1. Особливості розвитку Західної Європи епохи Середньовіччя.

Середньыовіччя— період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике

переселення народів) до епохи Відродження та Реформації (кінець15 століття— початок 16

століття).

2 етапи: раннє і пізнє.

Зміна римського світу середньовічний відбувалася через серію рухів варварські* племен (велике переселення народів 4-6 ст.): падіння Риму, завоювання вандалами пн. Африки та Іспанії, переселення англів, саксів та ютів до Британії, пришестя франків, на поч. 6 ст. захід - поділений між низкою германські* племен. 6-11 ст. - встановлюється перехід до феодальних стосунків, феодалізм - це система зв'язків, що ієрархічно об'єднували членів вищого шару суспільства, їх підґрунтя - земельні ділянки, які сеньйор надавав вассалу в обмін на службу і клятву вірності, вірність - найвища чеснота.

культура Середньовіччя формується з 3 осн. елементів: -культурні здобутки ант. світу

-християнство

-усна культура варварське племен.

середньовічне суспільство складалося з безлічі соціальних станів (соціальні* прошарків). Людина за народженням належала до одного з ник і практично не мала можливості змінити своє соціальне становище. З кожним таким станом були пов'язані своє коло політичних і майнові* прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора станова ієрархія: два вищі стани (духовенство, феодали — землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни (останні у Франції об'єднувались у «третій стан»). Могутнім об'єднуючим чинником в таких умовах були релігія і церква

Формування національних держав на великих територіях.

2. Роль народної творчості, античної спадщини і християнства у розвитку середньовічної культури і літератури.

Використання здобутків відбувається у формі фрагментів, цитат,

висмикнутих з контексту, навмисної «християнізації». Антична думка вижила в середньовіччі лиже в викривленому стані, латинська мова, хоча й у спрощеному

Християнство - найдорогоцінніший спадок, який Середні віки отримали від античності, саме церква визначала напрямки духовного розвитку Європи. Ключові події, що позначилися на розвитку середньовічної культури і лытератури: -внутрішня експансія; -дехристиянізація

-звеличення монастирів, переписування книг в монастирях.

-поширення єресей, створення святої інквізиції для боротьби проти ник - створення лицарсько-чернецьких орденів.

християнство центрує і об'єднує

надає безліч тем, сюжетів, мотивів, образів

породжує свою систему жанрів релігійної спрямованості.

культура варварських племен -усна народна поезія.

ліро-епічні пісні (основані на міфах та переказах) - підґрунтя героїчного епосу.

ліричні пісні та ранні форми обрядової чи культурної драми.

оригінальні твори язичницької культури не збереглися через християнізацію, але в

культурі середньовіччя простежується глибокий вплив язичницьких та

доязичницьких магічних вірувань та фольклору.

3. Періодизація середньовічної літератури.

1) Раннє Середньовіччя (5-10 ст.) – період розпаду рабовласництва і виникнення феодального ладу. Література: Народно героїчний епос – в усній формі, клерикальна (церковно-монашиська література), світська література латинською мовою. 2) Період розквіту феодалізму (11-13 ст.) – поява міст і формування світської літератури (алегоричний роман, тваринний епос, драма, містерії, фарс).Література: народно-героїчний епос записується, клерикальна література, лицарська література в куртуазній (придворній поезії) і в лицарському романі.

3) Доба Відродження (14-16 ст.) – період розпаду феодалізму і зародження в надрах феодального суспільства нових феодальних виробничих відносин.

Представники доби Відродження:

Італія (14 – 16 ст.) – Данте Аліґ’єрі, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо Франція (17 ст.) – Ф. Франсуа Рабле, гурток Маргарити Наварської, поетичний гурток «Плеяда» Іспанія (16 – 17 ст.) – Лопе де Вега, Мігель Сервантес Англія (16 – поч. 17 ст.) – Вільям Шекспір.