Тема 3. Прийоми і методи лінгвістичного аналізу хдожнього тексту. Принципи лахТу.

Лінгвоаналіз як розділ стилістики використовує такі методи досліджен­ня: семантико-стилістичний, порівняльний, стилістико-статистичний, метод стилістичного експерименту. Крім загальних методів, якими користуються всі підрозділи стилістики, лінгвоаналіз володіє притаманними лише йому, а

саме:

1. Метод «слово-образ (мікрообраз)», суть якого полягає у виявленні того комплексу мовних засобів різних рівнів з усіма стилістико-смисловими

нюансами, який служить для створення даного мікрообразу в системі худож­ньо-образного мислення письменника. Метод «слово-образ» зумовлений природою художньої словесності: окремий образ (мікрообраз) відображає ідейно-художній задум цілого тексту.

2. Метод комплексного аналізу художнього тексту, який забезпечує лін­гвістична категорія образу автора.

3. Метод повільного прочитання художнього тексту передбачає лінгво­стилістичне опрацювання кожної мовної одиниці з метою обґрунтованої мо­тивації авторського відбору.

4. Метод лінгвістичного аналізу за мовними рівнями.

5. Метод комплексного дослідження позатекстових факторів мовної особистості письменника: мовне оточення (з віку немовляти), освіта, лектура та ін. Застосування методу передбачає виявлення у художньому тексті тематич­них і стильових домінант, образно-асоціативних полів, ключових слів та наскріз­них образів.

6. Метод естетичного спостереження над словом у художньому тексті.

7. Метод компонентного аналізу безпосередньо спрямований на роз­криття семантичних основ образності, парадигматики естетичних значень.

8. Метод дослідження лексико-семантичних полів.

9. Контекстний та інтертекстуальний метод аналізу мовних одиниць. У художньому тексті він дозволяє простежити функціонування наскрізних об­разів, мовних знаків культури у горизонтальному та вертикальному контексті української та світової словесності.

Природно, що феномен неповторності художнього тексту диктує відбір методів дослідження, їх сполучуваність та введення нових. Наприклад: метод семантико-текстових паралелей, функціонально-смисловий аналіз тексту за типами мовлення, метод композиційно-текстового аналізу (порівняння, ме­тафори та ін.), трансформаційний аналіз, метод встановлення змістово-функціональних парадигм тощо.

Принципи ЛАХТу:

1.Аналіз художнього твору за трьома аспектами: ідейний зміст – образ – мова. Компоненти тексту знаходяться в певному взаємозв’язку, що дозволяє

11

аналізувати текст у цілісному вимірі: аналіз мовних засобів – синтез виражальних засобів у словесних образах – ідейний зміст тексту.

2.Конкретно-історичний підхід до тлумачення тексту, що передбачає культурно-історичний коментар, який, в свою чергу, забезпечує найбільш повне і глибоке розуміння тексту. В.Виноградов зауважував: «Вивчення художнього твору, його мови, змісту повинно спиратися на глибоке розуміння суспільного життя відповідного періоду розвитку народу, на різнобічне знання культури, літератури та мистецтва певної епохи, на чітке уявлення про стан загальнонародної розмовної та літературної мови та її стилів на той час, на глибоке проникнення у творчий метод автора та в совєрідності його індивідуальної словесно-художньої майстерності».

3.Розрізнення у тексті фактів нормативних, властивих сучасному слововживанню та різного роду відхилень від норми, фактів загальномовних та індивідуальних, авторських та їх відповідна оцінка. М.М.Шанський зазначав, що лінгвістичний аналіз засновиний «на врахуванні нормативності та історичної зміни літературної мови, з одного боку, і чіткому розрізненні і правильній оцінці індивідуально-авторських і загальномовних фактів, з іншого».

4.Розуміння поетичної мови як особливої форми естетичного засвоєння дійсності, як активного засобу створення художнього узагальнення. На думку О.О.Потебні, поезія «є тлумачення дійсності, її переробка для нової, більш складної, вищої мети життя». У системі словесних та поетичних образів та їх розвитку, в самій будові твору відбиваються соціальне життя і суспільні ідеали, ідейне і художнє кредо письменника, його бачення світу, ставлення до зображуваного.

5.Активна роль читача (інтерпретатора) тексту. Сприйняття тексту читачем носить активний характер. Художній твір весь час відтворюється у сприйнятті читача, змінюється, трансформується, по-різному прочитується залежно від епохи, різних соціальних і культурних умов, особистості читача або дослідника, мети та ін., що створює передумову для різного його тлумачення.

