Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Yekzamen.docx
Скачиваний:
122
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
237.58 Кб
Скачать

8. Галицько-Волинське князівство – державна організація "Малої Русі".

Розвиток землеробства, скотарства, ремесел і торгівлі зумовив зростання могутності Галицького і Волинського князівств, розташованих на південно-західній околиці Русі.

У Галицькій і Волинського землях зростало князівське, боярське і церковне землеволодіння. Селяни і міська біднота обтяжувалися повинностями (утримання військ, будівництво та ремонт шляхів, фортець мостів) і численними податками на корить бояр. У 1159 році в Галицькій землі вибухнуло народне повстання проти гнобителів, але його придушили військові дружини князя. Наростаюча загроза агресії з боку іноземних держав змусили князів об'єднати Галицьку і Волинську землі в одне князівство (1199р.). Волинський князь Роман Мстиславич придушив боярську опозицію, вів успішну боротьбу проти половців, а також сусідніх держав, що прагнули захопити Галичину і Волинь. Під його владою об’єднались Галичина Волинь і Київщина. Князь Роман Мстиславич загинув в одній з битв з ворогами у 1205 р. Після смерті Романа боярські міжусобиці в Галицько-Волинському князівстві загострилися. Різні боярські групи намагалися захопити владу, щоб використати її для власного збагачення у 1205 р.

9. Литовсько-Руське князівство в історії України.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м´яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

10. Польсько-католицький фактор в українській соціально-політичній історії хvі–xvіі ст.

1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія, внаслідок підписання якої утворилася Річ Посполита (в перекладі з польської – «Республіка»). Нова держава мала єдиного вибор­ного короля, сейм, грошову та податкову системи, здійснювала єдину зовнішню політику. Велике князівство Литовське певною мірою зберігало свою автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарб­ницю та систему судочинства. Та тепер, до Польської корони відходили всі україн­ські землі, що раніше належали литовцям. І вже Річ Посполита стала найбільшою в Європі державою. Важливе значення в житті населення України мав кодифікований звод законів, відомий під назвою Литовський статут (перше видання – 1529 р., доповнювався у 1566 та 1588 рр.). Він опирався на «Руську правду» і включав елементи звичаєвого права, а також підтверджував шляхетські права й впроваджував нові юридичні поняття.

Братські школи ставали центрами формування нової української еліти, науковими осередками, кузнею політичних провідників, сприяли формуванню інтелектуального потенціалу нації, створювали передумови для відкриття навчальних закладів вищого типу (Київський колегіум).

Князь Острозький пригрозив Польщі підняти збройне повстання. Щоб розв’язати конфлікт, у 1596 р. в м. Бересті (нині Брест) був скликаний церковний собор – з метою об’єднати католицьку та православну церкви в Україні. Але наслідки Берестейської унії були прямо протилежні: при збереженні перших двох, виникла ще й третя церква – уніатська, або греко-католицька

У 1623 р. припинилося судове переслідування православної церковної ієрархії, що постала у 1620 р. за підтримки козаків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]