Практичне заняття № 10 ( 2 год.) Тема: Дискурсивний аналіз тексту Теоретичні питання

1. Поняття дискурсу.

2. Різні підходи до визначення дискурсу.

3. Дискурс і текст. Спільні і відмінні риси.

4. Структура дискурсу.

5. Дискурс як компонент комунікативного акту.

6. Типологія дискурсів: проблема класифікації.

7. Особливості будови різних типів дискурсів.

8. Жанри і типи дискурсів.

97

Література:

1. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл.ред. Н.В.Ярцева. – М.: Совет.энциклопедия, 1990. – С. 136-137.

2. Басималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические науки. – 1999. - № 2. – С. 78-85.

3. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Литературно-критические статьи. – М.: Худ.л-ра, 1986. – С. 428-472.

4. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Академія, 2004. – 344 с.

5. Горіна Ж.Д., Кучерява О.А. Дискурсивний аналіз тексту: методичні рекомендації до навчальної програми за вимогами кредитно-модульної системи. – Одеса, 2007. – 39 с.

6. Карасик В. И. О типах дискурса / В.И. Карасик // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс : сб. науч. тр. – Волгоград, 2000а.

7. Кибрик А.А. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. – 1994. - № 5. – С. 126-139.

8. Кусько К.Я. Проблеми дискурсної лінгвістики // Іноземна філологія. – Вип. 112. – 2001. – С. 158-165.

9. Кучерова О. Комунікативно орієнтована типологія дискурсу: проблеми та підходи // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. - № 2. – С. 172-181.

10. Петрова Н.В. Текст и дискурс // Вопросы языкознания. – 2003. - № 6. – С. 123-131.

11. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К.: ВЦ «Київський університет», 1999. - 308 с.

12. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: Брама, 2004. – 336 с.

13. Серажим К.С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. – К., 2002. – 392 с.

Практичне завдання

1. Прослухайте новини по телебаченню і ознайомтесь із новинами з газет.

Охарактеризуйте особливості усного і писемного дискурсів. Проілюструйте відповідь власними прикладами.

2. Прочитайте уривок. Проаналізуйте його за схемою: 1.Виділіть глобальну

ситуацію і сформулюйте тему дискурсу. 2. Виділіть мікроситуації та ключові слова. 3. Охарактеризуйте принципи смислової зв’язності дискурсу (когерентності). 4. Схарактеризуйте особливості членування тексту. 5. Визначте основні засоби міжфразового зв’язку (когезії).

Хочу писати

Переді мною лист білого паперу. Хочу писати – вулиця не дає.

Вулиця між двома рядами високих кам’яниць. Дивиться на мене сотками присліпуватих вікон, за котрими причаїлося життя. Життя гамірне й різноманітне, але скучне. Скучне, бо відбігло від сонця і від цвіту і сховалося, мов хроб між каміння. Міське життя.

Переді мною лист білого паперу.

Хочу писати – вулиця не дає.

98

Наліво торохтить трамвай. Чути дзвінок... “Утікай, бо переїду!” Направо поїзд за поїздом жене. Чорний, задимлений, поганий. Все ту саму роботу робить, все по тих самих шинах біжить, – як усі ми!

А дітьом і сього гамору замало. До підошов коліщата вчепили, попід небо голосами деруться. Перекричати хочуть і трамвай, і поїзд, і сапання кораблів на ріці.

Хочу писати – вулиця не дає. Їй байдуже чи напишеш, чи ні. Вона має свої власні турботи, своє власне життя.

Переді мною лист білого паперу. Спираю лікті на стіл, долонями затулюючи, – нема мене...!

Єсть небо, велике, погідне, як море в полудне, – осіннє небо на Поділлю. Ні хмар, ні сонця, одна тільки синь, одна синь!

А долом стерня, густа, золотиста. А на стерні одинокий бодяк. Не зжали його й не скосили, лиш обійшли, і тепер він дає захист останній, перелітній птиці. Збилася із сил і від свого стада остала.

Між стернею й небом фіолетна смужка, – се ліс.

До ліса доріжка біжить, як ремінь блискуча. То вози так вигладили її. Збіжжя звозили. Доріжка – посередниця між полем, лісом і селом. Вона їх зв’язує з собою.

Вона все знає. I хто в село поїхав і кого на цвинтар повезли, і кого блуд сеї ночі чіпався. Вона все знає. Приложи ухо до її холодного лона і слухай, скаже тобі, як шумлять дерева в лісі і як стрілець шпаркого сернюка застрілив. А лісові вона розкаже, хто до нього по дрова поїде. I здригнеться всіми гильками своїми, гу, гу! Дорога мовкне, простягається, жде.

Аж хтось надходить. Ніби береза овіяна імлою. Відірвалася від землі і мандрує. Струнка, біла, довгокоса, трепетлива береза.

Ось уже на скруті, ось уже й місток минула, місток, з якого недавно дівчина кинулася в воду.

Може се вона?

Вишивана сорочка, на шиї коралі, в волоссю полинялі квітки. Ніби сонна іде, ніби нічого не бачить і не чує, – крім власного жалю. Жалю за літом, палким, як кохання, за літом, що скоро минуло, наче й не було.

Осінь йде. Подільська наша осінь... Ах, як я люблю тебе, як хочу дихнути запахом скошеного сіна, і відцвілих квіток, і недомрійних снів.

Пільна доріжко! Чи пам’ятаєш мене...?

Хочу писати, – вулиця не дає (Б.Лепкий).