6.5. Види організаційних структур управління та їх характеристика

6.5.1. Лінійна структура управління

У випадку підпорядкування виконавців тільки одному керівнику створюється лінійна структура управління (ЛСУ) (рис. 6.3).

До переваг ЛСУ слід віднести:

1. простота підбору керівників кожного рівня управління;

2. оперативність прийняття і реалізації управлінських рішень;

3. відносна простота реалізації функцій управління.

До основних недоліків відносяться:

1. відсутність горизонтальних зв’язків у виробничих системах;

2. значна централізація влади;

3. при великій кількості рівнів управління (>4) збільшується протяжність періоду прийняття та реалізації управлінських рішень;

4. обмежені можливості за умов диверсифікації виробництва.

Рис. 6.3. Лінійна структура управління

Область застосування:

а) на підприємствах з чисельністю працівників до 300-500 чол. з високим рівнем технологічної спеціалізації;

б) підприємства місцевої промисловості та сфери послуг.

6.5.2. Лінійно-функціональна структура управління

В лінійно – функціональній структурі управління (ЛФСУ) крім лінійного управління прибавляється ще й функціональне, пов’язане з подальшою спеціалізацією управлінської праці. Типовим прикладом функціональних служб управління являються відділи головних спеціалістів – економіста, механіка, технолога, металурга тощо.

Кожен із керівників структурних підрозділів отримує вказівки і розпорядження не тільки від керівника виробництва (зам. директора з виробництва, головного інженера), але й від керівників функціональних служб. Таким чином в ЛФС управління здійснюється як лінійними так і функціональними керівниками.

Лінійний керівник здійснює повне керівництво підрозділом і несе відповідальність за результати діяльності свого підрозділу (нач. цеху, дільниці).

Розрізняють два типи функціональних керівників. До перших відносяться ті, хто реалізує одну або декілька функцій управління (нач. планово-економічного відділу); до другого типу – ті хто реалізує всі функції управління стосовно частини об’єкту управління (служби головних спеціалістів – головного інженера, гол. конструктора, гол. механіка, гол. технолога тощо) (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Лінійно-функціональна структура управління

В ЛФСУ необхідно розмежовувати розпорядження, вказівки, тобто встановлювати порядок та черговість їх виконання. Це є традиційною проблемою ЛФСУ.

Головні переваги ЛФСУ:

1. високий рівень спеціалізації управлінської діяльності в конкретних сферах, що забезпечує високу якість і високу ефективність спеціалізованих управлінських рішень;

2. компетентне охоплення практично всіх сфер управлінської діяльності;

3. краща адаптація до різних умов диверсифікації виробництва;

4. відносна простота підбору керівників для управління спеціалізованими сферами.

Основні недоліки ЛФСУ:

1. порушення принципу єдиноначальності;

2. проблеми в прийнятті та реалізації узгоджених управлінських рішень;

3. складність при підборі керівників вищих рівнів управління.

Область застосування:

а) середні і великі промислові підприємства;

б) проектно-конструкторські та дослідні організації;

в) виробничі та науково-виробничі об’єднання з чисельністю працюючих 500-3000 чол.