Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ.doc
Скачиваний:
584
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
3.44 Mб
Скачать

2. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Облік успішності передба­чає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного су­дження або числового бала з метою аналізу стану навчаль­но-виховного процесу за певний період, прийняття рішень про необхідність удосконалення уроку, інших форм та мето­дики організації навчання.

"Оцінка", “відмітка” та "оцінювання" поняття не тотожні. Оцінка не завжди знаходить своє відбиття в відмітці. Так, вона може виявитися у похвалі словом, жестом, у міміці вчителя, догані, оцінному вислові, тому поняття "оцінювання" більш широке, ніж "оцінка", кількісне відображення оцінювання.

До оцінювання належить:

  1. Оцінка як міркування педагога про: ступінь засвоєн­ня учнем визначених програмою знань, умінь і навичок; рівень старанності; стан дисципліни. Така оцінка може подаватися у формі емоційного ставлення (посмішка, незадоволення та ін.); оціночного міркування (словесно­го заохочення або покарання — "Ти молодець!", "На жаль, сьогодні ти мене засмутив" та ін.); У формі симво­лу (кружечок, прапорець тощо); у формі оцінки, що фіксується в офіційних документах;

  2. Відмітка – оцінка як умовне вираження ступеня оволодіння знаннями, уміннями й навичками, зафіксоване в умов­ному позначенні — оціночному балі від 1 до 12.

Однією з тенденцій сучасної початкової освіти є безоцінне навчання. Тоді особа роль відводиться оцінним судженням вчителя.

Оцінні судження бувають різними за метою. В.О. Сухомлинський вважав, що дитина завжди повинна усвідомлювати оцінку як результат власних зусиль.

Оцінювання може здійснювати школяр. Тоді говорять про самооцінку в навчанні.

Основними функціями оцінювання та самооцінювання є:

  • констатуюча — на основі самооцінки — "Що з ви­вченого матеріалу я знаю добре, а що — недостатньо?";

  • мобілізаційно-спонукальна — "Мені багато що вда­лося при виконанні цієї роботи, але з цього питання мені не все зрозуміло";

  • проектувальна — "Щоб не відчувати труднощів у подальшій роботі, я обов'язково повинен повторити ма­теріал".

  • контролююча — "На якому рівні засвоєний мате­ріал?";

  • констатуюча — "Як навчається учень з цього пред­мета?";

  • інформаційна — "Який бал отримав учень за ви­вчений матеріал?";

  • караюча — "Як проходить процес навчання; чи є необхідність застосувати покарання?";

  • регулююча — вміння проводити самооцінку, само­контроль, самостимулювання.

Характеристика рівнів та крітеріїв оцінювання

За критерії оцінювання взято:

  • характеристику відповіді учня: елементар­на, фрагментарна, неповна, повна, логічна, до­казова, обґрунтована, творча;

  • якість знань: правильність, повнота, сві­домість, глибина та ін.;

  • ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

  • рівень володіння розумовими операціями: аналіз, синтез, порівняння, класифікація тощо;

  • досвід творчої діяльності: уміння виявляти й вирішувати проблеми, формулювати гіпотезу;

  • самостійність оцінних суджень.

На підставі цих критеріїв розрізняють чоти­ри рівні навчальних досягнень учнів.

Перший рівень — початковий. Учень має початко­ве уявлення про предмет вивчення, його відповіді елементарні, фрагментарні (1—3 бали).

Другий рівень — середній. Учень володіє елемен­тарними навчальними навичками, вирішує зав­дання за зразком, відтворює основний навчаль­ний матеріал (4—6 балів)

Третій рівень — достатній. Учень знає основні ознаки понять, явищ, розв'язує стандартні зав­дання, уміє робити висновки, виправляти допу­щені помилки, однак йому бракує власних су­джень, умінь використовувати наявні знання в інших навчальних ситуаціях (7—9 балів).

Четвертий рівень — високий. Знання учня глибокі, міцні; він уміє використовувати їх творчо. На­вчальна діяльність має дослідницький характер. Учень самостійно приймає рішення, відстоює власну позицію (10—12 балів).

Вчителю необхідно знати показники кожного рівня із свого предмету та послідовно використовувати їх в навчанні, знайомити з ними школярів.

Обов'язковими видами оцінювання навчаль­них досягнень школярів є тематичне й підсум­кове. Підсумкова оцінка за семестр ставиться за результатами тематичних оцінок, за рік — на підставі семестрових оцінок.

Дуже часто оцінювання навчальних досягнень стає проблемною зоною в стосунках вчителів, учнів, батьків. Тому в роботі педагогу необхідно спиратися на сучасні досягнення науки в цій галузі, робити процес оцінювання прозорим, зрозумілим для учнів.