19. Що розуміють під венчурним підприємництвом?

1. інтеграцію науки з практикою (виробництвом);

2. експериментальні дослідження; .

258

Тема 7

3. модернізацію виробництва;

4. аудиторські послуги.

20. Внутрішні фактори стимулювання інноваційної діяльності суб'єктів господарювання охоплюють:

1. створення пільгових умов з боку держави;

2. розвиток інноваційної інфраструктури;

3. виробничу необхідність заміни застарілого обладнання, впровад­ ження ресурсозберігальних технологій тощо;

4. ефективну амортизаційну політику.

ІН) Література

1. Закон України "Про захист прав на винаходи та корисні моделі" від

23.12.1993 р.// www.nau.kiev.ua.

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р.//

Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - ст. 646.

3. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40-

IV // www.nau.kiev.ua.

4.Закон України "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13.12.1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№ 12.

5. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності: - К.: Алерта, 2003.

-338 с

6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. - Київ:

ПУЛ, 2003. - 376 с

7. Міжнародна інвестиційна діяльність. / Д.Г. Лук'яненко, Б.В. Губський

та ін., - К.: КНЕУ, 2003. - 387 с

8. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб./За науковою редакцією В.Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. - 431 с

9. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002

- 462 с

10. Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 549 // www.nau.kiev.ua.

11. Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради україни від 13 липня 1999 р. № 916 - XIV// www.nau.kiev.ua.

12. Реверчук С.К., Вовчак О.Д., Ступницький В.В. Приватне інвесту­ вання в економіці України (на прикладі малих підприємств): Моногра­ фія. - Львів: ВПВ ЛьЦНТЕ1_ъ2002. - 271 с.

13. Реверчук С.К., Реверчук Н.И, Скоморович І. Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.

14. Шарп У.Ф., Бэйли Г. Дж. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: Инфра - М., 1997. - 1042 с.

Інноваційна форма інвестицій _25g

ТЕМА 8

260

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Q План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Необхідність іноземного інвестування. Види і форми іно­ земних інвестицій.

2. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту.

3. Вільні економічні зони (ВЕЗ): види, порядок створення та механізм їх функціонування.

8.4. Міжнародна інвестиційна діяльність та її фінансові інститути.

Ключові поняття та терміни

іноземні інвестиції, форми іноземних інвес­тицій,

види іноземних інвестицій, прямі іноземні інвестиції, портфельні іноземні ін­вестиції,

іноземні інвестори, стимули іноземного інвес­тування,

режим іноземного інвес­тування,

• спільні підприємства,

• концесійні угоди,

• вільна економічна зона,

• спеціальні (вільні) економі­ чні зони,

• території пріоритетного розвитку,

• міжнародна інвестиційна діяльність,

• міжнародні фінансові інсти­ туції.

8.1. Необхідність іноземного інвестування. Види і форми іноземних інвестицій

% Іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Тема 8

Необхідність в іноземних інвестиціях зумовлена такими чинниками:

- низькою інвестиційною активністю вітчизняних товаро-

виробників і підприємств;

- гострою необхідністю технічної та технологічної модерні-

зації як самого виробництва, так і всієї ринкової інфра­структури;

_- потребами впровадження в усі сфери господарського меха­нізму нових методів управління, менеджменту та інших атрибутів ринкової економіки.

В Україні особливості іноземного інвестування визначаються Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996р., відповідно до норм якого іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у вигляді:

> іноземної валюти;

У валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного

інвестування чи в нові підприємства; У будь-якого рухомого або нерухомого майна та майнових прав,

пов'язаних з ним;

У акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також: корпора­тивних прав;

^•грошових вимог та права на вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у іноземній валюті;

У будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у

конвертованій валюті підтверджена згідно з законами

країни інвестора, включаючи авторські права, промислові

зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

Управа на здійснення господарської діяльності, включаючи права

на користування надрами та використання природних

ресурсів, наданих відповідно до законодавства, та договорів,

вартість яких у конвертованій валюті підтверджена і

оцінена згідно з законами країни інвестора.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися шляхом передачі

основних засобів в обмін на частку у статутному капіталі

підприємства України. Такі основні засоби повинні бути оцінені в

іноземній конвертованій валюті та у національній валюті України

за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або

ринку України за офіційним курсом валюти України, визначеним

Національним банком України.

Залучення іноземного капіталу .,.

