3. Формування цілей, їх класифікація та характеристика

Одним із головних завдань менеджменту є встановлення цілей, заради досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система. Цілепередбачення - це вихідний момент у діяльності менеджера, що набуває все більшого значення за умов ринкової економіки, що розвивається.

Цілі менеджменту організації визначають концепцію її розвитку і основний напрямок ділової активності, або це бажаний стан об’єкта управління, чи результат, який планується отримати.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і виражають її ідеальний стан спрямовано процес управління.

Під цілями управління слід розуміти такий майбутній стан об’єкта управління, який передбачається досягти спільною працею колективу підприємства.

Цілеспрямованість – це основна риса будь-якої людської діяльності. Управління соціально-економічними системами відрізняється від управління в технічних чи біологічних системах тим, що вплив суб’єкта управління на об’єкт здійснюється встановленням перед останнім цілей діяльності.

Практика показує, що для кожного підприємства є система цілей, яка включає економічні та соціальні, морально-етичні, організаційно-технічні, перспективні і поточні, загальні та часткові, кінцеві і проміжні, народногосподарські, галузеві, територіальні та ін.

Цілі відіграють роль контрольного стандарту, з яким порівнюють фактично досягнуті результати окремих працівників та колективу в цілому.

В системі управління організацією цілі виконують ряд важливих функцій.

По-перше, цілі виражають філософію організації, концепцію її діяльності і розвитку. Оскільки види діяльності лежать в основі загальної управлінської структури, то цілі визначають в кінцевому результаті її характер та особливості.

По-друге, цілі знижують рівень невизначеності поточної діяльності як організації в цілому, так і окремого працівника.

По-третє, цілі становлять основу критеріїв для відокремлення проблем, прийняття рішень, контролю та оцінки результатів діяльності направленої на їх реалізацію, а також матеріального і морального заохочення співробітників організації.

По-четверте, цілі незалежно від того реальні вони чи ні, згуртовують біля себе ентузіастів, заставляють їх добровільно брати на себе високі зобов’язання та направляти зусилля на їх реалізацію.

По-п’яте цілі служать виправданням перед громадськістю необхідності та законності існування даної організації.

Цілі повинні бути реальними, зрозумілими, кількісно та якісно визначеними, розмежованими у часі та просторі.

Вимога реальності цілей означає, що вони повинні відповідати трудовому потенціалу колективу, тобто не бути завищеними або заниженими.

Зрозумілість цілей означає, що вони мають бути чітко сформульованими, зрозумілими для колективу. Цілі колективу потребують розчленування їх при доведенні до окремих працівників на чіткі завдання кожному з них.

Кількісна та якісна визначеність цілей означає, що перевага повинна надаватись цілям, які можна виразити, кількісно або ж оцінити якісно у взаємозв’язку з якістю праці працівників.

Розмежованість цілей означає, що кожен співробітник має чітко знати свою відповідальність та внесок, який вони можуть зробити в досягнення цілі під власну відповідальність.

Тільки за умови додержання цих вимог мета стає важливим інструментом у руках менеджера.

Ціль підприємства чи його структурного підрозділу може бути визначена автократичним або демократичним способом.

Автократичний спосіб передбачає визначення цілі зверху, тобто менеджером вищого рівня, цей спосіб полягає у чіткості формулювання цілей та їх взаємозв’язку на різних рівнях управління.

Негативні риси авторитарної постановки цілей полягають у недостатньому врахуванні особливостей діяльності підприємства, до якого доводяться цілі, та в недостатньому розвитку творчої ініціативи людей, які виконуватимуть поставлені цілі.

Демократичний процес пошуку цілей передбачає мобілізацію творчих та комунікативних можливостей працівників при чому виявляються „вузькі місця” у структурі підприємства та в організації господарської діяльності. Досягається єдність цілей співробітників з цілями підприємства.

Пошук цілей демократично здійснюється під керівництвом менеджера, що відповідає за діяльність підприємства за такою послідовністю:

а) аналізується стан підприємства на конкретний момент часу;

б) складається уявлення про цілі, які можуть бути сформульовані на перспективу, здійснюється первинне формулювання цілей та їх узгодження;

в) завершальне формулювання прийнятих цілей;

г) розробка планів заходів, спрямованих на досягнення цілей;

д) встановлення точок контролю та вимірювання процесу досягнення сформульованих цілей;

е) реалізація цілей.

Між цілями є певна ієрархія. Цілі будь якої системи задаються останньою однак у формуванні їх беруть участь і самі системи. Цілі кожного рівня ієрархії управління встановлюються не раніше, ніж будуть сформульовані цілі на більш високому рівні управління.

Необхідно відрізняти загальні або глобальні цілі, що розробляються для організації в цілому та цілі специфічні, які розробляються на основні види і напрямки діяльності.

Загальні цілі виражають концепцію розвитку організації і розробляються на перспективу. Вони визначають основні напрямки програми розвитку організації. До складу загальних входить генеральна ціль, що має назву місія, а також декілька загальноорганізаційних цілей, які визначають і конкретизують зміст місії.

Місія не повинна залежати від поточного стану організації, форм і методів її роботи, тому що в цілому вона виражає спрямованість у майбутнє, показуючи, на що будуть направлятися зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними. Тому в місії не прийнято вказувати як головну мету одержання прибутку, незважаючи на те, що прибуткова робота є найважливішим чинником життєдіяльності організації. Але прибуток як місія може істотно обмежити спектр розглянутих організацією шляхів і напрямів розвитку і, у кінцевому рахунку, приведе до неефективної роботи.

Місія визначає образ організації, створює її філософію та імідж. Вона впливає на мікроклімат, культуру організації, створює фундамент для формулювання конкретних цілей – загальних і специфічних, а також створення стратегії і політики. ( Місія фірми Xerox визначає перспективи зростання бізнесу: „Від копіювальної техніки до офісу майбутнього”. Місію вітчизняної фірми „Чумак” виражено фразою: „З лану до столу”).

Загальноорганізаційні цілі можуть орієнтуватись, наприклад, на досягнення фінансової стабільності, на забезпечення оптимальної рентабельності, завоювання відповідних сегментів ринку, на розробку нових напрямків діяльності тощо.

Загальні цілі формуються, як правило, на основі спільної діяльності керівництва вищого, середнього і нижчого рівнів управління.

Специфічні цілі розробляються в рамках загальних за основними видами діяльності в кожному виробничому підрозділі та мають бути виражені в кількісних і якісних показниках. Цілі специфічні бувають двох типів: а) операційні; б) оперативні.

Операційні цілі ставлять перед окремими працівниками, а оперативні доводяться підрозділам.