- •1. Особливості розвитку Західної Європи епохи Середньовіччя.
- •2. Роль народної творчості, античної спадщини і християнства у розвитку середньовічної культури і літератури.
- •3. Періодизація середньовічної літератури.
- •Історико-культурне значення Середньовіччя:
- •4. Антиаскетичний та антиклерікальний характер поезії вагантів.
- •5. Епос і його давні корені; еволюція епосу.
- •6. Англосаксонська поема "Боевульф" як пам'ятка додержавного епосу.
- •7. Кельтський епос: саги про Кухуліна, фантастичні саги тощо.
- •8. Скандинавський епос: "Старша Едда", поезія скальдів, прозаїчні саги.
- •9. Особливості французького героїчного епосу ("Пісня про Роланда"). Особливості французького епосу
- •Загальна характеристика твору “Пісня про Роланда”
- •Сюжет “Пісня про Роланда”
- •10. Своєрідність іспанського героїчного епосу ("Пісня про мого Сіда"). Особливості іспанського епосу:
- •11. Німецький героїчний епос ("Пісня про Нібелунгів"). Особливості Німецького героїчного епосу
- •“Пісня про Нібелунгів” – мотиви:
- •12. "Слово о полку Ігоревім" як яскравий пам'ятник російської і світової літератури
- •13. Епос південних слов'ян (болгарські та сербські пісні: косовські пісні про Марка Королевича тощо).
- •14. Ідейно-художні особливості рицарської поезії. Лірика трубадурів, труверів, мінезингерів.
- •15. Особливості куртуазного роману, його цикли.
- •16. Психологізм і ліризм "Романа про Трістана та Ізольду" Жозефа Бедьє.
- •17. Уславлення краси і сили жіночого кохання в давньоруській повісті "Про Петра та Февронію" (хуІст.). Повість про Петра і Февронію
- •18 Виникнення міської літератури, її реалістичний характер.
- •19. Жанри, стиль, особливості міської літератури (фабліо, шванки).
- •20. Своєрідність алегоричного епосу ("Роман про Троянду"). Видіння.
- •21. "Роман про Ренара" - найвизначніший твір тваринного епосу.
- •22. Розвиток міської драми (містерії, міраклі, мораліте, фарси, соті).
- •23. Епоха Відродження як значний прогресивний переворот, пережитий людством.
- •24. Італія - батьківщина Відродження. Основні етапи розвитку італійської гуманістичної літератури.
- •25. Особливості історико-літературного процесу Франції в епоху Відродження.
- •26. Епоха відродження в Німеччині та Нідерландах.
- •27. Етапи англійського Відродження.
- •28. Своєрідність Відродження в Іспанії.
- •29. Особливості розвитку гуманістичної далматинської літератури XV-хуІст. (б.Котрульєвич, м.Маруліч, Сасін, м.Држич, Гундуліч).
- •30. Епоха Відродження в Угорщині (я.Панноній, б.Балаши).
- •31. Епоха Відродження в Чехії (я.Гус, б.Лобковіц).
- •32. Польське Відродження (а. Кржицький, к.Яницький, Рей, я.Кохановський).
- •33. Творчість Данте - останнього поета середніх віків і першого поета Нового часу.
- •34. „Нове життя" - лірична автобіографія Данте.
- •35. Значення трактатів Данте ("Бенкет", "Про народну мову", "Про монархію").
- •36. "Божественна комедія" Данте - філософсько-художній синтез середньовічної культури і пролог до літератури Нового часу.
- •37. Петрарка як родоначальник італійського гуманізму. Основні мотиви лірики Петрарки.
- •38. "Канцоньєре" ("Книга пісень" - справа усього творчого життя Петрарки.
- •39. Особливості творчості Боккаччо ("Фьєзоланські німфи", "Фьяметта", "Декамерон").
- •40. "Декамерон" Боккаччо - енциклопедія італійського життя епохи Відродження.
- •41. Творчість Аріосто (поема "Несамовитий Роланд").
- •42. Феодально-католицька реакція і криза гуманізму в хуІст. ("Звільнений Єрусалим" Торквато Тассо).
- •43. Осміювання недоліків і вад суспільства, нападки на церкву в "Похвальному слові Глупоті" Еразма Роттердамського.
- •44. "Листи темних людей" і літературна діяльність Ульріха фон Гуттена.
- •45. Народні німецькі книги ("Тіль Ейленшпігель", "Історія про доктора Фауста") та народні пісні і балади.
- •46. Рабле. "Гаргантюа і Пантагрюель": сатира на феодалізм і схоластику, боротьба за нові гуманістичні ідеали, педагогічні погляди.
- •47. Творчість поетів Плеяди.
- •48. Основні мотиви лірики Ронсара.
- •49. Попередники ренесансу в Англії (Ленгленд. "Видіння про Петра-орача". Чосер. "Кентерберійські оповідання").
- •50. Томас Мор - перший соціаліст-утопіст у європейській літературі ("Утопія").
- •51. Боротьба Бекона зі схоластикою і догматизмом у науці в "Новій Атлантиді".
- •52. Марло як творець англійської ренесансної трагедії ("Трагічна історія доктора Фауста").