здійснювати інвестиції в економіку України в таких формах:

<=> часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними чи фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

^створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іно­земних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

^придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, приміщення, обладнання, транспортні засо­би тощо безпосередньо або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

^придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та викорис­тання природних ресурсів на території України;

■=> придбання інших майнових прав;

^в інших формах, що не заборонені законодавством України, в тому числі без створення юридичної особи, а на підставі укладених договорів з юридичними особами України.

Ф Підприємство з іноземними інвестиціями - це під­приємство, організація будь-якої фінансово-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвес­тиції на його баланс. На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України, зокрема, Законами України "Про господарські товариства", Про режим іно­земного інвестування". Найбільш поширеною формою під­приємств з іноземними інвестиціями є спільні підприємства, їх сьогодні нараховується в Україні більше як 10 тисяч.

Підприємства з іноземними інвестиціями можуть добровільно об'єднюватися в спілки, асоціації, концерни, міжгалузеві, регіо­нальні і інші об'єднання. Основні умови функціонування спільних підприємств в Україні визначені в Законі України "Про режим іноземного інвестування".

Загалом щодо форми здійснення інвестицій в Україну, то не існує ніяких обмежень. Внески до статутного фонду можуть

262

іема a

бути здійснені грошовими коштами або майном (у вигляді матеріальних чи нематеріальних активів). Однак державні ліцензійні і адміністративні органи можуть обмежувати галузі для здійснення інвестицій. Так, заборонено здійснення інозем­них інвестицій в озброєння, виробництво вибухових речовин та інші сфери національних інтересів. Існують також обмежен­ня щодо участі іноземних осіб у таких видах діяльності в Україні як страхування, телекомунікації, банківська сфера та інші.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

ФПрямі інвестиції - основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного кон­тролю і надає право безпосереднього розпорядження закор­донною компанією. За визначенням МВФ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноземний власник володіє не менш ніж 25 % статутного капіталу акціонер­ного товариства. Згідно з американським законодавством ця частка становить не менше 10 %, у країнах Євро­пейського Співтовариства — 20 - 25 %, у Канаді, Австралії і Новій Зеландії - 50 %. За законодавством України прямі - це інвестиції за умови, що частка іноземного інвестора в статутному капіталі господар­ського товариства становить не менше 10 %. Прямі інвестиції поділяються на дві групи: ^трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кра­щими умовами ринку, тобто тоді, коли існує можливість постав­ляти товари з нового виробничого комплексу безпосередньо на ринок даної країни (континенту). Витрати відіграють у цьому випадку незначну роль, основне - знаходження на ринку;

> транснаціональні вкладення - прямі вкладення, часто в сусідній країні. Мета - мінімізація витрат порівняно з материн­ською компанією.

Основна мета залучення прямих іноземних інвестицій і, одно­часно, їх призначення - прискорення економічного розвитку кра­їни та зменшення на ці цілі іноземних кредитів, які надаються під державні гарантії і спричиняють виникнення державного боргу.

Кожна країна зацікавлена в залученні прямих іноземних інвестицій, оскільки вони:

Залучення іноземного капіталу ₂«ет

<=> допомагають фінансувати внутрішні інвестиції та стають додатковим джерелом капіталу для економічного розвитку;

■=> дозволяють залучати сучасні технології, ноу-хау, створю­вати нові робочі місця та зберігати існуючі;

■=> сприяють зростанню продуктивності праці і зниженню ви-тратомісткості виробництва;

■=> сприяють реструктуризації та модернізації виробничого потенціалу без створення нових видів заборгованості;

■=> стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці.

Прямі іноземні інвестиції спрямовуються в приймаючі країни двома шляхами:

• організації нових підприємств;

• купівлі або поглинання вже діючих компаній.

Україна, починаючи з 1991 р. активно залучає прямі іноземні інвестиції (ШІ) (рис. 8.1). Найбільша частка у зальному обсязі прямих іноземних інвестицій припадає на країни ЄС. На початок 2006 р. 25 держав ЄС вклали 11 млрд. дол. у різні галузі національної економіки України або 72% від загальної суми ШІ, яка становила 16,4 млрд. дол. Інвестиційні вливання в Україні суттєво збільшувались, починаючи з 2001 р. завдяки прискоренню економічних реформ. На початку 2006 р. найбільшими інвесторами з ЄС були Німеччина (5,5 млрд. дол.), Австрія (1,4 млрд. дол.), Сполучене Королівство (1,15 млрд. дол.) та Нідерланди (722 млн. дол.). На той же період обсяг капіталовкладень, які надійшли з Кіпру, сягнув 1,6 млрд. дол. Основна частина ШІ зі згаданих країн була спрямована у металургійну галузь (близько 6 млрд. дол.), оптову торгівлю (745 млн. дол.), фінансовий сектор (729 млн. дол.) і харчову промисловість (606 млн. дол.).

