43. Осміювання недоліків і вад суспільства, нападки на церкву в "Похвальному слові Глупоті" Еразма Роттердамського.

В 1511 році Еразн видав написану ним двома роками раніше книгу «Похвала Глупоті», яка стала найвідомішим твором автора. Книга починається з посвяти ТомасуМору, другу автора, прізвище якого асоціюється з грецьким словом «моріяс», що значить «глупота».

Мова ведеться від імені богині Глупоти, яка на всі лади вихваляється тим впливом і шаною, яке вона здобула в суспільстві.

Еразмова сатира висміює усі сфери та явища тодішнього життя, включно із самим Еразмом Ротердамським, але найбільше мислитель глумиться над неправедністю та забобонністю ченців, запліснявілими доктринами.

Закінчується книга полум'яним закликом до праведності й християнських чеснот.

«Похвала Глупоті» вважається однією із найвпливовіших книг західної цивілізації й каталізатором реформації. Вона одразу ж стала популярною, сподобалася папі, ще зажиття автора була перекладена німецькою й французькою. В новітню еру ще довго вивчалася, як зразок риторики.

44. "Листи темних людей" і літературна діяльність Ульріха фон Гуттена.

Гуттен — людина діяльної і запальної вдачі, чия літературна діяльність тісно пов'язана з суспільною боротьбою. Походив Ульріх фон Гуттен з рицарської родини. Замолоду він шість років провів у монастирі з волі батьків, які хотіли зробити з нього священика. Але теологія й убозтво чернецького оточення відштовхнули обдарованого юнака, і в 1505 р. він утік з монастиря і зайнявся вивченням гуманітарних наук і літературною творчістю.

Уся літературна творчість Гуттена мала войовничий публіцистичний характер. Він писав епіграми, промови, послання, сатиричні діалоги, вірші. У посланнях і промовах письменник-гуманіст закликав Німеччину до єдності, викривав сваволю князів,засуджував міжусобні війни, повсякденні чвари, князівський розбій, пожежі, витоптані військами ниви. Для Гуттена князі — це вовки, яким доручено охороняти овець. Він обурюється відсутністю у ник патріотичні* почуттів, висміює їхню дворянську пихатість. У дусі гуманістичних ідей письменник закликав поважати людину не за її титули, аза вчинки.

Групою гуманістів Ерфуртського гуртка - Кротом Рубеаном, Германом Бушем, Ульріхом фон Гуттеном та ін. - написаний найвидатніший твір гуманістичної літератури ^Листи темних людейв (частина перша -1515 р., частина друга -1517 Р).

Використавши прийом містифікації, автори побудували книгу як збірник листів, нібито написаних магістру Ортуїну Грацію його друзями й однодумцями, богословами й риторами. Всі вони, на відміну від знамениті* кореспондентів Реі*ліна,-люди вкрай обмежені й забобонні, вороги всього передового й розумного, тобто обскуранти (оЬзсигі ч\п - темні, невідомі люди). Вони схиляються перед Ортуїном Граціем і люто ненавидять Рейхпіна й гуманістів, вважають їх єретиками й готові спалити їх на вогнищах інквізиції. Викривальний зміст книги поглиблюється системою художніх засобів, побудованою на пародіюванні стилю схоластів і комічному обігруванні їхньої епістолярної манери. Гуманісти неодмінною ознакою культурної людини вважали вправний стиль, добре володіння класичною латинською мовою. Великого значення в своїй творчості вони надавали листам, дбали про їхній зміст, нерідко перетворювали їху вчені трактати. Мистецтво листування гуманісти цінили дуже високо. Приватні листи видатних гуманістів робилися надбанням всіх і розповсюджувалися в прогресивні* колах. «Темні» люди зовсім базпорадні в епістолярному мистецтві. їхня мова-неймовірно зіпсована латина - це блискуча сатира на їхню цілковиту некультурність і неінтелігентність.