Список літератури.

Довідник педагога-початківця / Уклад. А.Г. Дербеньова. – Х. : Основа, 2010. – 160 с.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Кривцова С.В.Тренинг учителя и проблемы дисциплины / С.В. Кривцова. – М. : Генезис, 1997. – 288 с.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С..

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С..

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С..260–264.

1. Виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності.

Життя вимагає від людини високої дисципліни і вико­навської чіткості — рис, що в нашому характері репрезен­товані надто слабко. У їх формуванні значна роль нале­жить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.

Вихованість школярів — показник ефективності та якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираження єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.

Норми поведінки знаходять вияв у:

• ставленні людини до народу, Батьківщини, національної культури, історії, народних звичаїв, що свідчити про патріотизм людини, повагу до свободи інших народів;

• ставленні до праці, національного багатства, природи;

• ставленні дитини до люде*% усього живого;

• ставленні людини до самого себе.

Суть свідомої дисципліни учнів полягає у знаннях правил поведінки та встановленого у школі порядку, розумінні її необхідності та закріпленої, стійкої звички їх дотримуватися.

Підґрунтя свідомої дисципліни - сформованість в учнів такої риси, як дисциплінованість і почуття обов'язку та відповідальності.

Показники високого рівня дисципліни:

• розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці;

• готовність і потреба у вико­нанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни пра­ці, навчання, вільного часу;

• самоконтроль у поведінці;

• бо­ротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межа­ми;

• усвідомлене суво­ре, неухильне виконання суспільних принципів і норм поведінки.

Дисциплінованість - риса характеру, яка виявляється у свідомому дотриманні людиною норм і правил поведінки в школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків.

Дисциплінованість - вольове зусилля особистості, що виявляється в діях та поведінці людини відповідно до законів, норм і правил.

Основа дисциплінованості — прагнення й уміння осо­бистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспіль­них норм і вимог правил поведінки.

Процес формування дисциплінованості - становить собою процес змін мотивів, вчинків та поведінки від "я так хочу; мені так подобається" до "так потрібно; у цьому мій обов'язок".

Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухиль­ному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов'язку.

Обов'язок — усвідомлена особистістю система суспільних і моральних вимог, що диктується соціальними потребами і конкретними цілями та завданнями певного історичного ета­пу розвитку.

Обов'язок —усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.

Почуття обов'язку тісно взаємопов'язане з відповідаль­ністю.

Відповідальність — якість особистості, що характеризується праг­ненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами.

Відповідальність — якість особистості, що характеризується праг­ненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільно­сті або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панів­ними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися ін­тересами соціального прогресу.

Організованість - здатність особистості підкорити себе необхідному режиму, планувати свою діяльність, дотримуватися послідовності, зібраності йід час здійснення будь-якої діяльності.

Культура поведінки - відшліфовані дії і вчинки людини, удосконалення її дій в різних сферах життя.

2. Поняття «шкільна дисципліна».

Дотримання моральних норм співжиття потребує само­організації, самодисциплінованості особистості. У її форму­ванні велике значення мають навчально-виховний процес у школі, шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване ви­конання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.

Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально- виховної діяльності школи. Цілком очевидно, що за відсут­ності дисципліни не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Во­на є водночас і засобом виховання школярів. Дисципліна сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності уч­нів, дає змогу обмежувати, гальмувати нерозважливі дії та вчинки окремих школярів.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відпові­дальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до вико­нання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно ді­лити правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотри­мання інших залишається непоміченим. Відповідну робо­ту слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне вико­нання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб до­помогти школі у виробленні в учнів якостей, передбаче­них цими правилами, батьки мають знати їх, володіти еле­ментарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.

Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що на­віть наймолодший учень-першокласник — це вже грома­дянин, наділений певними правами й обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньо­му лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тіль­ки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. У такому разі в учнів виховується бездум­ний послух або зухвала непокора. У середніх і старших класах окремі вчителі надмірною суворістю, прямоліній­ністю суджень нерідко пригнічують інтереси школярів, по­роджують небажання йти до школи. Невсипущий кон­троль, постійні обмеження призводять до протилежних ре­зультатів, зауваження викликають роздратування, гру­бість, непокору.

Вимогливість і суворість учителя мають бути добро­зичливі. Він повинен розуміти, що учень може помиляти­ся не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через брак життєвого досвіду. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі по­милки і вчить неповнолітніх, як поводитися в складній життєвій ситуації.