5. Менеджмент як процес прийняття управлінських рішень

Люба ситуація, що виникла в процесі управління є задачею для менеджера і вимагає від нього прийняття рішень. Всяке управлінське рішення – це результат зворотнього зв’язку з ринку та іншими факторами зовнішнього середовища.

Прийняття рішення – прерогатива менеджерів різних рівнів, які мають відповідні повноваження. Менеджер розглядає прийняте рішення з точки зору осіб, які відповідають за доведення рішення до виконавців і осіб, які забезпечують контроль виконання.

Аналіз інформації та прийняття на її основі управлінських рішень складають технологію менеджменту.

Процес функціонування системи управління включає роботу з її вдосконалення, оскільки сучасний менеджмент базується на раціональних способах прийняття рішень.

В процесі розвитку менеджмент перетворився у найважливіший фактор подальшого розвитку і прогресу сучасного суспільства. Особливість менеджменту в соціально-економічних умовах України заключається в тому, що ефективне використання виробничого потенціалу підприємств безпосередньо пов’язане з формуванням промислового менеджменту як організуючої основи розвитку підприємництва.

5. Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки

Коли говорять “менеджер”, то розуміють під цим терміном професійного управляючого, представника особливої професії, а не просто інженера або економіста, що займаються управлінням.

Менеджери – це професійні управляючі, головні завдання яких– координування та організація діяльності колективів на основі об’єктивних законів і закономірностей.

Термін “менеджер” має досить широке розповсюдження і відноситься до:

• організатора конкретних видів робіт в межах підрозділів або програмно-цільових груп;

• керівника організації або її підрозділів;

• керівника з позиції його відношення до підлеглих;

• адміністратора любого рівня управління, який організовує роботу.

Менеджмент як практика виник і розвивається в зв’язку з необхідністю передачі власником капіталу і засобів виробництва організаційно-виконавчих функцій професійному управляючому – менеджеру для досягнення цілей організації.

Менеджери здійснюють функції планування, організації, інтеграції, контролю і координування, стимулювання діяльності підлеглих. У результаті здійснення оптимального координування усіх спеціалізованих елементів виробничого процесу забезпечується цілісність системи, результати функціонування якої можуть перевищувати суму вкладів складових елементів.

Менеджерам належить вирішальна роль у прийнятті управлінських рішень, правильному використанні наявних ресурсів, забезпеченні життєдіяльності підприємства і досягненні поставлених цілей.

Поняття “менеджмент” досить часто асоціюється з поняттям “бізнес”. Бізнесмен і менеджер – це не одне і теж. Бізнесмен – це той, хто “робить гроші”. Ним може бути ділова людина, яка ніким не управляє, або крупний власник, який не має постійної керівної посади в організації, але є власником її акцій. Менеджер обов’язково займає постійну посаду і в його підпорядкуванні знаходяться люди. На думку канадського вченого Х. Вудса, “менеджер як виконавська особа власника або роботодавця виконує функції з управління персоналом і в цій якості є залежним від роботодавця”.

Підприємець - це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи і бере на себе ризик, пов'язаний з його результатами, організацією нового підприємства з розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг, які пропонуються суспільству, а також повну відповідальність за кінцеві результати діяльності. Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені й на власний ризик. Важливо відзначити, що терміни „підприємець” і „менеджер” не є синонімами.

Кардинальна відмінність між підприємцем і менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею, реалізовує її за власні, залучені або позичені кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером і підприємцем наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Відмінності між менеджером і підприємцем

Ознаки	Характерні особливості
	Менеджер	Підприємець
1	2	3
1. Формальний статус	Є найманим працівником, залученим на певних умовах	Відкриває справу, виступає в ролі власника та наймає менеджера
		продовження табл. 1.2
1	2	3
2. Виробничо - господарська орієнтація	Зорієнтований на виконання цілей і досягнення ефективності наданих йому у розпорядження ресурсів	Зорієнтований на пошук нових можливостей
3. Здійснення задуманого	Приймає рішення та забезпечує їх виконання будь - якою ціною	Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною
4. Залучення ресурсів	Залучає ресурси з метою забезпечення роботи організації, тому зацікавлений у їх нагромадженні	Залучає ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо
5. Матеріальні інтереси	Отримує винагороду за свою працю	Є власником і розпорядником ресурсів, бере участь у прибутках, отримує дивіденди
6. Ставлення до побудови організації	Використовує організаційну структуру управління, яка склалась, і має ієрархічну природу	Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які спираються на неформальні зв’язки

Якщо підприємець живе майбутнім, то менеджер – минулим, якщо для підприємця важливий контроль, то для менеджера – порядок.

Якщо підприємець прагне до перемін, то менеджер зі всіх сил старається зберегти статус-кво.

Менеджер – це людина, яка йде слідом за підприємцем, щоб усунути безлад, створений останнім.

Ролі менеджера і підприємця певною мірою можуть збігатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприємцем. Однак збіг ролей менеджера і підприємця тимчасовий, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються і вони займають відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей „підприємець - менеджер” можливе лише на невеликих підприємствах.

Синтез підприємницького бачення перспектив і прагматизму менеджера створює основу для розвитку організації.

В США підготовка управлінських кадрів як самостійна галузь освіти виникла ще в 1881 р. і нині майже 80% топ-менеджерів мають спеціальну освіту.

Сучасний вітчизняний власник малого підприємства тільки на 10% є підприємцем, на 20% - менеджером і на 70% - спеціалістом.