§4 Стадії провадження у справах про банкрутство

Провадження у справах про банкрутство як окрема форма судового провадження в господарському процесі характеризується наявністю особливого процесуального порядку. Специфіка такого порядку зумовлена особливими правилами розгляду справ, що будується на конкурсі всіх кредиторів та застосуванням до боржника судових процедур банкрутства.

Провадження у справах про банкрутство складається виключно з процедур, а його механізм визначає загальний і спеціальний порядок застосування процедур.

В.В. Джунь зазначав, що процедура є складним правовим засобом і єдиною процесуальною формою для задоволення вимог сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника у провадженні у справах про банкрутство (конкурсному процесі). Цей результат досягається в конкурсному процесі шляхом використання в певному процедурному порядку сукупності конструкцій матеріального права. Так, усі процедури, що здійснюються через систему арбітражного управління, ґрунтуються на конструкції довірчого управління майном. Ліквідаційна процедура базується на договірній конструкції купівлі-продажу. Реорганізаційні процедури засновані на ширшому колі техніко-юридичних конструкцій матеріального права, що прямо чи опосередковано зумовлюють припинення або зміну грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, зокрема таких, як припинення зобов’язання угодою сторін, врахування, міна, купівля-продаж, переведення боргу, факторинг, уступка вимоги, поручительство, гарантія, позика, кредит, оренда тощо. Законодавцем визначається оптимальна процедурна організація конструкцій матеріального права з метою остаточного розв’язання проблеми заборгованості неплатоспроможного боржника або проміжних до цієї мети цілей.

Можливість вибору найбільш раціонального процедурного варіанта врегулювання проблеми неплатоспроможності із наявних процедур конкурсного процесу характеризує засаду процесуального плюралізму. Слід зазначити, що системна організація кожної процедури підпорядковується загальним правилам конкурсного процесу. В цьому простежується єдність системи принципів законодавства про неспроможність¹.

Б.М. Поляков зазначає, що процедура банкрутства є спорудою, що складається з цеглинок, чітко пов’язаних між собою певною послідовністю. Якщо ми спробуємо порушити цю послідовність та витягти хоча б одну цеглину, то ця споруда може повністю зруйнуватися².

Таким чином, провадження у справах про банкрутство складається з певних процесуальних стадій, пов’язаних між собою, що складаються з певних етапів та мають загальну мету. Однак перелік стадій провадження справ про банкрутство не визначений у ГПК України, не визначений він і в Законі. Рекомендації Президії ВГСУ від 4 червня 2004 р. № 04-5/1193 містять висновки, що провадження у справі про банкрутство складається з таких стадій: установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог ініціюючого кредитора; виявлення кредиторів та інвесторів; проведення санації, або визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди.

І.О. Вечірко пропонує, враховуючи традиційні підходи, напрацьовані процесуалістами, й особливості процесуального порядку розгляду справ про банкрутство, до стадій віднести: прийняття заяви до розгляду та порушення провадження у справі про банкрутство; підготовка справи до розгляду в основному засіданні суду; судовий розгляд справи про банкрутство та прийняття рішення; припинення провадження у справі про банкрутство³.

Р.Г. Афанасьєв виділяє такі процесуальні стадії розгляду справ про банкрутство: порушення справи про банкрутство, підготовче засідання, попереднє засідання суду, визнання боржника банкрутом та припинення провадження у справі⁴. Ця точка зору здається точнішою, адже саме через запропоновані стадії можна побачити процесуальну орієнтованість проваджень справ про банкрутство та їх специфіку, не характерну позовному провадженню.