Короткі висновки:

Фізичне виховання як цілеспрямована організація життє­діяльності школяра, яка забезпечує досконалість формування його фізичної культури, загальну освіту і всебічний розвиток, пройшла довгий шлях становлення від античності до XX століт­тя (німецька, шведська, сокольська системи, теорія П.Ф. Лесгафта).

Завдання фізичного виховання: сприяння зміцненню здоров'я, загартовуванню організму, підвищенню працездатності; формуван­ня рухових умінь та навичок; сприяння тому, щоб школярі придбали необхідні знання в галузі фізичної культури, спорту, гігієни; розви­ток фізичних якостей, виховання вольових і моральних якостей, сві­домого ставлення до власного організму; забезпечення єдності фізич­ного, розумового, морального, трудового, естетичного виховання — визначають шляхи здійснення його: методи, форми, засоби.

Конкретне втілення фізичного виховання здійснюється за допо­могою методів освіти (переконань, організації діяльності, заохочен­ня, самовиховання) та форм: уроки фізичного виховання, фізкультур­но-оздоровча робота в режимі навчального дня, самостійні заняття учнів;

позакласна і позашкільна робота. Засобами фізичного вихо­вання є фізичні вправи, оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори.

Таким чином, фізична культура школярів допомагає їм реалі­зувати себе в різнобічній спортивно-оздоровчій діяльності, сприяє самоорганізації, самоуправлінню, становленню морально-естетичного ідеалу.

Лекція № 21. Тема. Спільна виховна робота школи, сім’ї, громадськості. Завдання, зміст, методика виховання дітей в сім’ї. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків. План.

4. Завдання, зміст, методика виховання дітей в сім’ї.

5. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків.

Завдання роботи.

1.Визначити поняття “родинне виховання”, з’ясувати особливості і перспективи розвитку сучасної сім'ї, її функції, вимоги до батьків.

2.Ознайомити з сутністю справжнього та фальшивого авторитета батьків.

3.З’ясувати шляхи підвищення педагогічних знань батьків.

4.Схарактеризувати Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів

5.Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.

Основні поняття. родинне виховання, авторитет батьків, форми взаємодії вчителя з батьками.

Список літератури.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001.

Діалоги про виховання: Книга для батьків. — К.: Рад. шк., 1988.

Макаренко A.C. Книга для батьків. — К.: Рад. шк., 1975.

Мудрость воспитания: Книга для родителей. — М.: Пе­дагогика, 1988.

Никитин Б., Никитина Л. Мы, наши дети и внуки. — М.: Молодая гвардия, 1989.

Популярная психология для родителей. — М.: Педагоги­ка, 1988.

Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. — К.: Освіта, 1996

Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. — К.: Рад. шк., 1978.

1.Завдання, зміст, методика виховання дітей в сім’ї.

"Хороші діти — це честь батька і матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати". У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І ця відповідальність була не лише перед собою, але й перед гро­мадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться: "Сільська громада вирішила влаштувати свято-огля- дини результатів праці кожної сім'ї. На майдані кожна сім'я мала виставити на огляд результати своєї праці. Оцінювала рада старійшин. Люди приносили і приводили добре догляну­тих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма, ви­роби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорос­лими синами-красенями. Усі в громаді знали їх як добре вихо­ваних: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодшими й літніми. Старійшини при підтримці громади відда­ли вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання дітей".

Люди завжди гордилися своїми сім'ями, високо підносили доброчинності кожного члена родини. Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежало передусім від виховної діяльності сім'ї.

На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, за­гальноосвітніх шкіл, інститути суспільного виховання, роль сім'ї у вихованні була принижена. З батьків, по суті, зняли моральну відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарме- ного, класово-партійного виховання спостерігався процес руй­нування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки часто позбавлені економічних умов для ефектив­ного виховання. Погане матеріальне забезпечення сім'ї, що зму­

шувало батька й матір працювати на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на соціальні казенні інституції — все це породило (і породжує) величезні проблеми в царині сімейного виховання. Продовжує функціонувати морально хворе су­спільство.

Процес попередження цієї хвороби полягає передусім у відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту фор­мування особистості. Тут є коло проблем: забезпечення еконо­мічних умов діяльності сім'ї, відродження національних тра­дицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, підви­щення їх психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень педагогіки, валеології та ін. І в цілому — піднесення у суспільстві культу сім'ї і, в першу чергу, культу Матері і Батька. Завдання важливе, складне, але без його розв'язання наше суспільство буде морально деградувати, тяж­ко хворіти.