Ієрархія компетенцій

Ключові компетенції - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;

Загальнопредметні компетенції – відносяться до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

Предметні компетенції - часткові відносно двох попередніх рівнів компетенцій, мають конкретний опис і можливість формування в межах навчальних предметів.

З позицій компетентністного підходу основним безпосереднім результатом освітньої діяльності стає формування ключових компетентностей.

Під ключовими компетентностями стосовно до шкільної освіти розуміють здатність учнів самостійно діяти в ситуації невизначеності при розв'язанні актуальних для них проблем. Ця здатність може бути реалізована й за межами шкільної освіти.

Компетентність припускає наявність мінімального досвіду застосування компетенції. Про цей важливо не забувати при формулюванні вимог до підготовки учня, а також при проектуванні підручників і навчального процесу. Які саме знання, уміння й навички, способи діяльності застосовуватися учнем? У яких навчальних курсах? Як часто? У якій послідовності? У якому зв'язку з іншими компетенциями? Відповіді на ці питання вчені, методисти й учителя шукають і сьогодні.

Вимоги до змісту освіти

Зміст середньої освіти має відповідати:

• соціальному замовленню суспільства та потребам учнів;

• критеріям добору змісту освіти (науковій і прак­тичній значущості, віковим особливостям, відведеному навчальному часу, наявній матеріальній базі тощо);

• мати структурну єдність.

Висновок. Для того, щоб допомогти учням оволодіти змістом освіти, вчитель має володіти певними професійними ЗУНами та багато знати про зміст свого предмету. В.Сухомлинський писав: “По-справжньому любить свій предмет лише той педагог, який на уроці викладає соту частину того, що знає. Чим багатші знання педагога, тим яскравіше розкривається його особисте ставлення до знань, науки, книги, розумової праці, інтелектуального життя”.

2. Основні елементи змісту освіти. Нормативні документи, що відображають зміст освіти у школі.

Зміст освіти розглядається як педагогічна модель по­ставленого перед школою соціального замовлення, але при цьому необхідно враховувати й потреби певної лю­дини.

Елементи змісту освіти:

• знання про природу, суспільство, техніку, мислен­ня та способи діяльності;

• досвід здійснення відомих способів діяльності;

• досвід творчої діяльності з вирішення нових про­блем, що вимагають самостійного застосування раніше засвоєних знань та вмінь у нових ситуаціях, формуван­ня нових способів діяльності на основі вже відомих;

• досвід емоційно-ціннісних відношень до світу.

Основні компоненти змісту загальної освіти наведено на рис.

Система освіти в Україні централізована. В Україні було 3 етапи реформування змісту освіти. Зараз відбувається оновлення змісту освіти в Україні, це пострадянський період, з 1991 року. Основа формування змісту освіти – програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), 1993 р. та Конституція України, 1996 р. У 1999 році було видано Закон України “Про загальну середню освіту”, який регулює структуру та зміст загальної середньої освіти. Зокрема, вимагає дотримання вимог Державного освітнього стандарту.

Рис. Структура змісту загальної освіти

Характеристика Державного освітнього стандарту.

Відповідно до Закону України "Про освіту" вводять­ся обов'язкові державні освітні стандарти початкової, середньої, вищої шкіл.

Стандарт (з лат. норма, зразок) — зразок, еталон, модель.

Освітній стандарт містить перелік відомостей та вмінь з кожного навчального предмета, обов'язкових для за­своєння учнями. Цей перелік періодично переглядаєть­ся та за необхідності змінюється. Його переглядають 1 раз на 10 років. Дотримання Державного стандарту обов’язкове для всіх навчальних закладів країни.

Функції загального державного стан­дарту:

• дає змогу встановити нижні межі базового рівня освіти (кваліфікації);

• надає рівні можливості всім учням для отримання освіти;

• відображає загальні цілі освіти;

• дає змогу кожному вчителю, учню, батьку оцінити рівень освіченості дитини, незалежно від того, в школі якого типу вона навчається;

• допомагає новим, експериментальним типам шкіл уникнути помилок.

Стандарт є державним нормативним документом, у якому обов'язково визначаються:

• мінімум змісту основних освітніх програм;

• максимум обсягу навчального навантаження;

• вимоги до рівня підготовки випускників школи.

Мінімальний освітній стандарт визначає набір ЗУНів, які забезпечують випускникам школи можливість вести гідне та успішне життя в суспільстві.

Рівні освіти.

Учень будь-якої школи може отримати освіту, що відповідає одному з таких рівнів:

• базовому рівню — мінімальному стандарту загаль­ної середньої освіти; здійснюється за державними про­грамами;

• підвищеному рівню — перевищує мінімальний стан­дарт середньої освіти та відповідає рівню вимог, які за­безпечують вступ до ВНЗ;

• проміжному рівню —підвищеному рівню з про­фільних дисциплін та базовому рівню — з інших дис­циплін.

Мінімальна загальна середня освіта не гарантує про­довження освіти у ВНЗ, але є обов'язковою для оволодін­ня робітничими професіями і достатньою для залучення до трудового життя.

Максимальна загальна середня освіта гарантує мож­ливість продовження навчання у ВНЗ за одним з обра­них профілів навчання.

При доборі змісту освіти стандарт також передбачає:

• виокремлення ядра освіти, обов'язкового для всіх шкіл;

• посилення значущості гуманітарних аспектів змі­сту освіти;

• збереження уваги до предметів природничо-мате­матичного циклу;

• посилення уваги до розвитку школярів;

• орієнтацію на загальнолюдські цінності.

Компоненти державного стандарту: базовий навчальний план, загальна характеристика інваріантної та варіативної частин.

Де розкривається зміст освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники.