§2 Розгляд заяви про відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем чи мирової угоди сторін

Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов’язки сторін. Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. Ці дії є проявом принципу диспозитивності господарського судочинства.

Стаття 78 ГПК України містить норми, які регулюють дії суду та сторін у випадку відмови позивача від позову та визнання позову відповідачем, а також укладення сторонами мирової угоди.

У цій статті не конкретизуються дії суду у випадках часткової відмови від позову чи часткового визнання позову. Часткова відмова від позову можлива у випадку, коли в одній позовній заяві об’єднано дві вимоги чи більше, і позивач відмовився від частини цих вимог. Часткову відмову від позову не слід змішувати зі зменшенням розміру позовних вимог, адже в останньому випадку йдеться про зменшення кількісної характеристики позовної вимоги. Часткове визнання позову відповідачем полягає як у визнанні частини вимог, коли в одному позові об’єднано кілька вимог, так само й у частковому визнанні однієї вимоги, якщо вона має кількісну характеристику та є подільною.

Тому норми цієї статті застосовуються до тієї частини вимог, від якої відмовився позивач, чи тієї, яку визнав відповідач.

Відмова позивача від позову - це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Однак відмова від позову не означає відмови від матеріального права як такого.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься в позовній заяві. Від визнання позову слід відрізняти визнання відповідачем певних обставин. Відповідач може визнавати певні підстави позову, але заперечувати проти його задоволення з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Частина 1 ст. 78 ГПК України не допускає, що заява про відмо- му позивача від позову, заява про визнання позову відповідачем, а також укладання мирової угоди можуть бути подані усно. Якщо названими учасниками судового процесу усно проголошувалися такі заяви, суд не повинен їх приймати в усній формі, а зобов’язує подати їх письмово.

Заява позивача про відмову від позову чи заява відповідача про иизнання позову повинні бути безумовними, тобто сторона не має права ставити свою процесуальну дію в залежність від будь-яких обставин чи дій іншої сторони, або якихось інших обставин. Якщо позивач чи відповідач висунули певні умови, суд не приймає під мови від позову чи визнання позову.

Позивач повинен також зазначити, відмовляється він від позо ву повністю або частково, і якщо частково, то в якій частині. Ч'пі само відповідач повинен зазначити, визнає він позов повністю або частково, і в якій частині.

Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, умови мирової угоди повинні бути викладені в письмових заявах, що подаються на адресу господарського суду. У цьому випадку за ява про відмову від позову, заява про визнання позову та заява про затвердження мирової угоди приєднуються до матеріалів справи.

Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди по будь-якій стадії господарського процесу (див. розділ 9 цього під ручника).

Частина 2 ст. 78 ГПК України визначає обов’язки суду у випадку, якщо позивач заявив про відмову від позову або сторони по дали на затвердження мирову угоду. У цих випадках суд повинен:

а) роз’яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії.

Наслідком відмови позивача від позову та затвердження мирової угоди відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Водночас, наявність ухвали про припинення провадження у справі у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не по збавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за ви рішенням відповідного спору;

б) перевірити повноваження представників на вчинення відповідних процесуальних дій. Повноваження представника на вчинення певної процесуальної дії повинні бути викладені у виданііі йому довіреності або іншому документі, який підтверджує Його повноваження. Тож господарський суд повинен пересвідчитися н тому, що в довіреності, якою представник уповноважений на ве дення справи в суді, йому надано повноваження на вчинення від повідних процесуальних дій.

Слід зазначити, що відмова позивача від позову та визнання позову відповідачем є одностороннім волевиявленням, а тому суд не зв’язаний думкою іншої сторони у справі щодо цього волевиянлення та приймає відмову позивача від позову й визнання позову відповідачем незалежно від згоди на це другої сторони. Суд також приймає відмову позивача від позову й визнання позову відповідачем незалежно від думки третіх осіб, прокурора.

Частина 3 ст. 78 ГПК України встановлює, що мирова угода може стосуватися лише прав та обов’язків сторін щодо предмети позову.

Якщо сторони в мировій угоді не вирішили питання про розподіл між ними судових витрат, такий розподіл здійснює суд в ухил лі про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Після затвердження господарським судом мирової угоди один із примірників мирової угоди приєднується до матеріалів справи. Отже, кількість примірників мирової угоди, яка підписується сторонами, має бути щонайменше на один примірник більшою, ніж кількість осіб, що підписують угоду.

Мирова угода, укладена сторонами, підлягає затвердженню господарським судом. Підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду. Мирова угода затверджується господарським судом, який розглядає справу.

Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, не приймає відмови позивача від позову, не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія:

а)суперечить закону;

б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, не приймає відмови позивача від позову, не приймає визнання позову відповідачем, якщо:

а) заяву або угоду здійснено під умовою;

б) представник не має повноважень подавати відповідну заяву чи підписувати угоду.

Досліджуючи правомірність мирової угоди, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем, суд має виходити з наведених норм ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав.

Якщо господарський суд прийняв відмову позивача від позову, він виносить ухвалу. Цією ж ухвалою одночасно суд припиняє провадження у справі відповідно до ст. 80 ГІІК України.

В ухвалі також зазначається про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до норм ст. 49 ГГІК України.

Частина 5 ст. 78 ГПК України передбачає, що коли відповідач подав заяву про визнання позову і цю заяву господарський суд прийняв, суд виносить рішення, яким задовольняє позов.

У п. 3.7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначається, що згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову н разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв’язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником цього судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.