Індивідуальна форма методичної роботи у школі.

Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостій­ній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності. Значною мірою вона залежить від загальних вимог до педа­гогічних кадрів керівництва навчального закладу, а також професійної відповідальності, професійних амбіцій вчите­ля. Тому ця форма методичної роботи вчителів є складо­вою їх самоосвіти. Зміст її охоплює систематичне вивчен­ня політичної, психолого-педагогічної, наукової літерату­ри, участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогіч­них читань; розроблення окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, вис­тупів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педаго­гічних і методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає її зв'язок з прак­тичною діяльністю педагога; систематичність і послідов­ність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вив­чення обраної теми; індивідуальний характер самоосвіти як найгнучкішої форми набуття педагогом знань; глас­ність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педа­гогів до нових досягнень науки і передового педагогічно­го досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожно­му її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка висту­пу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конфе­ренції та ін.).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого по­лягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник навчального закладу призначає для молодого вчителя наставника з кращих учителів відповід­ного фаху. Наставник допомагає стажисту в плануванні навчально-виховної роботи, в розробленні поурочних пла­нів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективнос­ті навчально-виховного процесу, створюють власні мето­дичні системи. Для цього спершу опрацьовують навчальні програми, підручники та методичні посібники, визнача­ють провідні ідеї, базові поняття та матеріал для практич­ного використання, окреслюють внутрі- та міжпредметні зв'язки, підбирають відомості, які їх ілюструють. Після встановлення обсягу і змісту навчального матеріалу визна­чають структуру навчального процесу, тривалість кожно­го етапу, типи уроків. Важливо, щоб діяльність учнів пе­редбачала групову, індивідуальну та фронтальну роботу. Далі добирають методи і прийоми навчання.

Основу методичної системи вчителя становить науко­во-методичний комплекс забезпечення навчальної дисцип­ліни, до якого належать навчальна програма з предмета (з внесеними за необхідності корекціями); календарно-тема­тичне планування (із зазначенням типів уроків, вимог до знань і вмінь учнів, якщо про це йдеться в програмі, кіль­кості годин на вивчення певної теми та розділу, змісту до­машнього завдання); опорні схеми або опорні листки (як­що календарно-тематичне планування призначено для вчителя, то опорні листки вивішують у кабінеті для учнів) для кожної паралелі (профілю навчання), кожного класу.

Шляхи опанування навчальної теми залежать від про­відних мотивів діяльності учнів, їхніх потенційних мож­ливостей, ставлення до вчителя і предмета.

До комплексу можуть належати завдання для контро­лю знань (тексти самостійних, контрольних, залікових ро­біт, тестових завдань для тематичної атестації із зазначен­ням рівня кожного завдання). Вчитель може самостійно розробити зміст робіт для контролю навчальних досягнень учнів, а також використовувати дидактичні матеріали, ре­комендовані Міністерством освіти і науки України.

Обов'язковим елементом є пакет наочного супрово­дження курсу (перелік таблиць, кіно-, відеофільмів, слай­дів, компакт-дисків тощо), методичні рекомендації для уч­нів (алгоритми розв'язання задач, схеми аналізу творів, плани роботи з текстами, рекомендації щодо виконання самостійних робіт, зразки оформлення задач, різноманітні пам'ятки та ін.). Вони допомагають без додаткових пояс­нень вчителя виконувати завдання; набути певних нав­чальних навичок, уникнути зайвих помилок в оформленні роботи, приділити більше уваги змісту завдання.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарів та прак­тичних занять заздалегідь розробляють перелік питань навчально-довідково'і літератури, освітніх сайтів в Інтер-неті. Науково-методичне об'єднання ліцею складає пере­лік науково-методичної літератури для вчителя, що також допомагає йому розібратися в сучасному океані методич­ної літератури.

Науково-методичні комплекси сприяють професійно­му зростанню та вдосконаленню педагогічної майстерності вчителя, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності взагалі.