- •1. Особливості розвитку Західної Європи епохи Середньовіччя.
- •2. Роль народної творчості, античної спадщини і християнства у розвитку середньовічної культури і літератури.
- •3. Періодизація середньовічної літератури.
- •Історико-культурне значення Середньовіччя:
- •4. Антиаскетичний та антиклерікальний характер поезії вагантів.
- •5. Епос і його давні корені; еволюція епосу.
- •6. Англосаксонська поема "Боевульф" як пам'ятка додержавного епосу.
- •7. Кельтський епос: саги про Кухуліна, фантастичні саги тощо.
- •8. Скандинавський епос: "Старша Едда", поезія скальдів, прозаїчні саги.
- •9. Особливості французького героїчного епосу ("Пісня про Роланда"). Особливості французького епосу
- •Загальна характеристика твору “Пісня про Роланда”
- •Сюжет “Пісня про Роланда”
- •10. Своєрідність іспанського героїчного епосу ("Пісня про мого Сіда"). Особливості іспанського епосу:
- •11. Німецький героїчний епос ("Пісня про Нібелунгів"). Особливості Німецького героїчного епосу
- •“Пісня про Нібелунгів” – мотиви:
- •12. "Слово о полку Ігоревім" як яскравий пам'ятник російської і світової літератури
- •13. Епос південних слов'ян (болгарські та сербські пісні: косовські пісні про Марка Королевича тощо).
- •14. Ідейно-художні особливості рицарської поезії. Лірика трубадурів, труверів, мінезингерів.
- •15. Особливості куртуазного роману, його цикли.
- •16. Психологізм і ліризм "Романа про Трістана та Ізольду" Жозефа Бедьє.
- •17. Уславлення краси і сили жіночого кохання в давньоруській повісті "Про Петра та Февронію" (хуІст.). Повість про Петра і Февронію
- •18 Виникнення міської літератури, її реалістичний характер.
- •19. Жанри, стиль, особливості міської літератури (фабліо, шванки).
- •20. Своєрідність алегоричного епосу ("Роман про Троянду"). Видіння.
- •21. "Роман про Ренара" - найвизначніший твір тваринного епосу.
- •22. Розвиток міської драми (містерії, міраклі, мораліте, фарси, соті).
- •23. Епоха Відродження як значний прогресивний переворот, пережитий людством.
- •24. Італія - батьківщина Відродження. Основні етапи розвитку італійської гуманістичної літератури.
- •25. Особливості історико-літературного процесу Франції в епоху Відродження.
- •26. Епоха відродження в Німеччині та Нідерландах.
- •27. Етапи англійського Відродження.
- •28. Своєрідність Відродження в Іспанії.
- •29. Особливості розвитку гуманістичної далматинської літератури XV-хуІст. (б.Котрульєвич, м.Маруліч, Сасін, м.Држич, Гундуліч).
- •30. Епоха Відродження в Угорщині (я.Панноній, б.Балаши).
- •31. Епоха Відродження в Чехії (я.Гус, б.Лобковіц).
- •32. Польське Відродження (а. Кржицький, к.Яницький, Рей, я.Кохановський).
- •33. Творчість Данте - останнього поета середніх віків і першого поета Нового часу.
- •34. „Нове життя" - лірична автобіографія Данте.
- •35. Значення трактатів Данте ("Бенкет", "Про народну мову", "Про монархію").
- •36. "Божественна комедія" Данте - філософсько-художній синтез середньовічної культури і пролог до літератури Нового часу.
- •37. Петрарка як родоначальник італійського гуманізму. Основні мотиви лірики Петрарки.
- •38. "Канцоньєре" ("Книга пісень" - справа усього творчого життя Петрарки.
- •39. Особливості творчості Боккаччо ("Фьєзоланські німфи", "Фьяметта", "Декамерон").
- •40. "Декамерон" Боккаччо - енциклопедія італійського життя епохи Відродження.
