- •4. Етноніми "Русь" і "Україна".
- •5. Роль християнства в соціально-політичній еволюції Русі.
- •6. Проблеми походження, суспільного устрою і розпаду Русі в історичній науці.
- •7. Проблема руської народності. Русь в етнополітичній історії України та інших східнослов'янських народів
- •8. Галицько-Волинське князівство – державна організація "Малої Русі".
- •9. Литовсько-Руське князівство в історії України.
- •10. Польсько-католицький фактор в українській соціально-політичній історії хvі–xvіі ст.
- •11. Козацтво й Запорізька Січ – осередки формування українського народу, його державності.
- •13. Проблема походження козацтва і Запорізької Січі в історичній науці.
- •14. Політика полонізації в xvі – першій половині xvіі ст. Братства і сеймова боротьба проти неї.
- •15. Політика п.Сагайдачного та її історичне значення
- •16. Велика Руїна і поділ України в другій половині xvіі ст.
- •17. Гетьман і.Мазепа в історії України.
- •20. Кирило-Мефодіївське товариство 1846–1847 рр. І його роль в українському національно-визвольному русі.
- •21. Малоросійська політика російського царизму та формування укр. Нації.
- •22. Поділ Польщі, специфіка розвитку укр.. В складі двох імперій
- •24. Міхновський
- •25. Національні та соціальні завдання визвольної боротьби українського народу в програмах і діяльності політичних партій 1905–1916 рр. Розкол в українському національно-визвольному русі.
- •26. Україна в період першої російської революції 1905-1907рр.
- •27. Формування партії ессерів і анархістських організацій
- •28. Створення соціал-демократичних організацій в Україні та їх роль в організації з»їздів рсдрп.
- •29. Створення руп. Кадети.
- •31. Державна дума Росії 1906–1916 рр. І українці в ній.
- •32. Лютнева загальноросійська революція 1917 р.
- •33. Жовтнева революція
- •34. Історичні обставини утворення укр і усрр, початку громадянської війни та падіння обох укр..Загальноросійських партій та Рад.
- •36. Гетьманство п.Скоропадського і проблема демократії, диктатури, анархії та монархії в політичній боротьбі.
- •37. Зунр, унр, усрр на рубежі 1918-1919: втрачені можливості громадянського миру та національного возз’єднання.
- •38. Отаманщина і єврейські погроми, махновщина, націонал-комунізм.
- •40. Історична роль Грушевського, Махна, Петлюри, Винниченка.
7. Проблема руської народності. Русь в етнополітичній історії України та інших східнослов'янських народів
Дещо своєрідною була інтерпретація ідеї етнічної єдності східних слов'ян російських істориків - М. Карамзіна, С. Соловйова, В. Ключевського, які висвітлювали історію Київської Русі як перший період існування Російської держави, праукраїнці та прабілоруси зображалися не як окремі етнічні утворення, а лише як гілки єдиного російського народу. Ще далі в середині XIX ст. пішов М. Погодін. За його концепцією, у Києві до XIII ст. жили росіяни, які тільки після татарського нашестя емігрували на Верхню Волгу, а на їхнє місце з Галичини та Волині прийшли українці.
Критикуючи погляди М. Погодіна, М. Грушевський У своїх працях обстоював ідею безперервності та нерозривності українського історичного процесу і дійшов висновку, що український народ на своїх історичних землях існує з IV ст. н. е. спершу під назвою антів, потім полян, а згодом русів. Київська держана, право, культура були витвором однієї народності - українсько-руської, а Володимиро-Московська держава не була ні спадкоємицею, ані наступницею Київської Русі, вона виросла на своєму корені і є наслідком енергії та активності народності "великоруської" (російської).
На їхню думку, про реальне існування в межах Київської Русі давньоруської народності свідчать такі суспільні процеси та явища:
сформувалася єдина давньоруська літературна мова як мова державного управління і законодавства, розвитку літератури та культури;
укорінились єдині традиції, звичаї, юридичні норми (починаючи з другої половини І тис. на більшій частині східнослов'янської території існував стереотипний під-курганний обряд поховання; на теренах усієї Київської Русі функціонувала "Руська правда" тощо);
усталилась єдина матеріальна культура (археологічні розкопки та писемні джерела свідчать про повну чи часткову аналогічність у різних районах давньоруської держави таких компонентів культури, як одяг знаті і воїнів, зброя, фортеці та інші оборонні споруди, спосіб будівництва доріг, типи тих або інших ремісничих виробів тощо);
з'явилась єдина руська етнічна свідомість (літописці, як правило, говорять про Русь як сукупність усіх земель-князівств; все східнослов'янське населення органічно прийняло етнонім "руський", "русин", "русич");
консолідувалась елітна верства вищих феодалів Київської Русі, що вела свій родовід від династії Рюриковичів і не поділяла себе етнічно.
В основі альтернативи теорії єдиної східнослов'янської етнокультурної спільноти лежить теза про те, що українська, російська та білоруська народності почали консолідуватися задовго до утворення Київської Русі.
Отже, питання визначення етнічної структури Київської Русі й досі лишається відкритим. Подальші пошуки істини вимагають від дослідників максимального дистанціювання від політичної кон'юнктури, розширення кола джерел (археологічних, лінгвістичних тощо), які піддаються аналізу, пошуку нових ідей та підходів у процесі дослідження та інтерпретації вже відомих фактів та матеріалів.