8. Скандинавський епос: "Старша Едда", поезія скальдів, прозаїчні саги.

Уявлення про міфологію скандинавських народів ми отримуємо зі збірників поетичних творів, що дійшли до наших часів. Головними джерелами є „Старша Еда” та „Молодша Еда”. 

Старша Едда — збірка міфологічних і героїчних пісень створених приблизно в X столітті. Записана Едда була XII столітті, а потім загублена. Заново рукопис віднайшли лише в 1643 році в Копенгагені. Назви рукопис не мав.

Збірка «Старша Едда» складена в другій половині XIII ст., але це, певно, список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. Аналіз мови і стилю свідчить про те, що до збірки ввійшли тексти IX-XII ст. Знайдено збірку у XVII ст., коли в Данії, Швеції пробудився інтерес до забутої старовини. Тоді ж збірка одержала назву «Едда», за аналогією з книгою ісландця Сноррі Стурлусона (1179-1241). З метою розрізнення поетичну збірку прийнято називати «Еддою Старшою», а книгу Сноррі - «Еддою Молодшою» (або «Прозаїчною Еддою»). Значення слова «Едда» не з'ясоване. У текстах «Старшої Едди» вчені виявляють складні нашарування, пов'язані з загально-скандінавськими і загальногерманськими епохами, а також незначний вплив християнства. Але дискусія про походження, місце, час виникнення цих текстів не закінчена. В збірку входять 29 пісень, пісні ці анонімні. За змістом їх поділяють на міфологічні , (10 текстів) та героїчні (19). Є тут і проза, яка І зв'язує, роз'яснює і доповнює зміст пісень.

Вважають, що міфологічні пісні остаточно склалися в епоху вікінгів (IX-XI), а отже, відтворили уявлення пізнього скандінавського язичництва. Більшість героїчних пісень «Старшої Едди» сюжетно пов'язана з давньою епічною поезією континентальних германців.

У «Старшій Едді» відображені відносини та світосприйняття скандінавів доби розкладу родового ладу. Світ богів нагадує патріархальний рід з рисами групового шлюбу і матріархату. Язичницькі боги - це ідеалізовані люди. Вони народжуються і вмирають, не позбавлені людських пристрастей і вад, але показані більш могутніми, спритними, знайомими з магією.

Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан - у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії, відносять полеглих героїв до Валгалли («чертог мертвих»), де вони змагаються в боях, а потім весело бенкетують з Одіном. Він - бог мудрості, покровитель поетів і сам поет. Сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув «мед поезії», віддав в заклад око, щоб стати мудрим, пожертвував своїм життям заради знань.  Дружина Одіна - богиня Фрігг - вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості, богинею кохання. 

9. Особливості французького героїчного епосу ("Пісня про Роланда"). Особливості французького епосу

• Піднесений апологічний тон оповіді, звеличення героїв, гіперболізація битв і поєдинків.

• Детальний опис битв і поєдинків (зображення доблесті заради доблесті, а не заради відвоювання своїх земель.)

• Наявність християнської фантастики

• Слабкість жіночих образів, відсутність мотивів кохання (оскільки це пісна про війну, тут нема місця для приватного життя)

• Відсутність в поемі народних мас

Основні ідеї:

• Прославлення національного героя, його доблесті, сили (Роланд)

• Прославлення циклу васальної вірності (Роланд, Олів’є)

• Засудження феодально-баронського егоїзму і анархії (Генелон і Роланд)