3. 2. Проаналізуйте синкретичний дейксис, який якнайповніше передає емоційний стан героя у певних обставинах, показує, як інші персонажі репрезентують героя у таку мить.

Христя, як кішка, прокралась у сіни; коли вернулася знову у хату, то перше, що їй кинулось у вічі, - мати вже встала: у чорному закапелці, між комином і білою стіною, тремтіла її постать сіра… То не мати, то не жива людина, то – виходець з того світу. На її кістлявих плечах сіріє сорочка, широка-широка, мов не на неї шита; шия жовта, як у мертвяка, якось витяглася, посвічуючи своїми кістками; щоки усередину увалилися, жовтим воском узялися; очі, неначе олив’яні шаги, світили; під ними мов сині мішки висіли; кругом червоні кружала… Сама журба, само лихо не дивилися б так страшно, як Пріська у той час дивилася! Вона вся трусилася; вуста її тремтіли, наче що шепотіли… Трохи не випустила глечика з рук Христя, як угледіла свою матір (П.Мирний).

3. 3. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання особово-займенникового дейксису. Схарактеризуйте таке вживання.

Олег Чорногуз в українській літературі заявив про себе як автор перших і поки що єдиних сатиричних романів. Його сатиричні твори «Аристократ з Вапнярки» і «Претенденти на папаху», сатирико-публіцистичний роман «Вавилон на Гудзоні» увійшли до кращих перлин української літератури. А за свій маленький роман «Я хочу до моря» та «Голубий апендицит» автор ледь не поплатився. Саме тоді, на початку 70-х років, прокотилася грізна хвиля арештів серед української інтелігенції, яка забрала багатьох літераторів-патріотів, зокрема й «шістдесятників». Але тоді та хвиля якимось дивом не зачепила О. Чорногуза.

3. 4. Прочитайте уривок. Схарактеризуйте вказівно-займенниковий дейксис.

Проходячи вулицею він (Гриць – С.Ф.) бачив цілу юрбу молодих хлопців-гімназистів, що кружляли біля учителя, весело щебетали, допитуючись у

37

нього то того, то другого. Той одповідав не як начальник, а як старший і злючий товариш одповідає молодшим (П.Мирний).

3. 5. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання прислівникового дейксису. Поясніть його вживання.

Вона бачила, що життя випихає її на той самий шлях, по якому пішла Марина. Чи знайде ж то вона там своє щастя, чи воно повернеться у лиху недолю? (П. Мириний).

3. 6. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на іменниковий дейксис. Зауважте, що він може вказувати на стосунки між героями та виконувати функцію звертання тощо.

Червоне обличчя подруги, її блискучі очі злякали Христю. На якийсь час Марина замовкла, похнюпилась, а там … підвела голову і знову сердито заговорила. Одарка вернулася до роботи. Дітвора сиділа в кутку на полу і дивилась як мати крутилася (П.Мирний).

3. 7. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання дейктичних елементів і мовленнєвого етикету.

Прийшли додому, уступають у кухню – лежить на полу Мар’я, голова платком закутана.

- Ти де була, віялася? – скрикнув на неї пан (П.Мирний).

4.Прочитайте текст. Знайдіть у ньому художньо-образні засоби. З’ясуйте, за допомогою яких елементів створено гумористичний тон оповіді. Зробіть лінгвістичний аналіз на лексичному рівні.

Поїзд наближався до Вапнярки, коли на пероні з’явився цей елегант у чорних окулярах «дипломат» та костюмі з лавсановою ниткою. Піджак на ньому переливався натуральним сріблом дунайського оселедця і викликав у пасажирів жагуче бажання випити й закусити. До його лакованих черевиків, здавалося, бракувало тільки смолянистих, як і чуб, тонесеньких вусиків «а ля Дон Жуан», краватки типу «метелик» і золотої «цибулини» - годинника з позолоченим ланцюжком, що мав претензійно звисати з бокової кишені жилетки.

Вони зупинилися одночасно: поїзд і оцей периферійний франт, що артистично схрестив руки на грудях, ніби даючи можливість новоприбулим провідницям помилуватися собою. Перед ними й справді стояв замріяний красень з довірливими і лагідними очима, з яким дівчата зустрічаються навіть тоді, коли заздалегідь знають, що все це загсом не закінчиться.

Контрастні, трохи товстуваті і хтиві губи начебто промовляли, що вони відкриті вітрам і доступні для слабохарактерних жінок та гарячих поцілунків. Його постава, статура, погляд і чітко окреслений класичний профіль – усе вказувало на те, що стародавні греки явно поспішили оголосити Аполлона Бельведерського взірцем чоловічої краси, а античні оракули, передбачаючи

38

майбутнє, навіть гадки не мали, що в їхнього далекого пращура згодом можуть з’явитися такі ж самі нащадки, але в значно поліпшеному вигляді. Торс незнайомця мав такі класичні пропорції, що на ньому хотілося негайно повісити табличку: «Манекен для Будинку моделей, 5-й зріст, 50-й розмір», а потім усе це запустити у серійне виробництво (О. Чорногуз).