- •41. Творчість Аріосто (поема "Несамовитий Роланд").
- •42. Феодально-католицька реакція і криза гуманізму в хуІст. ("Звільнений Єрусалим" Торквато Тассо).
- •43. Осміювання недоліків і вад суспільства, нападки на церкву в "Похвальному слові Глупоті" Еразма Роттердамського.
- •44. "Листи темних людей" і літературна діяльність Ульріха фон Гуттена.
- •45. Народні німецькі книги ("Тіль Ейленшпігель", "Історія про доктора Фауста") та народні пісні і балади.
- •46. Рабле. "Гаргантюа і Пантагрюель": сатира на феодалізм і схоластику, боротьба за нові гуманістичні ідеали, педагогічні погляди.
- •47. Творчість поетів Плеяди.
- •48. Основні мотиви лірики Ронсара.
- •49. Попередники ренесансу в Англії (Ленгленд. "Видіння про Петра-орача". Чосер. "Кентерберійські оповідання").
- •50. Томас Мор - перший соціаліст-утопіст у європейській літературі ("Утопія").
- •51. Боротьба Бекона зі схоластикою і догматизмом у науці в "Новій Атлантиді".
- •52. Марло як творець англійської ренесансної трагедії ("Трагічна історія доктора Фауста").
- •53. Шекспірівське питання. Значення творчості Шекспіра.
- •54. Періодизація творчості Шекспіра, особливості і, II, III періодів.
- •55. Своєрідність і тематика сонетів Шекспіра.
- •56. Історичні хроніки і відображення в них політичних поглядів Шекспіра ("Генріх IV", "Річард III", інші).
- •57. Життєстверджуючий, оптимістичний характер комедій Шекспіра: проблематика, головні герої.
- •58. Трагічний конфлікт гуманістичної мрії і дійсності в трагедії Шекспіра „Гамлет". Образ Гамлета.
- •59. "Отелло" Шекспіра - трагедія "обманутої довіри" : проблематика, образи Отелло та Яго.
- •60. Динаміка образу Ліра в трагедії Шекспіра "Король Лір"..
- •61. "Ромео і Джульєтта" Шекспіра - п'єса про велике людське кохання, яке торжествує над середньовічним фанатизмом.
- •62. Проблематика пізніх п'єс Шекспіра ("Цимбелін", "Зимова казка", "Буря").
- •63. Рицарський роман в Іспанії ("Амадіс Гальський").
- •64. Шахрайський роман в Іспанії та його демократична спрямованість ("Ласарільо з Тормеса").
- •65. Сервантес - великий реаліст іспанської літератури.
63. Рицарський роман в Іспанії ("Амадіс Гальський").
Рицарський роман в Іспанії(АДАМІС ГАЛЬСЬКИЙ)
Розквіт лицарського роману в Іспанії припадає на першу половину 16 століття.
У 1508 у вийшов "Амадіс Гальський" Монтальво, в 1511 році анонімний "Пальмерін де Олівія", в 1562 у "Зеркало лицарів і государів". Всього в Іспанії після «Амадіса» створено близько п'ятдесяти лицарських романів, останні два з яких з'явилися в 1602 році.
Іспанський лицарський роман жорстоко критикувався якз позицій ортодоксального католицького благочестя (хоча ніколи не потрапляв під офіційні церковні інтердикті), так і представниками ренесансної гуманістичної вченості (Хуан Луїс Вівес, Дієго Грасиан, Педро Мехіа,Антоніо де Гевара ).
Але на популярність роману ці оцінки нітрохи не впливали. Відомо, що до свого звернення і Тереза Авільська, найбільша з містиків ренесансної епохи, і Ігнатій Лойола,засновник ордена єзуїтів , зачитувалися лицарськими романами. Свята Тереза взагалі, як без наркотику, дня не могла прожити без нового роману. Звернення Лойоли прямо пов'язують із зміною читання, що трапилася під час його хвороби (а воєнізованість ордена вважається свідченням того, що знайомство з романами не пройшло дарма).
