Запитання для повторення і обговорення

1. Що означає термін “управління”? Для чого воно необхідне?

2. Наведіть основні сфери застосування терміна “управління”.

3. Розкрийте суть категорії “менеджмент”.

4. Що спільного та відмінного у поняттях “управління” і “менеджмент”?

5. Навести основні підходи до вивчення менеджменту.

6. Роль українських вчених у розвитку менеджменту як науки управління.

7. Наведіть графічне зображення процесу управління та дайте пояснення.

8. Що означає вислів: “менеджмент як організація управління підприємством”?

9. Що включає в себе термін “технологія менеджменту”?

10. Наведіть приклад різних формулювань категорії “менеджмент”.

11. Термін “менеджер” відноситься до ...? Наведіть приклад підприємця, менеджера. Що спільного та відмінного між ними?

12. Назвати основні принципи менеджменту.

13. Дати коротку характеристику основним законам менеджменту.

14. Охарактеризуйте властивості суб’єкта та об’єкта управління.

15. Розкрийте умови ефективної взаємодії між суб’єктом та об’єктом управління.

16. В чому проявляється мистецтво управління?

17. Основні закони менеджменту та їх характеристика.

18. Розкрити суть основних принципів управління.

19. Дати коротку характеристику сучасним принципам менеджменту.

Тема 2. Еволюція управлінської думки

Основні питання. 2.1.Зародження управлінської праці в історичному аспекті. 2.2.Розвиток управління до початку XX століття на території Російської імперії. 2.3. Передумови виникнення науки управління. 2.4.Еволюція шкіл і концепцій менеджменту. 2.5.Етапи розвитку управлінської науки в Україні. 2.6.Особливості формування сучасної моделі менеджменту в Україні.

2.1. Зародження управлінської праці в історичному аспекті

В історичному розвитку сучасна наука управління утвердилась як особлива галузь знань, що сформувалась в основних концептуальних положеннях, стала предметом вивчення.

Практика управління дуже давня. На глиняних табличках, датованих III тис. до н.е., знайдено відомості про комерційні угоди та закони стародавніх держав. Це чіткий доказ існування практики управління.

На шляху свого становлення та вдосконалення управлінська праця пройшла декілька етапів, або як їх називають управлінськими революціями.

Перша управлінська революція відбулася в стародавньому Шумері.

Друга – відноситься до 1760 р. до н.е. і пов'язується з діяльністю царя Хаммурапі, який видав Кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.

Третя революція відбулася за часів управління Навуходоносора II (682 – 605 р.р. до н.е.). Вона була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва.

Четверта – датується XVII – XVIII ст.н.е. і пов’язана із зародженням капіталістичних відносин у світі.

П’ята управлінська революція мала місце в кінці XIX – на початку XX ст. ЇЇ часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революційних перетворень. Розвиток менеджменту – це в основному еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально – економічних відносин.

Давні організації. Висячі сади Вавилону, піраміди Єгипту могли з’явитися на світ тільки внаслідок скоординованих, організованих зусиль. З плином часу, управління організаціями ставало більш чітким і складним, а самі організації – все сильніші та стійкіші.

Сьогодні історичні процеси менеджменту структурують за етапами розвитку управлінської думки, виділяючи школи, які йдуть одна за іншою в часі і доповнюють одна одну новим розумінням суті управління. Але наукові школи народжуються вслід за практичними потребами і реальними проблемами розвитку практики управління.

У сиву давнину створювались великі організації, які мали формальну структуру і відповідні рівні управління. Прикладом може бути імперія Олександра Македонського 350 р. до н. е. (пізніше Римська імперія), керівництво якою здійснювалось структурою, що включала імператора, його довірених осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків і наглядачів за роботою рабів.

Організація сучасних армій побудована за принципами, які діяли ще в легіонах Стародавнього Риму. Прикладом, також може служити структура управління католицькою церквою, яка понад двадцять століть залишається незмінною і має структуру: головний керівник – папа Римський, кардинали, архієпископи, єпископи і парафіяльні священики.