Розгляд господарським судом спорів у першій інстанції

§ 1

Сутність та значення судового розгляду господарського спору у першій інстанції

Місцеві господарські суди відповідно до ст. 13 ГПК України розглядають у перший інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Статтею 4-6 ГПК України передбачено, що справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що належить до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Судовий розгляд - одна з найважливіших стадій господарського процесу, в ході якої здійснюється розгляд і вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність та обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача, а також третіх осіб на підставі досліджених у судовому засіданні наданих сторонами та третіми особами, а також, витребуваних судом, доказів.

Значення цієї стадії господарського процесу зумовлюється на самперед тим, що свою найважливішу задачу - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, громадян-підприємців, а також у випадках, передбачених законодавчими актами України, державних та інших органів, фізичних осіб, іцо не є суб’єктами підприємництва - господарські суди здійснюють при розгляді та вирішенні наявних між цими особами правових спорів (окрім справ про банкрутство). Під час ро;і гляду справи перевіряється обґрунтованість вимог та заперечені, сторін; на підставі повного всебічного та об’єктивного дослідження зібраних доказів, установлюються їх наявні права та взаємні обов’язки, визначаються умови та причини, що спричинили виникнення спору.

Цільова спрямованість на своєчасний розгляд та вирішення спору по суті в стадії судового розгляду проявляється в нормах господарського процесуального права, які покладають на суб’єктів процесу обов’язки здійснювати процесуальну діяльність у встановлений законом та судом строк. Вимоги законодавства сформовані таким чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому засіданні. Тільки аномальний розвиток процесу може призвести до відкладення вирішення справи, однак у цьому випадку загальний строк розгляду справи, встановленні! законом, має додержуватися (див. розділ 6 цього підручника).

Розгляд справ у господарських судах, відповідно до ст. 4-4 ГПК України відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної комерційної, або банківської таємниці, або коли сторони чи кожна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу й інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні можуть використовувати портативні аудіо- й технічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- та кінозйомки відеозапису, а також транслювання судового засідання допускаються за рішенням суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, який головує в засіданні. Ці положення принципово відрізняють положення господарського процесу від інших видів процесу, адже дозволяють спростити розгляд справи та здійснити його оперативніше й адекватно потребам господарського обігу.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки та сприяє у здійсненні належних їм прав.

Засідання господарського суду можна умовно поділити на три чистини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження й оцінка доказів), та прийняття рішення по справі.

Умовність такого поділу зумовлена тим, що він чітко не зазначений у нормах діючого господарського процесуального законодавства. Однак розподіл на вказані стадії та чітке розмежування кожної із них має практичне значення з огляду на вимоги ст.22 І’ІІК України, зміст якої зазнав змін згідно з Законом від 7 липня 2010 р., щодо права позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви. Аналогічних змін зазна- іи права відповідача щодо подачі зустрічного позову до початку розгляду справи по суті. Отже, на законодавчому рівні визначено певні обмеження користування сторонами наявними правами на певних станах судового розгляду у першій інстанції. ЦПК України в ст. 173, а КАС України в ст. 135, на відміну від ГПК України, чітко відмежовують початок розгляду справи по суті від інших стадій судового розгляду справи.

Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб забезпечити розгляд справи по суті¹.

У цій допоміжній щодо розгляду справи по суті частині судового засідання необхідно виділити дві самостійні процесуальні задачі. По-перше, це з’ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справ: перевірка явки учасників процесу та вирішення питання про розгляд справи при нез’явленні кого-небудь із них; установлення наявності клопотань про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів; розгляд питання про відводи та про відкладення розгляду справи та його підстав. По-друге, це утворення необхідних умов для всебічного повного та об’єктивного дослідження доказів по справі в цьому судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності, рівності сторін та принципу диспозитивності. На це перш за все спрямовані вимоги закону, які регламентують процесуальні дії, які спрямовані на роз’яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав і обов’язків; на розгляд судом заяв та клопотань осіб, які беруть участь у справі.

Невиконання будь-якої із цих задач може порушити права і законні інтереси суб’єктів процесу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обґрунтованого рішення. Тобто виконання зазначених задач необхідно для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи. Саме м цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм та сутність сформульованих у них вимог, які встановлюють права і обов’язки учасників розгляду і вирішення справи в підготовчій частині судового засідання.

Відповідно до практики, яка склалася в господарських судах, можна відокремити такі процесуальні дії, які застосовуються м підготовчій частині судового розгляду:

• головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яки справа розглядається;

• суд установлює особи сторін, прокурора, експерта, перекладача, які з’явилися, та коло їх повноважень;

• перекладачу, якщо він залучається до розгляду справи, оголошуються його права та обов’язки; крім того, його поперед жують про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад;

• головуючий оголошує склад суду та прізвище секретаря, після чого головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 20 ГПК України, їх право заявити відвід судді та секретарю з підстав, зазначених у цій статті.

