3. Навчальні плани та програми, їх характеристика.

Характеристика базового навчального плану.

Уявлення про стандарт шкільної освіти містяться у ба­зовому навчальному плані. Він затверджується Міністерством освіти та науки України.

Структура ба­зового навчального плану:

а) інваріативна частина (ядро), що забезпечує залу­чення до загальнокультурних, національних цінностей, формування необхідних особистісних якостей. Вона обов’язкова для всіх типів шкіл.

б) варіативна частина, що забезпечує індивідуальний характер розвитку школярів із урахуванням їхніх інди­відуальних особливостей, це курси за вибором. ЇЇ формує навчальний заклад.

Ці дві частини не є повністю незалежними, вони взає­модіють.

План також містить опис змісту освіти як цілого, тоб­то не зводиться до опису окремих навчальних дисциплін. Він будується не відповідно до конкретних навчальних предметів, а відповідно до освітніх галузей, що дає змо­гу створити варіативні, альтернативні навчальні плани. Наприклад, до галузі “Фізична культура й здоров’я” віднесено предмети фізична підготовка, допризивна підготовка юнаків, безпека життя й діяльності людини. Кожен рік навчання передбачено 3 години на тиждень, всього 33 години з 1 по 11 клас або 9,3 / навчального часу.

Базовий навчальний план є основою для розробки регіо­нальних та робочих навчальних планів школи.

Характеристика навчального плану школи.

Навчальний план школи розробляється нетривалий період на основі базового і регіонального навчальних планів та відображає особливості певної школи.

Навчальний план – державний нормативний документ, що встановлює перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, кількість годин на тиждень.

За формою навчальний план – таблиця.

Навчаль­ний план школи — це сертифікат навчальної установи, що визначає:

• тривалість навчального року, чвертей (семестрів) та канікул;

• повний перелік предметів, що вивчаються в цій на­вчальній установі;

• розподіл предметів за роками навчання;

• кількість годин з кожного предмета на весь час на­вчання і на вивчення кожного предмета в кожному класі;

• кількість годин на тиждень для вивчення кожного предмета;

• структуру та тривалість практикумів тощо.

Структура навчального плану школи:

1) Державний базовий компонент (забезпечує єдність шкільної освіти в країні), складає 80 % навчального часу;

2) Шкільний компонент (ураховує специфіку певного навчального закладу), складає 20 % навчального часу.

Характеристики сучасного навчального плану школи:

• гнучкість — передбачає включення до навчально­го плану декількох самостійних, відносно незалежних курсів навчальних дисциплін;

• інтеграція — взаємопроникнення змісту суміжних предметів;

• диференціація — різні варіанти змісту предметів, часу на їх вивчення, введення нових предметів і факуль­тативів;

• гуманізація — орієнтація не на знання як самоціль, а на умови розвитку дитини.

Єдина основа навчальних планів усіх етапів освітньої школи (початкової — середньої — вищої) — це забезпе­чення принципу наступності між різними етапами освіти.

Характеристика навчальних програм.

На основі освітнього стандарту та навчального плану школи розробляються навчальні програми з профіль­них напрямів (предметів).

Навчальна програма – державний документ що визначає зміст та обсяг ЗУНів для учнів з кожного навчального предмета, зміст розділів та тем, кількість годин на вивчення, вимоги до результатів вивчення.

Структура навчальної програми:

5. пояснювальна записка про цілі вивчення цієї дис­ципліни, основні вимоги до знань і умінь учнів, рекомен­довані форми та методи навчання;

6. кількість годин цього курсу;

7. перелік основних світоглядних питань;

8. вказівки на міжпредметні зв'язки;

9. тематичний зміст навчального матеріалу (даються розділи та теми з розподілом навчального часу);

10. критерії оцінювання ЗУНів щодо певних видів роботи;

11. перелік навчального обладнання та наочних по­сібників;

12. список рекомендованої літератури, тощо.

Причому в будь-якому навчальному закладі дозво­ляється працювати одночасно за декількома навчальни­ми програмами з одного і того ж предмета.

4. Навчальні предмети, їх види.

Необхідно розуміти, що вченими розробляється певна галузь знань, наука. Однак, учень у школі та студент у ВНЗ не може вивчати науку на рівні науковця, існує необхідність адаптувати зміст науки, щоб зробити його зрозумілим для того, хто навчається. Школяр та студент знайомляться із змістом освіти через навчальний предмет. Навчальний предмет – це педагогічно адаптований зміст будь-якої галузі діяльності.

Навчальніий предмет – педагогічно обгрунтована система наукових знань, практичних умінь та навичок, що втілюють основний зміст та методи певної науки.

Типи навчальних предметів за провідним компонентом

Провідний компонент	Назва предмету
Наукові знання	Фізика, хімія, біологія
Способи діяльності	Іноземна мова, фізична культура, інформатика
Естетичне бачення світу	Музика, образотворче мистецтво

4. Підручники та посібники, вимоги до них.

Зміст освіти детально розглядається в навчальній літературі (шкільних підручниках, довідниках, кни­гах для додаткового читання, зошитах на друкованій основі, збірниках задач, вправ).

Від якості навчальної літератури залежить результа­тивність навчання. Друкована продукція має відповіда­ти сучасним вимогам до навчальної літератури.

Підручник – основна навчальна книга, у якій викладено навчальний зміст певного предмета у відповідності до програми, вимог дидактики та методики.

Дидактичні функції підручника:

1. мотиваційна — передбачає створення таких сти­мулів для учнів, які б викликали інтерес до певного пред­мета зокрема і до процесу навчання в цілому;

2. інформаційна — відображає цілі навчання, описує зміст, визначає систему пізнавальних дій з матеріалом, форми навчання та способи контролю;

3. контрольно-коригувальна — передбачає можли­вість перевірки, самооцінки та корекції процесу і резуль­татів навчання.

Інші автори виділяють розвивальну, виховну, освітню, управлінську та дослідницьку функції підручника.

Навчальний посібник – книга, в якій матеріал розширює межі підручника.

Вимоги до підручника та навчальних посібників:

• відповідати чинній програмі;

• відтворювати певну педагогічну технологію;

• при доборі змісту враховувати науковість, систематичність, ступень необхідності;

• завдання повинні сприяти формуванню ЗУНів, мотивації та розвитку особистості (частина завдань повинна бути на вибір);

• враховувати вікові особливості;

• обсяг підручника не повинен перевищувати можливості учнів;

• цікавим, добре ілю­строваним, естетично оформленим;

• водночас і стабіль­ним, і мобільним;

• забезпечувати свідому та активну участь учнів у процесі навчання та повне засвоєння на­вчального матеріалу;

• готувати до самонавчання.

Висновок. Зміст освіти – історична категорія. Сучасний зміст освіти представленій у певних документах, використання яких є обов’язковим для вчителя.