Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zar_lit_vse_bilety.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
364.03 Кб
Скачать

18 Виникнення міської літератури, її реалістичний характер.

Населення міст складалось в основному з колишніх кріпаків-утікачів. На це, звичайно, могли зважитись лише люди відчайдушно сміливі й активні. У свято - на міській площі, в шинку, на лузі, в лісі за стінами міста. Тут панували свої інтереси,

Література, яка створювалась у місті, відбила світогляд і буття молодого третього стану. Зрозуміло, вона не могла бути ізольованою від інших, сучасних їй напрямів (героїчного епосу, поезії вагантів, рицарської літератури). Міська література сприйняла і засвоїла певні їх риси, використала, відповідно перетворюючи, деякі жанри, але за тематикою, змістом, ідейною спрямованістю й поетикою вона становила новий, окремий напрям тогочасної літератури. Література міст тісно пов'язана з фольклором і сама нерідко має суто народний характер: звідси яскраві сюжети та образи, гострі сатиричні прийоми, антифеодальні та антиклерикальні настрої. Література нового напряму зображувала реальність, буденну сторону життя й зовсім новий тип героя-простолюдина. її позитивний образ - городянин і селянин, в ньому підкреслюються такі риси, як працьовитість, енергійність, розсудливість, але цінується також спритність, хитрість; місто не любить людей слабких, кволих душею - його симпатії на боці веселих, кмітливих, наполегливих, котрі знаходять вихід з будь-якого скрутного становища. Разом з тим подібні якості засуджуються, якщо вони служать користолюбству й утискам.

Міська література відзначається дидактизмом, повчальністю. В ній відбилась твереза розсудливість, практицизм, життєва стійкість городян. Широко використовуючи засоби гуморута сатири, вона вчить, висміює, викриває. Стиль ці єї літератури відповідає потягу до реалістичного зображення дійсності. На противагу куртуазії рицарської літератури, міську літературу відзначає «приземленість», здоровий глузд, а також грубуватий гумор, жарт, що іноді межує з натуралізмом. Мова її близька до народної мови, міської говірки. Представлена міська література жанрами епосу, лірики, драми. Найбільшого розквіту вона досягла у Франції.

19. Жанри, стиль, особливості міської літератури (фабліо, шванки).

Фабліо, шванки. Найулюбленішимжанром міської літератури е невелике віршоване оповідання комічного або сатиричного змісту. У Франції воно називалося фабліо, у Німеччині - шванк. Цежанр народного походження. Протягом століть у народі були популярними веселі розважальні оповідки, побрехеньки, притчі, які в період розквіту міст зазнали літературної обробки. Збереглося близько 150 фабліо, приблизно 60з них належить ЗО авторам, інші - анонімні. Серед творців фабліо е представники різник станів (в тому числі високопоставлені особи рицарського звання), але здебільшого це жонглери та декласовані клірики. Стилістичний аналіз текстів показує, що фабліо - жанр провінційного походження, особливо поширений на північному заході Франції, у Пікардії. Фабліо відбивають головним чином світогляд і смаки городян, але поширені вони і серед селян, духовенства, дворян. Мова фабліо приправлена грубуватим гумором і гострим жартом. Але втих фабліо, які призначалися для слухачів замків та палаців, грубо в ато-го стрий жарт (основа фабліо) замінюється вишуканою усмішкою, що наближає їх до стилю рицарської літератури.

Тематика фабліо різноманітна. Є фабліо розважального змісту, які повинні викликати сміх безглуздо-комічною ситуацєю. Але в основному це твори повчального змісту, мета якик не тільки розважати, а й виховувати. Аналогічним жанром у Німеччині були шванки. Визнаний майстер цього жанру-бродячий поет Штрікер (XIII ст.). У його спадщині особливу цінність становить цикл шванків, об'єднаних у збірку «Піп Аміс», в якій змальовано широку картину тогочасних звичаїв. Головною постаттю веселик оповідок є Аміс, піп-штукар, який своєю веселою вдачею нагадує Тіля Ейленшпігеля - героя німецьких народних

Сюжети фабліо та шванків протягом століть приваблювали багатьох авторів: Боккаччо, Мольєра, Бапьзака, Шарля де Костера, Ромена Роллана, Анатоля Франса та ін. У сучасній Франції знову зріс інтерес до цих народних оповідань, що зумовило появу цілого ряду новихдосліджень.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]