48. Основні мотиви лірики Ронсара.

Ронсар - знатний дворянин, паж при синах короля, потім - на службі при дворі, дипломатичні місії. У 18 років майже повна глухота, кінець кар'єрі. Кілька років вивчає науки, потім в 1550 р. пише перший збірник «Оди». До нього приходить

Кілька періодів творчості: 1550-1660 - боротьба за нові жанри й стилі. Оди, спроба пересадити древні структури й зразки. Ціль - героїзувати сучасну Францію. Невдача. Перейшов до од, що оспівують сільський спосіб життя. Культивує любовну поезію. Збірники любов до Кассандри й Марії - розробив сонет до досконалості. Спочатку помітно вплив Петрарки, потім сам. 1560-1572 - придворний поет, у творчості переважають мадригали, епіграми. Епопея «Франсіада», не закінчив. Легенда об походження сучасник французів від древніх троянців. Немає народних рис. «Елегії», «Міркування» на політичні теми. Третій період - після 1572, особисте життя. Сонети до Єлени. Світле сприйняття життя. Любов його завжди матеріальна, Ронсар стверджує ідеал вільної особистості. Йому огидний двір. Мріє про Золотий вік.

49. Попередники ренесансу в Англії (Ленгленд. "Видіння про Петра-орача". Чосер. "Кентерберійські оповідання").

ЛЕНҐЛЕНД,Вільям (І_апдіапс!,УУІІІІат - бл. 1330, Шропшир —бл. 1400, Лондон)

Ленґленд е автором алегоричної поеми «Видіння про Петра Орача» («Тле Уібіоп о! Ріеге Ігіе РІоитап»), найвизначнішої пам'ятки морально-дидактичної поезіїXIV ст. Біографічні відомості про автора «Видіння» вкрай скупі і їх важко назвати достовірними. Навіть прізвище поета відомо неточно, і його називають Ленґлендом лише згідно з усталеною традицією. Фактично все, що ми знаємо про Ленґленда, взяте з його поеми.

Народився Ленґленд, вочевидь, у графстві Шропшир. Принаймні опис Мальвернських пагорбів свідчить про те, що ці місця близькі й дорогі йому. Швидше за все, поет був вихідцем із селянської родини, але здобута в монастирі освіта дозволила йому вийти з кріпосної залежності. У будь-якому випадку на сторінках «Видіння « поет дякує церкві за здобуту завдяки їй свободу. Дійсно, «Видіння» дійшло до нас у значній кількості манускриптів (41), що потверджує велику популярність його серед сучасників. Над своїм єдиним твором Л. працював упродовж всього життя. Наявні три редакції поеми («А», «В» і «С»), час оформлення якик датують приблизно 1362,1377 і 1383 рр. З них видно, що автор переробляв твір, доповнюючи та розширюючи його. Проблема виникає у зв'язкуз третьою редакцією. Де й ким вона виконана, якщо автор помер бл. 1377 р., а в тексті «С» є пряме згадування низки подій 90-х рр. XIV ст.? Якщожтретя редакція доповнена переписувачем, то який тоді остаточний текст поеми? Ці текстологічні проблеми не вирішені йдо сьогоднішнього часу. Найцікавішими заведено вважати версії «В» і «С», що різняться поміж собою незначною мірою. Уданій статті цитується текст варіанту «В». Поема містить одинадцять видінь, неоднаково поділениху кожній редакції. Але в усіх текстовик варіантах є межа, котра ніби ділить поему на дві частини (в «А» після VIII розділу, у «В» — після VII, в «С» — після X). Перша частина містить розповіді про мандри прочан до Правди; у другій вміщені «житія» своєрідних алегоричних постатей — Ду-вел, Ду-бет і Ду-бест (Оо-иеІІ, Оо-Ьеі, Ро-Ьезі). Вплив раннього ренесансу відчув Джефрі Чосер (1340-1400). Вихований на французькій і латинській класичній літературі. Найбільший англійський письменник епохи. Народився в купецькій сім'ї. 1357 р.- пажу свиті знатної людини. Через два роки участь у поході, потрапив у полон, викуплений. Служив при дворі. Дипломату Фландрії й Італії (1370-1378), доглядач митниці. 1386 р. -парламент, але одержав відставку.

Творчість Чосера- вірші, більші поеми епічного і сатиричного характеру. «Книга герцогині», «Будинок слави», «Пташина рада», «Троїл і Кризеїда», «Книга про добрихжінок» і «Кентеберійські оповідання» - останнє десятиліття життя. «Кентеберійські оповідання» - підсумок всієї зрілої літературної діяльності Чосера. Відтворення дійсності, живі люди, грубі жарти. Пролог-дія в готелі «Та бард» у Саутварку. У місткому готелі Гаррі Бейпі -29 прочан з різник місць. Подано портрети вихідців з різних шарів суспільства. Всі представники: купці, монархи, ремісники, аристократи. При всьому багатстві портретів у них багато узагальненого. Лицар - воював у Європі й на сході з язичниками, приїхав із сином, закоханим юнаком. Поруч ігуменя, вільний селянин, ніжна дама, товстий купець, студент, удовиця й т.д. Особливо типізованими є чернець й церковні особи. Чосер просить читачів не ремствувати на нього. Хазяїн готелю просить розповісти всіх по чотирьох історії. Таким чином, оповідань повинно було бути 120. Але книга писалася повільно, перероблялася. Зараз у нас 24 оповідання. Три так і залишилися фрагментами. Автор прагне дати кожному оповідання, що відповідає його моральному вигляду. Лицар - середньовічна історія на тему конфлікту любові й дружби, продавець індульгенцій - похмуре оповідання про трьох молодців, що шукали й знайшли смерть. Прочани розкривають свої особливості не тільки в оповіданнях, але й у спостереженнях один за одним. Тісний зв'язок між обрамленням й оповіданнями, розмаїтість оповідачів. Знайомство Чосера з «Декамероном» не доведено. Сюжети брав з католицьких легенд (ігуменя, законник), куртуазних повістей (лицар, сквайр), фаблі о (мірошник, управитель) і т.д. Відчувається вплив Ренесансу - всеохоплення.