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Рис. 8.1. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україні за 1997-2005 pp.

₂₆₄ Тема 8

Загальний обсяг нагромаджених інвестицій на початку 2006 р. становив 350 дол. на душу населення, що, втім, на порядок менше, ніж у країнах - нових членах ЄС. За оцінками фахівців це резуль­тат перепродажу "Криворіжсталі" за 4 млрд. евро й купівлі банку "Аваль" майже за 0,9 млрд. евро.

Крім того, потреби в ПІІ (незалежно від сектора чи галузі входження) зумовлені необхідністю фінансування зовнішньоторго­вельних дефіцитів, які стають для України реальністю в коротко-і середньостроковій перспективі. Так, у першому кварталі 2006 року торговельний дефіцит досяг майже 1,3 млрд. дол., а дефіцит сальдо рахунку поточних операцій виявився збалансованим припливом ПІІ (приблизно по 700 млн. дол. кожний).

До перешкод на шляху залучення іноземних інвестицій в Україну можна віднести:

^низький міжнародний рейтинг України;

°=> проблеми лібералізації інвестиційного законодавства;

^ відсутність чітких державних гарантій щодо іноземних інвесторів;

■=>зміни в законодавстві із зворотньою дією;

^нерозвиненість внутрішнього фінансового ринку;

<=> нестабільність рівня інфляція;

^високий рівень податків і відсутність податкових пільг для інвесторів.

♦ Портфельні інвестиції — капітальні інвестиції, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвести­цій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи права інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).

Водночас за певних обставин міжнародні корпорації реально контролюють іноземні підприємства, володіючи портфельними інвестиціями, через значну розпорошеність акцій серед інвесторів та наявність додаткових договірних зобов'язань (ліцензійні та франчайзингові угоди, контракти на маркетингові послуги, технічне обслуговування тощо).

Підвищення ролі портфельних інвестицій, збільшення їх мас­штабів сприяє низка чинників:

% інтернаціоналізація діяльності фондових бірж:, зняття обмежень на допущення іноземних компаній на багатьох великих фондових біржах, розширення .міжнародних операцій банків із цінними паперами пенсійних фондів та інших ощадних установ тощо.

265

Залучення іноземного капіталу

ще за такими ознаками (рис.8.3).

Іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежовувати на державні та приватні інвестиції.

#Державні інвестиції - це позики, які одна держава або група держав надає іншій державі. V цьому випадку мають місце відносини між: державами, що регулюються міжнарод­ними договорами і до яких застосовуються норми міжнарод­ного права. Можливі і "діагональні відносини", коли консорціум (група) приватних банків надає інвестиції державі.

За формою власності

іноземних інвесторів

(інститушоналі.ною

природою)

За метою інвестування

• приватні

• державні

• міждержавних організацій

• недержавних організацій

• змішані

• досягнення фінансової мети (отримання процентів за користування кредитом, позикою пі ін. формами позикового капіталу)

• досягнення підприємницької мети (встановлення контролю над підприємством, отримання інформації про діяльність підприємства, недопущення конкурентів на ринок)

• досягнення іншої мети (встановлення впливу на суверенний суб'єкт. санація міждержавних економічних зв'язків)

приватними інвестиціями розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб'єктам іншої країни. Інвестиційні відносини настільки складні та багатогранні, що нерідко відносини між: державами тісно пов'язані з відносинами між приватними інвесторами. Такий зв'язок найбільше проявляється, коли інвестор передає свої права та вимоги державі. Визначення кола осіб, які визнаються іноземними інвесторами, має суттєве практичне значення, оскільки від визнання особи іноземним інвестором залежить отримання відповідних прав та пільг, які надаються внутрішнім законодавством та міжнародними договорами. Статус іноземного інвестора має значення при ре­єстрації, допуску до здійснення господарської діяльності, на нього можуть поширюватися гарантії та інші умови, що передбачені міжнародними договорами з відповідною країною, а також дип­ломатичний захист з боку країни інвестора.

Да числа іноземних інвесторів зазвичай відносять такі категорії суб'єктів:

У іноземні юридичні особи;

> іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства);

У вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном;

У іноземні держави;

>міжнародні організації.