3. Шляхи, засоби, форми й методи організації фізичного виховання.

Загалом реалізація комплексу виховних завдань зво­диться до використання таких головних чинників:

• вивчення навчальних дисциплін (виявлення потен­ційних виховних можливостей предмета, включення їх у зміст уроку, реалізація під час його проведення, врахуван­ня вікових та індивідуальних особливостей учнів);

• позакласна та позашкільна виховна робота (підбира­ють загальні методи, форми виховної роботи, які краще під­ходять для певного напряму виховання та віку дітей);

• залучення учнів до різних видів практичної діяльності (сприяє формуванню навичок і звичок відповідної поведінки);

• залучення сім'ї і громадськості до реалізації вихов­ної роботи.

Основні шляхи фізичного виховання припускають конкретні методи, форми, засоби його здійснення.

Методи організації фізичного виховання

Для вирішення завдань фізичного виховання необхідна освіта школярів, формування потреб оволодіння фізичною культурою, що можна забезпечити за допомогою освіти і переконання: бесід, лекцій, конференцій, показових виступів спортсменів, зустрічей, диспутів. В.О. Сухомлинський писав, що в бесідах він «прагнув поєднати теоретичний виклад з безпосереднім зверненням до осо­бистості вихованця, щоб життєві процеси і явища, про які йде мова, кожен підліток розглядав не як абстрактні узагальнення, а як живе життя власного організму»². Успішність фізичного виховання визначається також педагогіч­но доцільним використанням методів заохочення (участь у зма­ганнях, одержування призів та ін.), а також стимулювання школя­рів до самоосвіти, зміцнення.свого тіла.

Форми організації фізичного виховання

До форм організації фізичного виховання можна віднести уро­ки фізичної культури, оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі на­вчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну роботу та позашкільну роботу з фізичного виховання.

Уроки фізичної культури покликані забезпечувати різнобічну загальну фізичну підготовку школярів. Конкретні завдання уроків вирішуються згідно з діючими навчальними програмами, які міс­тять перелік вправ, теоретичних повідомлень, що підлягають за­своєнню в кожному класі, але з урахуванням підготовки, даних медичного огляду, функціональних можливостей дитини.

Повноцінному фізичному вихованню сприяє і оздоровчо-гігіе- нічна робота в режимі навчального часу: гімнастика до навчальних занять, фізкультурні хвилини під час уроку, спортивні розваги, гра на великих перервах.

Позакласна і позашкільна робота з фізичного виховання спря­мована на підвищення загальної фізичної і спортивної підготовки школярів, на розвиток інтересу до спорту, на самостійне систематичне виконання фізичних вправ. Школярі можуть займа­тися в спортивних секціях (легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, ковзанярської, волейбольної, тенісної та ін.), брати участь у масових змаганнях, спортивних святах.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи (гімнастика, спортивна гра, туризм), оздоровчі сили природи (сонячне опромі­нення, повітряні і водяні процедури), гігієнічні фактори (режим праці та відпочинку, харчування, оптимальна площа спортивних залів, вологе прибирання, провітрювання та ін.).

Основні положення теми відображені на рис. 20.1.

Рис. 20.1 Мнемосхема фізичного виховання

Фізичне виховання має стати підґрунтям подальшого розвитку фізичного і душевного здоров'я, сприяти готовності до активного способу життя, професійної діяльності.