64. Шахрайський роман в Іспанії та його демократична спрямованість ("Ласарільо з Тормеса").
Іспанський шахрайський роман Ласарільоз Тормеса це книга, яка вчить не сумувати й зберігати оптимізм, незважаючи на всі мьггьірства й халепи, як перемагати вороже настроєну долю, уповаючи на свою спритність І спритність. Шахрай І шахрай по Імені дон Паблос- головний персонаж роману Кеведо, - переживає чимало халеп І міняє чимало професій: виступає актором, причиняється калікою-жебраком, примикає до злодійської зграї, стає найманим убивцею... Роман 'Життя Маркоса де Обрегон" багато в чому автобіографічний, належить перу Висенте Зспинеля - яркою особистості свого часу. Лопе де Вега називав його "батьком музики", а великий Сервантес у своєму "Подорожі на Парнас" виділив Зспинеля поряд Із Франсиско Кеведо Із усіх Іспанських письменників. Кульгавий Біс - герой однойменної повісті Луїса Велеса де Гевара - виступає в ролі наставника вічного студента дона Кпеофаса, що звільнив його Із зачарованого посудини.
65. Сервантес - великий реаліст іспанської літератури.
"Дон Кіхот" Сервантеса: ідейне спрямування твору, проблематика, образна система.
Сервантес -великий реаліст іспанськоїлітератури (ДОН КІХОТ)проблематика,образна система,ідейна спрямованість. Образ Дона Кихота бьіл воспринятмногочисленньїми исследователями как архетипчеловеческой природьі, истолкован как психологическая категория, породив даже фипософское понятие —донкихотство. Библиография исследований образа Дона Кихота литературоведами (например, Хуан Валера, ' ), философами (в том числе ( , ) и другими
специалистами весьма обширна. Истолкованием зтого образа занимались и кпассики литературьі ( , , , ), и критики ( ). При
всем различии толкований почти все писавшие о Дон Кихоте сходились на утверждении, что Дон Кихот являєте я общечеловеческим образом, вьіражающим вечньїе свойства человеческого духа, причисляли его к«вечньім спутникам» человечества ( ; зсіаїй).
Кроме того, зтот образ впоследствии неоднократно использовалея в художественной литературе другими авторами, которьіе давали емусобственную интерпретацию, пародировали.либо ссьіпались на него. Уже некоторьіе современники и ближайшиелитературньїе потомки Сервантеса начали создаватьподражания его роману, где описьівались неизвестньїе читателю прикпючения Дона Кихота. Зта тенденция бьіпа в дальнейшем продолжена. Вариации на тему«Дон Кихота» не перестали создаваться и в последующие века. Среди них можно упомянуть«Житие Дон Кихота и Санчо» Мигеля де Унамуно,«Освобожденный Дон Кихот»А.В.Луночарского,«Пьер Менар,автор Дон Кихота» Х.Л.Борхеса .
Росинант — имя коня Дона Кихота. Является составньїм словом: «росин» — кпяча, «анте» — прежде, впереди. Дон Кихот долго вьібирап имя своей лошади — по его замьісгу, оно должно бьіпо указьівать на ее прошлое и настоящее, и соответствовать новому роду деятельности и статусу хозяина. В итоге он остановилея на имени Росинант — «имени, по его мнению, благородном и звучном, поясняющем, что прежде конь зтот бьіл обьїкновенной кпячей, ньінеже, опередив всех остальньїх, етап первой кпячей в мире»
По версии писателя Хермана аРСИНЬЕГАСА одним из прообразов Дона Кихота для
Сервантеса мог послужить завоеватель Колумбии Гонсало Хименес де Кесада
чьи походьі в поисках Эльдорадо обросли многочисленньїми домьіслами и
легендами.