Хоча ГПК України не містить норм, які надавали б учасникам господарського процесу можливість заявляти відвід секретарю судового засідання, але судді зазвичай за аналогією з вимогами ст.ст. 20, 22, 166 ЦПК України та 27, 29, 127 КАС України роз’яснюють учасникам господарського процесу таке право;

• головуючий роз’яснює особам, які беруть участь у справі та їх представникам права і обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 26, 27, 29, 30, 31 ГПК України, а також право звернутися до третейського суду та наслідки передачі справи для вирішення до третейського суду;

• з’ясування наявності заяв та клопотань осіб, які беруть участь у справі, з’ясування думок інших учасників судового процесу щодо заявлених клопотань та вирішення цих клопотань судом.

Деякі клопотання розглядаються судом у нарадчій кімнаті: про відвід, колегіальний розгляд справи, зупинення та припинення справи, залишення позову без розгляду, передачу справи з одного господарського суду до іншого;

• при наявності підстав розглядається питання щодо невідкладності розгляду справи;

• роз’яснюються права та обов’язки експерта, якщо він бере участь у справі; експерта попереджають про відповідальність за надання завідомо неправильного висновку;

• у разі участі експерта у справі суд роз’яснює сторонам та прокурору їх право заявити відвід судовому експерту відповідно до ст. 31 ГПК України.

Після цього суддя має встановити, чи сповіщені належним чином сторони й інші учасники судового процесу, які не з’явилися на судове засідання про час та місце слухання справи. Також суд з’ясовує думки присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу щодо можливості або неможливості слухання справи за відсутністю певних учасників процесу.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися на засідання. Важливість цих дій зумовити тим, що розгляд справи за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеної у позовній заяві.

У випадку нез’явлення на засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез’явлення у засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов’язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду (п. 5 ст. 81 ГПК України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено ч. 1 ст. 90 ПІК України. Що ж до представника відповідача, то в разі його нез’явлення за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГГІК України), або вжити зазначених заходів, передбачених п. 5 ст. 83, або ст. 90 ГПК України¹.

Таким чином, за сукупністю послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до другої частини - розгляду справи по суті.

При розгляді справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та дослідження зібраних доказів. Це основна частина судового розгляду, оскільки саме тут за участю всіх учасників господарського процесу в умовах змагальності та рівності сторін досліджуються н аналізуються фактичні обставини справи.

При розгляді справи по суті суд виконує три основні задачі:

1. визначення обсягу й меж дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий з’ясовує обсяг позовних вимог, які підтримуються позивачем, та його бажання щодо зміни позовних вимог (збільшення або зменшення), а також, чи визнає відповідач позовні вимоги повністю або частково, та в якій частині, якщо визнає позов частково;

2. з’ясування наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі в стадії судового розгляду, пов’язаних із диспозитивними розпорядчими діями суб’єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий з’ясовує, чи не має позивач наміру відмовитися від позовних вимог частково або повністю, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;

3. дослідження доказів по справі, яке входить у структуру господарського процесуального доказування. Його структура також містить дії щодо визначення предмета доказування, збору, надам ня та оцінки доказів.

Усі зазначені елементи тісно взаємодіють та характеризують ся внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність судового доказування спрямована на досягнення єдиної процесуальної мети правильне встановлення фактичних обставин справи.

Розгляд справи по суті за традицією складається з таких послідовно здійснюваних процесуальних дій:

• розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони завершити розгляд справи укладанням мирової угоди;

• суд установлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс не містіть норм, які регламентують порядок дослідження доказів, тому при вирішенні цього питання господарські суди враховують значущість доказів для розгляду справи;

• суд заслуховує прокурора, якщо позов подано прокурором або його заступником, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до нього з відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

• суд заслуховує пояснення позивача, його представника, на дає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

- суд заслуховує пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ії представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

• суд заслуховує пояснення відповідача, його представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

• суд заслуховує пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ії представника, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

• суд заслуховує пояснення посадових осіб та інших працівників підприємств, установ організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для надання пояснень, із питань, що виникають під час розгляду справи, надає можливість іншим учасникам господарського процесу звернутися до цих осіб із відповідними запитаннями та заслуховує відповіді;

• досліджує письмові докази;

• досліджує речові докази;

• досліджує висновки експерта й ін.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами.

Якщо позивачем не подано витребуваних у нього документів, господарський суд має право залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуваних господарським судом матеріалів, або не направив представника у судове засідання.

Водночас, таке правило діє лише у випадку, якщо неподання певного документа чи неявка представника позивача унеможливлюють розгляд справи.

Наприклад, у постанові ВГСУ від 6 листопада