Характеристика вмінь, пов’язаних з організацією екологічного виховання

№ п/п	Назва вміння	Характеристика вміння
1	Інтелектуальні	розуміння суті та причин виникнення екологічних проблем, а також шляхів їх вирішення; уміння правильно оцінити екологічні ситуації та поведінку людей у природі;уміння прогнозувати наслідки людської діяльності в природі та прийняття екологічно правильних рішень
2	Практичні	використання знань зі способів охорони природи на практиці; планування та організація колективних та індивідуальних видів робіт із покращення навколишнього середовища
3	Поведінкові	дотримання правил поведінки в природному середовищі

Результат екологічного виховання - екологічна культура школяра.

Складаємо схему. Складові екологічної культури:

• екологічні знання;

• екологічне мислення;

• культура вчинків;

• культура екологічно виправданої поведінки, яка характеризується ступенем перетворення екологічних знань, мислення, культури почуттів у щоденні справи.

2. Шляхи реалізації ескологічного виховання.

Отже, виникає питання: як діяти вчителю, щоб допомогти учневі оволодіти ЕВ? Для цього існують різні форми виховання. Форма виховання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Екологічне виховання здійснюється в ході уроків та у позаурочній роботі. Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Вчитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв’язок з іншими уроками в межах здійснення екологічного виховання. Наведіть приклад здійснення екологічного виховання на уроці математики, музики, іноземної мови, українського читання.

Камінь

У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу сюди прийшов хлопчик, який любив пустувати. Він подумав: „А що воно буде, коли візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне дуже".

Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло, та ще й дуже. Хлопчик засміявся і побіг, забувши про свої пустощі.

Камінь упав на дно криниці і закрив джерело. Вода перестала прибувати. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.

На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила подорожнього студена криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.

„Де ж воно все поділося?"- задумався дідусь.

В. Сухомлинський

Проблемні запитання екологічно-морального змісту та завдання:

— Які якості хлопчика виявилися у його вчинку?

— Яке правило випливає з цієї розповіді?

— Як по-іншому можна назвати твір?

Поставте один одному запитання за прочитаним.

Яким може бути результат такої роботи з художнім твором?

При цьому підручник з певного предмета повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня і педагогічних намагань вчителя. Звичайно, важливе слово вчителя, яке зможе викликати інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширити можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час.

Схарактеризуємо методи екологічного виховання учнів.

За М.М. Фіцулою [35] метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.

Іншим методом являється навчальний дослід який є елементарним навчальним експериментом. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Специфіка досліду полягає в тому, що він дозволяє отримати явище в «чистому вигляді», уникнути впливу побічних факторів.

Ще одним розповсюдженим методом є практична робота. Це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. Їх основною метою є формування практичних умінь і навичок.

Засобом організації практичної роботи є практичне завдання. Єфективність його виконання учнями залежить від: чіткого визначення конкретних цілей практичної діяльності; відбору необхідних матеріальнних об’єктів або їх матеріалізованих форм, приладів чи їх моделей; розробки прийомів виконання завдання [1].

Своєрідним інструментом залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту.

Дослідниками запропонована диференційована система питань, які допоможуть учням свідомо здійснювати аналіз певних природних явищ, встановлювати зв’язки між ними тощо

Велике значення для екологічного виховання мають завдання, які спонукають учнів використовувати логічні прийоми і робити висновки. Наприклад: «Уявімо, що на Землі зникли усі живі організми, крім вищих рослин. Опишіть подальший розвиток подій». Під час обгрунтування цього завдання учень має включитися в такі ситуації, в яких він діятиме як у реальному житті. Це допоможе викликати у школярів співпереживання до всього живого, сприятиме реалізації набутих екологічних знань, спонукатиме до самовиховання, виховуватиме в них наполегливість дослідників.

Стисло схарактеризуємо передовий педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів.

Заслуговує на увагу досвід роботи О. Тарасенко, яка розробила серію «уроків милування». Учні на таких уроках ознайомлюються з правилами поводження в лісі, біля річки, тощо, а також вчать правила збирання рослин (лікарських до букету), ягід, грибів, плодів, насіння дерев. Для молодших школярів вона пропонує певні види практично-природоохоронної діяльності: догляд за кімнатними рослинами, шкільними квітниками, участь в озелененні школи, вулиці, де живе учень; прибирання та догляд за певною територією школи, знищення шкідників на плодових деревах, збирання насіння квітів, насіння плодів дерев і кущів, підгодівля птахів узимку, розвішування годівниць, допомога дорослим у підгодівлі лісових тварин, догляд за домашніми і шкільними акваріумами, тераріумами, кімнатними птахами, свійськими тваринами, збирання попелу для добрива, допомога розпліднику у догляді за молодими ялинками чи плодовими деревами [10].

Досвідчені вчителі спонукають школярів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», в яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили і здібності.

Результативність екологічного виховання забезпечують й через організацію інших видів діяльності: проведення фенологічних спостережень, читання тематичних віршів, казок, творів, проведення конкурсів тощо. Пропонують й ігрові форми: вікторини-головоломки, аукціони, ігри: «Відгадай за голосом», «Лікарські рослини», «Упізнай за пером» тощо.

Наведемо приклад гри з молодшими школярами.