4. Етноніми "Русь" і "Україна".

Назва Україна має давнє історичне походження і відноситься до території на якій проживали східні слов’яни. Вперше ця назва згадується в 1-ому патевському літописі 1187р.в зв’язку зі смертю в Переяславі Володимира Глібовича.

На початку 7ст. Україною в літописах називали західні землі Галицько-Волинського князівства. З 16ст.термін Україна вживається в офіційних актах відносно більшої частини українських земель у складі польського королівства. Одночасно з назвою країна вживається назва Русь. Ця назва була спільною для білоруських, українських та російських земель.

14ст. в письмових джерелах відносно північно-східної Русі вживається Велика Русь, а з 15ст. Росія, відносно західних земель вживається назва Біла Русь. Відносно південно-західної Русі вживається назва Мала Русь, а пізніше Малоросія. Україну називали: угорська Русь, герцогство Буковина, королівство Галичини та Людомерії. В утвердженні назви Україна велику роль відіграла боротьба народних мас проти соціального та національного гніту, особливо визвольна війна під проводом Б.Хмельницького 1848/54рр.

З середини 17ст.Україна в офіційних царських документах отримала назву Малоросія, а правобережжя України з 1832р. Отримало назву південно-західний край.

Після встановлення в Україні офіційної влади у 1939р. Возз’єднання західних земель з радянською Україною за всіма землями склалася назва Україна.

Відомі дві теорії походження назви «Русь»: скандинавська і теорія місцевого походження. Про останнє свідоцтвують назви річок на Подніпрв’ї: Рось, Росава, Русава, Роставиця. У писемних джерелах Русь уперше згадується близько 387р. Пізніше термін Русь зберігся на укр. околицях у Закарпатті, Галіції, де українці називали себе русинами. Документи свідоцтвують, що більш древнішою назвою, яку використовували наші предки для означення себе та своєї землі, була «Русь» та «русичі».

5. Роль християнства в соціально-політичній еволюції Русі.

988р.Володимиром Великим запроваджено християнство як державної релігії

1.Зміцнило Велико князівську вляду

2.Стало основою світогляду та ідеологією для різноплемінного населення держави

3.Дало можливість Русі увійти на рівних правах до кола наймогутніших держав Європи,активізувати з ними політичні,культурні,економічні зв’язки.

4.Православні місіонери Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку(кирилиця) і переклали богослужбові книги.Русь отримала слов’янську писемність що сприяло поширенні освіти,писемності.

5.Християнська моряль вплинула на формування руського писаного права,що проявилося в пом’якшені кари за злочини,Релігія стабілізувала суспільство проповідувала смирення і покой

6.Принесло нову мораль і культуру:в центрі віровчення була людина,її духовний світ.Християнство виступало проти невільництва,навчало милосердя,пошани,любові до ближнього.

7.Сприяло поширенню мистецтва.

6. Проблеми походження, суспільного устрою і розпаду Русі в історичній науці.

Русь охоплювала територію Чорного моря,Білого,Карпатських гір,Волги.У сх. Слов’ян на передодні утв. К.Р. існувало 14 союзів племен:

Теорії походження К.Р.

1)      Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів;

2)      назва «Русь» слов´янського походження, оскільки тісно пов´язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні;

Отже, паросток державності Київської Русі не був завезений із-за моря варягами чи пересаджений сусідами-хозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст. внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов´янського суспільства.

Феод. роздробленість не була випадковістю, і всі країни Європи пройшли через неї.

1.У результаті подальшого розвитку феод. відносин на поч. 12ст. Настає криза зростання, коли стара форма об’єднання земель (К.Р.) уже не відповідає прогресу й перестає бути необхідною, тому що:

А)внаслідок розвитку натур.гос-ва ніхто з феодалів не був зацікавлений прагнути до об’єднання з іншими феодалами, до того ж між ними постіиними були заздрість, ненависть, ворожнеча;

Б)феодали у своїх вотчинах з допомогою особистої дружини могли одержати все необхідне із селян і без допомоги великого київського князя, через що влада останнього на якийсь час виявилася зайвою;

В)місцеві феодали у себе у вотчинах уже обзавелися чималими штатами правління і дружинами, що давало їм можливість самостійно господарювати, а з іншого боку – позмагатися за владу з великим київ.князем;

Г)зростання та зміцнення міст – перетворило їх в ек, політ центри великих феод.вотчин і відносно убезпечило від нападу великого киів. князя або кочівників.

2.Величезні геогр. Розміри К.Р. об єктивно сприяли зростанню сепаратизму, а з іншого боку, в умовах загострення соц.боротьби великий київ.князь змушений був сам їх підсилювати, тому що був неспроможний надати їм, у разі селянського повстання, швидку дієву допомогу.

3.Насильницьке об єднання сх-слов янських земель у 9ст. Дало зворотну реакцію у 12ст – майже поголовне прагнення до самостійності великих і дрібних феодалів, тим більше що області склалися переважно в рамках колишніх племінних союзів.

4. Зміна торговельної кон юктури – зх Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом. Крім того К.Р. утратила важливі торговельний маршрут до Чорного моря.

У цей перехідний період завершується складання всіх основних рис та інститутів феодалізму, тільки не в рамках усієї держави, а лише в рамках окремих феод вотчин і князівств.

Основними причинами розпаду були:

1)велика територія держави при відсутності тісних економічних зв’язків;

2)зростання великого феодального землеволодіння;

3)відсутність чіткого механізму спадкоємництва князівської влади;

4)розвиток і піднесення удільних князівств, що сприяло зростанню російського сепаратизму;

5)зміна торгівельної кон’юнктури;

6)посилення експансії степових кочових племен;

7)феодальна родробленність.