6.Розрізнення у змісті та формі, жанрах літературних творів щоразу варіюється залежно від особливостей тексту. Тлумачення тексту повинно проводитись з урахуванням поставленої мети і завдань, рівня знань учнів, особливостей твору.

Прийоми та види роботи з текстом:

1. Ознайомлення з тематикою, ідейним змістом, задумом твору. На

початку лінгвістичного аналізу тексту варто подати короткі відомості про автора, його епоху, історичні умови створення твору, про його основну ідею, а тако оцінку письменника та його творчості літкратурною критикою.

2. Аналіз. Варто роз’яснити екстралінгвістичні чинники (відомості про

12

історико-культурні реалії, історико-літературні та інші довідки, що допомагають повніше та глибше зрозуміти зміст твору) та суто лінгвістичні.

Важливим об’єктом мовного аналізу є словник, оскільки лексика є

рухливим компонентом мови, що може утруднювати розуміння тексту, якщо час його написання відмежований від нашого великим проміжком часу.

При лексичному аналізі необхідно точно розкрити семантику

важких для розуміння слів, фразеологічних та ін. висловлювань, що відновідають зазначеному контексту. При повному, філологічному аналізі – подати різнобічну характеристику лексичних одиниць з точки зору їхнього походження (питомі слова, старослов’янізми, інші запозичення), сферу використання (загальновикористовувані слова, діалектизми, професіоналізми та ін.), приналежність до активного чи пасивного запасу (слова активного фонду, застарілі слова, неологізми та ін.); з точки зору експресивно-стилістичної (нейтральна, книжна, розмовна, просторічна лексика). Такий аналіз має бути націлений на текст, на розкриття його змісту засобами мови. Одним з головних завдань є викриття контекстуального, неповторного значення слова у хцдожньому творі, різних авторських осмислень його.

Тлумачення фонетичних, граматичних та акцентологічних явищ і

особливостей тексту сприрається на нормативне використання. Аналіз повинен здійснюватися перш за все факти застарілого чи стилістично обмеженого використання форм, конструкцій, варіантів вимови та наголосу.

3. Синтез. Цільне художнє уявлення в літературному тексті створюється

взаємовпливом образних засобів, синтезом мовних одиниць різних рівнів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.).

Синтез передбачає рухливість мовних засобів, які розкривають

основні образи та ідею твору.

4. Питання та завдання. Вони залежать від рівня підготовки учнів і

повинні визначатися індивідуально. Але існують види питань та завдань:

• розуміння тексту (розуміння проблематики, основного конфлікту твору, історичних умов створення тексту, позиції автора та ін.);

• сприйняття образності тексту (розуміння художніх образів твору, літературних образів та їх характеристики мовними засобами) ;

• художні особливості структури поетичного тексту (композиція, система образів, сюжетний розвиток, жанрові особливості твору та ін.).

Література:

1. Брандес М.П. Стилистический анализ. – М.: Высш. шк., 1971.

2. Васильева А.Н. Стилистический анализ языка художественного произведения. – М.: Русск. яз., 1966.

3. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. – М., 1959.

4. Западов А. В глубине авторской строки. – М.: Сов. писатель, 1975.

5. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту : Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 423 с.

13

6. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 416 с.

7. Кухаренко В.А. Язык Э.Хемингуэя / опыт лингвостилистического исследования языка писателя/ : Автореф. дис. … докт. филол. наук. – М., 1972.

8. Лингвистический анализ художественного текста. Программа. Составитель – Н.М.Шанский: В кн.: Анализ художественного текста. – М., 1975. – Вып. 1.

9. Лингвистический анализ текста. Программа. Сост. – А.И.Горшков. – М., 1970.

10. Майлин Е.А. Опыт литературного анализа. – М.: Просвещение, 1972.

11. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. – М.: Русск. яз., 1979.

12. Пешковский А.М. Принципы и приемы стилистического анализа и оценки художественной прозы. – М., 1927.

13. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. – М., 1976.

14. Фролова К.П. Аналіз художнього твору. – К.: Рад. шк., 1975.

15. Чичерин А.В. Ритм образа. Стилистические проблемы. – М.: Сов. писатель, 1980.

16. Шанский Н.М. О лингвистическом анализе и комментировании художественного текста. – М., 1975. – Вып. 1.