2.Прочитайте текст. Визначте його жанрово-стильві особливості. До якого жанру він належить? Зробіть лінгвістичний аналіз.

Поняття мови і мовлення виявлялися найважливішими поняттями лінгвістики протягом першої половини ХХ ст. Однак рух гуманітарної думки

35

другої половини ХХ – початку ХХІ ст. засвідчив, що категорії мови і мовлення є недостатніми для розуміння сутності мови як найважливішого засобу людського спілкування. Саме тоді було виокремлено таке важливе поняття як комунікація (лат. Communico – спілкуюсь з кимось) – незмінна основа свідомості людей, пізнання, суспільного буття загалом тощо. Людина не може існувати поза комунікацією, бо її сутність значною мірою виявляється у спілкуванні з подібними собі. І в цьому аспекті людину розглядають як продукт і результат її спілкування з іншими людьми, тобто як інтерсуб’єктивне творення.

У мовознавстві жоден опис мови не може вважатися завершеним, якщо він не містить певних аспектів мовної діяльності, яка реалізується за допомогою цієї мови. В межах системно-структурної парадигми, закладеної Ф. де Сосюра, що значною мірою ізолювала вивчення мови від учасників спілкування та умов її функціонування, ці проблеми не могли бути вирішені. Виникла потреба розширення меж досліджень, переходу від внутріщньосистемного аналізу до вивчення мови у зв’язку з її носіями, середовищем функціонування.

Отже, поряд із звичними для лінгвістики ХХ ст. двома сосюрівськими виявами (модусами) мови – мовою і мовленням, існує третій – комунікація, яка має свої одиниці й категорії: дискурс, мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт (Ф. С. Бацевич).

2. 1. Прочитайте тексти. Знайдіть дейктичні елементи. Поясніть їхню роль. Як котенятко знайшло маму

На осінньому листячку лежало котенятко. Ще зовсім маленьке, за людськими мірками - немовля. Воно сліпо тицяло мордочкою у різні боки і плакало. Мам, мам.. – пищало мале. Воно замерзло і хотіло їсти. Мам, мам, – жалібно гукало. Але, мама не чула. Вона була далеко.

А все тому, що вчора, хлопчик-школяр узяв малого клубочка до себе додому. Лише тому що хотів мати вдома тваринку. Йому було байдуже що за ним бігла мама котенятка і плакала, що вона просила повернути їй дитину. Хлопчик не зважав. Він ніс малого клубочка до себе додому.

А вдома батьки зчинили галас. Адже не можна без дозволу приносити до дому тварин!

От так і вийшло, що маленький котик знову опинився на вулиці. Сам. Далеко від дому. Серед осіннього карнавалу листя і дощу. Далеко від мами.

Але він не здавався: мам, мам... – продовжував кликати. Та мами не було...

Коли вже почало сутеніти, сил у котеняти майже не залишилося. Мале втомлено розпростерлося на землі, як те листя, що попадало з дерев. Аж, раптом:

- Вуханьчику, ти чий? – запитав лагідний голос.

Малий, не вірячи що це звертаються до нього, все ж підняв голову.

- Вуханьчику, - нахилилася до котенятка дівчинка. - Ти саменький тут, так?

36

А серце у малюка ледве не вистрибувало із грудей.

Цей голос! Він такий ніжний, він такий теплий, він такий... такий мамин!

- Мам, - промуркотіло котенятко. – Мама!

А Таня, так звали дівчинку, поглянула на своїх батьків:

- Можна взяти котеня? – запитала.

Дорослі між собою переглянулися, а потім ствердно кивнули:

- Бери. Але, доглядати будеш за ним ти!

- Домовилися, - відповіла дівчинка і, ще ніжніше притулила до серця маленький клубочок. – Тепер я буду для тебе мамою, Вуханьчику.

- Мам...- вже крізь сон, ствердно відповів малюк.

А навколо кружляло у танку листя. Воно радісно виспівувало:

Котенятко знайшло маму... маму... свою маму... (Н. Гуркіна).