ ? ) Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Зміст Закону України "Про інвестиційну діяльність".

2. Антимонопольні заходи у створенні умов і стимулюванні інвестиційної

діяльності.

3.Приватизація і роздержавлення, їх вплив на інвестиційні процеси в Україні.

4. Характеристика елементів податкового механізму регулювання інвестиційної діяльності.

5. Державний захист інвестицій.

6. Чинники інвестиційного клімату в Україні.

ЦІ Завдання, вправи,тести 1. Яка мета державного регулювання інвестиційної діяльності?

.122 Тема З

1. недопущення недержавних підрядників до виконання державних за­ мовлень в інвестиційній сфері;

2. забезпечення реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики;

3. скорочення централізованих капітальних вкладень;

4. розмежування функцій державних і недержавних інвесторів в інвестиційному процесі.

2. У яких формах проводиться державне регулювання інвестиційної діяльності?

1. запровадження обмежень і втручання держави в інвестиційний процес;

1. адміністративне керівництво інвестиційною сферою;

2. пряме управління державними інвестиціями, регулювання умов здій­ снення інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням;

2. формування ринкової інфраструктури.

3. Які елементи включає управління державними інвестиціями?

1. антимонопольні заходи;

2. проведення кредитної політики;

3. планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів;

4. ціноутворення в інвестиційній сфері.

4. Відберіть організаційно-правові методи регулювання інвестиційної діяльності:

1. розробка відповідного законодавства, ліцензування інвестиційної діяльності, державна експертиза інвестиційних програм і проектів;

2. амортизаційна політика;

3. політика облікової ставки НБУ;

4. система оподаткування.

5. Відберіть економічні методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності:

1. приватизація і роздержавлення;

2. державна експертиза інвестиційних програм і проектів;

3. амортизаційна політика, система оподаткування, ціноутворення та надання фінансової допомоги;

4. розробка державних норм і стандартів в інвестиційній сфері.

6. Відберіть грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності:

1. дотації, субсидії, субвенції;

2. визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

3. ціноутворення в інвестиційній сфері;

Державне регулювання інвестиційної діяльності _|23

коштів (наприклад, банківська установа може надати власній лізинговій компанії кредит для придбання комп'ютерів та іншої оргтехніки, а потім узяти цю техніку в лізинг); 4j> зростають можливості банку щодо опанування лізингового ринку за допомогою створення кількох лізингових компаній у різних регіонах країни;

*Ьзгідно із чинним законодавством, лізингова компанія не обме­жується в торговельній діяльності, зокрема, у сфері опера­цій із нерухомістю, тоді як щодо банків такі обмеження є досить жорсткими;

^відсутність обмежень щодо спрямування залучених лізинго­вою компанією (отриманих як кредит від банку) коштів на придбання обладнання для подальшої його реалізації на умовах лізингу, оренди з викупом або продажу в кредит; % можливість застосування лізинговою компанією процедури фінансування придбання обладнання (щодо банків вона жорстко контролюється і регламентується). Створення власної дочірньої лізингової компанії потребує від банку мінімальних капіталовкладень, оскільки в Україні відсутні обмеження щодо мінімального розміру статутного фонду або організаційно-правових форм лізингових компаній, тож порядок їх заснування такий же, як і процедура створення будь-якого іншого господарського товариства. Однак, відносно лізингових компаній застосовуються обмеження щодо максимального роз­міру їх можливого статутного фонду. За нормативом, встанов­леним Національним банком України, він не повинен пере­вищувати 25% власного капіталу банку-засновника. Це стримує участь у лізинговій діяльності невеликих за обсягом капіталу банківських установ, зате відкриває доступ великим банкам.

За бажання банк може заснувати не власну лізингову компанію, а спільну з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Є кілька форм такого партнерства.

Одна з них - заснування лізингової компанії спільно з іншим банком (банками). Створена таким чином компанія має, з одного боку, потужний фінансовий потенціал, а з другого - може опини­тися у складній ситуації, якщо між засновниками не буде згоди щодо її підконтрольності і підпорядкованості та щодо пріоритет­ності надання послуг клієнтам того чи іншого банку. Створення компанії у такій формі може бути викликане необхідністю залучення для фінансування лізингових угод консорціумних кредитів.

94

Тема 2

Ще одна поширена форма партнерства - створення лізингової компанії банком спільно з виробником обладнання. Заснована таким чином компанія має і доволі потужний фінансовий потенціал, і можливість використання товарних (а не лише банківських) кредитів засновника-виробника.

Лізингова компанія, створена банком спільно з лізингоодер-жувачем, теж має певний потенціал, адже нині потреба онов­лення основних фондів загострилася майже для кожного україн­ського підприємства. А недоліком її є те, що вона задовольняє лише потреби в основних засобах співзасновника - лізинго-одержувача. Нині в Україні небагато потужних платоспромож­них підприємств, які постійно відчувають потребу в оновленні парку обладнання та устаткування, тож створення лізингових компаній у такій формі економічно не виправдане.

Заснування банком лізингової компанії за участі іноземного інвестора (міжнародного фінансового інституту) є однією із найпривабливіших форм партнерства. Вона дає змогу створити компанію, авторитетну не лише у власній країні, а й за кордоном.

1=1 План семінарського заняття

1. Суб'єкти інвестиційної діяльності, їх права та обов'язки.

2. Держава як суб'єкт інвестування. Прямий та опосередкований вплив

держави на інвестиційну діяльність.

3. Об'єкти інвестиційної діяльності, їх форми та класифікація.

4. Характеристика фінансових посередників як суб'єктів інвестування.

5. Інвестиційна діяльність банків.

6. Особливості інвестиційної діяльності страхових компаній.

7. Інвестиційна діяльність інших небанківських фінансово-кредитних установ.

Й Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Індивідуальні інвестори та корпоративні учасники інвестиційної діяльності.

2.Економічна доцільність функціонування посередників на інвестицій­ному ринку.

3. Особливості діяльності холдинг-компаній, промислово-фінансових

груп (ПФГ) та інших фінансових установ.

4. Місце різних форм власності в інвестиційному процесі.

5. Банківське посередництво в інвестиційному процесі.

6. Вплив на інвестиційну діяльність банків Національного банку України.

7. Функції інвестиційних банків, інвестиційних фондів і компаній.

8. Вітчизняний досвід функціонування інститутів спільного інвестування.

Суб'єкти й об'єкти інвестиційної діяльності , ₉₅

щ Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Суть та форми фінансових інвестицій.

2. Необхідність, форми та мета фінансових інвестицій.

3. Цінні папери як об'єкти фінансових інвестицій.

4. Рейтингова оцінка інвестиційних якостей цінних паперів.

5. Портфель цінних паперів та управління ним.

6. Діяльність фондових бірж в Україні.

7. Первинний та вторинний ринки цінних паперів в Україні.

8. Характеристика фондових бірж США.

9. Характеристика Токійської фондової біржі.

[ ? ] Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Фондова біржа, її роль і функції.

2. Характеристика організаційних моделей ринку цінних паперів.

3. Документарна та бездокументарна форма цінних паперів.

4. Приватизаційні папери та процеси роздержавлення і приватизації влас-

ності в Україні.

5. С/собливості діяльності інфраструктурних учасників ринку цінних паперів.

6. Діяльність національної депозитарної системи України. Види депози-

таріїв в Україні.

7. Головні функції та обов'язки реєстраторів цінних паперів.

8. Клірингова система та її елементи.

9. Позабіржова фондова торговельна система.

[jf Завдання, вправи, тести