- •53. Шекспірівське питання. Значення творчості Шекспіра.
- •54. Періодизація творчості Шекспіра, особливості і, II, III періодів.
- •55. Своєрідність і тематика сонетів Шекспіра.
- •56. Історичні хроніки і відображення в них політичних поглядів Шекспіра ("Генріх IV", "Річард III", інші).
- •57. Життєстверджуючий, оптимістичний характер комедій Шекспіра: проблематика, головні герої.
- •58. Трагічний конфлікт гуманістичної мрії і дійсності в трагедії Шекспіра „Гамлет". Образ Гамлета.
- •59. "Отелло" Шекспіра - трагедія "обманутої довіри" : проблематика, образи Отелло та Яго.
- •60. Динаміка образу Ліра в трагедії Шекспіра "Король Лір"..
- •61. "Ромео і Джульєтта" Шекспіра - п'єса про велике людське кохання, яке торжествує над середньовічним фанатизмом.
- •62. Проблематика пізніх п'єс Шекспіра ("Цимбелін", "Зимова казка", "Буря").
- •63. Рицарський роман в Іспанії ("Амадіс Гальський").
- •64. Шахрайський роман в Іспанії та його демократична спрямованість ("Ласарільо з Тормеса").
- •65. Сервантес - великий реаліст іспанської літератури.
45. Народні німецькі книги ("Тіль Ейленшпігель", "Історія про доктора Фауста") та народні пісні і балади.
Народні німецькі книги ("Тіль Ейленшпігель","Історія про доктора Фауста") та народні пісні і балади.
Широко відомою стала весела книга про Тіля Ейленшпігеля, вперше надрукована близько 1500 р. Вона містить майже 100 шванків, в яких розповідається про життя, пригоди й витівки Тіля Ейленшпігеля. Вдаючи з себе дурника, виконуючи буквально все, що йому говорять, Тіль спілкується з представниками усіх соціальних кіл та станів. Дотепний і кмітливий, великий майстер веселого, а часто й злого жарту, він потішається над становими забобонами дворян, ненажерливістю духівництва, людською глупотою і довірливою простуватістю. Ейленшпі гель, «кидаючи виклик середньовічному суспільству, у блазенстві знаходить свободу, яка для нього дорожча над усе І підносить його над сильними світ/, їхніми звичаями й засадами. Він - втілення невичерпної народної енергії, винахідливості й вільнолюбності. його жарти і забави, попри весь їх цинізм, несуть у світ апофеоз особистої ініціативи, розуму і любові дожиття» (1).
До образу Тіля зверталися й письменники пізніших епох. Зокрема, бельгійський письменникХІХ ст. Шарль де Костер використав цей образу своєму романі «Легенда про Тіля Уленшпігеля і Ламме Гудзака».
Однією з найцінніших німецьких «народних книг» другої половини XVI ст. була книга про Иогана Фауста - ученого кінця ХУ-початку XVI ст. За свідченнями сучасників, Фауст в 1509 р. одержав ступінь магістра в Гейдельберзькому університеті, а в 1528 р. сам уже називав себе доктором наук. В народі він мав репутацію мага і чародія, оскільки звертався до «таємних наук», заборонених церквою. Про нього розповідали різні незвичайні історії, які зрештою переросли в легенду. Перша книккова версія історії про Фауста була опублікована в 1537 р. франкфуртським друкарем Йоганом Шпісом. Книга складається з трьох частин. У першій розповідається про молодість Фауста. Жив він у місті Вітгенберзі, вражав усіх самовпевненістю й зухвалим розумом, які довели його до занять забороненими науками. Він викликав нечисту силу і дійшов до того, що викликав біса Мефістофеля і уклав з ним союз на 24 роки, який закріпив своєю кров'ю. Згідно з угодою, Мефістофель, залишаючись для всіх незримим, повинен з'являтися до Фауста за його бажанням і виконувати всі його розпорядження. Фаустза це зрікся бога і віддав душу сатані. Починається «гріховне»життя Фауста, яке, однак, не приносить йому щастя. Фауста бентежить думка про пекло, він заводить про нього розмовуз Мефістофелем І висловлює бажання подивитися потойбічний світ.
У другій частині «народної книги» описуються подорож Фауста у потойбічний світ, а також його мандри по різних країнах і навіть на сузір'я. Третя частина розповідає проте, які «чудеса»творив Фауст. Наприклад, виконуючи волю Імператора Карпа V, він викликав тіні Олександра Македонського і його дружини, показав студентам Єлену Прекрасну і т. д. Зрештою прийшла розплата. Вранці того дня, коли минуло 24 роки з часу укладання угоди з Мефістофелем, друзі знайшли спотворене [207] тіло мертвого Фауста. Закінчується книга моралізаторським закпюченням автора: «Такзавершується ця правдива історія про чародійство доктора Фауста, з якої кожний християнин, особливо ж люди гордої, цікавої й упертої вдачі, повинні навчигися бога боятися, з чаклунства, закликань та інших діл бісівських уникати». Напевне, легенда надрукована в опрацюванні протестантського пастора, бо повчальний тон пронизує усю книгу.