§3 Організація діяльності господарських судів щодо відправлення правосуддя

Вихідні положення щодо порядку організації діяльності господарських судів містяться в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р., що передбачають організацію діяльності суддів на принципах територіальності та спеціалізації.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Виходячи з цього, господарські суди спеціалізуються на розгляді господарських справ. Поняття господарської справи в цьому сенсі є широким поняттям. Воно охоплює певне коло господарських відносин, основаних на конфлікті прав та інтересів учасників господарських відносин, включає як спори між учасниками господарських відносин, так і справи про банкрутство суб’єктів господарювання.

Цій спеціалізації підпорядкована організаційна структура господарських судів, а також процесуальний порядок розгляду господарських справ.

Завдання судів загалом окреслене в ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України.

Основною (цільовою) функцією господарського суду, виходячи з цього завдання, слід визнати відправлення правосуддя із метою захисту економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, забезпечення суспільного господарського порядку в цій сфері.

Поняття та зміст прав і законних інтересів учасників господарських відносин визначається положеннями господарського та цивільного законодавства. Зокрема, у рішенні Конституційного Суду у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 р. роз’яснюється поняття законного інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

У преамбулі та ст. 5 Господарського кодексу України як основного акта господарського законодавства визначено спрямованість відповідного регулювання на утвердження суспільного господарського порядку. У господарсько-правовій літературі цей порядок визначається як заснована на законодавстві і реальних інтересах суспільства система правових і економічних засобів, спрямована на забезпечення стабільності й ефективності господарювання, задоволення і захист інтересів господарюючих суб’єктів¹.

Решта функцій, які виконуються господарськими судами, є похідними. Але господарський суд не міг би успішно здійснювати свою основну функцію без цих допоміжних функцій. Зокрема, Д.М. Притика визначає такі похідні функції господарського судочинства, як внутрішнє системне керівництво, керівництво вну- трішньоструктурними підрозділами господарського суду, надання Вищим господарським судом роз’яснень господарським судам з питань практики застосування законодавства тощо1.

Господарські суди України входять до системи судів загальної юрисдикції, яка має єдині організаційно-правові та процесуальні принципи функціонування, що відрізняється від порядку здійснення правосуддя в Конституційному Суді України й інших судах, юрисдикція яких визнається Україною (наприклад, Європейському Суді з прав людини). У зв’язку із цим організація діяльності господарських судів багато в чому подібна до організації діяльності інших судів загальної юрисдикції - загальних та адміністративних.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

єдиними засадами організації та діяльності судів;

єдиним статусом суддів;

обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності су- дів;

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

ии рішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суд- д і ж • і. к о го самоврядування.

Виходячи до положень ст.ст. 1-16, 21-25 та інших статей Закону «Про судоустрій і статус суддів» до загальних засад організації діяльності господарських судів можна також віднести:

визначення статусу судів і суддів винятково в Конституції та законах України;

спрямованість діяльності судів на забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України;

незалежність судів від будь-якого незаконного впливу, що передбачає недопущення звернення до суду осіб, які не є учасниками судового процесу, заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду; дію суддівського самоврядування для вирішення питань внутрішньої діяльності судів;

• розгалуженість системи, що включає суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України;

• гласність і відкритість розгляду справ;

• провадження судочинства та діловодства державною мовою із можливістю використання регіональних мов або мов меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» у порядку, встановленому процесуальним законом;

• автоматизований документообіг, що передбачає визначення персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизовано за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг, ураховуючи ступінь завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону;

• одноособовий і колегіальний розгляд справ відповідно до процесуального закону;

• використання символів судової влади, якими є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України, а також здійснення суддею правосуддя в мантії та з нагрудним знаком;

• спеціалізація суддів на розгляді конкретних справ;

• організаційна структура судів, що включає суддів, помічників, голову суду, заступника голови суду, апарат суду;

• науковий супровід діяльності суддів, що передбачає наявність у складі судів наукових консультантів і науково- консультативних рад у складі Вищих спеціалізованих судів;

• організація в судах служби судових розпорядників, що забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні;

• єдність порядку оплати праці судів, їх відпустки тощо;

• єдність порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;

• рівного представництва суддів господарських судів на з’їзді суддів у поєднанні із суддями загальних та адміністративних судів;

• інформаційне забезпечення діяльності судів, що передбачає утворення в судах бібліотек тощо.

Разом із тим, організація діяльності господарських судів має особливості, пов’язані зі специфікою справ, що ними розглядаються.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» система господарських судів має специфічний вигляд, тут не утворюються окружні, міські чи районні суди, що притаманні судам інших юрисдикцій. Господарські суди діють у складі місцевих (обласних, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. Це пов’язано значною мірою з необхідністю врахування специфіки регіонального економічного розвитку й особливих сфер економічної діяльності в Україні.

Контрольні запитання:

1. Назвіть причини та суспільні умови, завдяки яким виникли перші торговельні суди й виокремилося торговельне судочинство?

2. Яку періодизацію історії становлення господарської юрисдикції ви можете назвати?

3. У чому полягає значення комерційного суду м. Одеси для розвитку господарської юрисдикції?

4. Яка система господарських судів України?

5. Охарактеризуйте систему господарських (комерційних, арбітражних) судів у різних країнах.

6. Які завдання та функції господарських судів в Україні?