3.3. Внутрішнє середовище організації

Серед загальних рис організацій ми називали фактори, без яких вона не в змозі існувати. Фактори вибору і реалізації стратегії організації за своєю значимістю та ступінню впливу поділяються на фактори: 1) внутрішнього середовища; 2) зовнішнього середовища (макросередовища); 3) мезосередовища.

Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні змінні є результатом управлінських рішень. Необхідно відмітити, що не завжди внутрішні змінні повністю контролюються керівництвом.

Характеристика внутрішнього середовища, яке складається із факторів: цілі (місія), структура; завдання; технологія та люди (працівники) і взаємозв’язок між ними здійснюється згідно схеми (рис. 3.7)

Цілі – це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.

Щоб діяльність організації була прибутковою, керівник повинен

сформулювати цілі на таких напрямках, як доля ринку, розробка продукції, якість послуг, підготовка та підбір кадрів, соціальна відповідальність тощо.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, побудовані в такій послідовності, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.

Рис. 3.7. Взаємозв’язок внутрішніх змінних

На основі встановлених цілей розробляються завдання, що доводяться до окремих підрозділів або виконавців.

Завдання – це визначена робота, серія робіт або частина роботи, яка має бути виконана встановленим способом у визначені строки. Завдання на виробничому підприємстві включають в себе роботу з: 1) людьми; 2) предметами (машинами, сировиною, інструментами); 3) інформацією.

Технологія – це спосіб, за допомогою якого вихідні матеріали (сировина) перетворюються на готовий або бажаний продукт. Завдання і технологія тісно пов’язані між собою тому, що виконання завдань включає використання конкретної технології як засобу перетворення сировини на готову продукцію.

Працівники з погляду менеджменту є як суб’єктом, так і об’єктом управління, значить, люди є головним фактором любої моделі управління.

Існує три основні аспекти людського фактора в ситуаційному підході до управління: поведінка окремих людей; поведінка людей в групах; функціонування менеджера в ролі лідера і його вплив на поведінку окремих людей та груп.

3.4. Характеристика факторів зовнішнього середовища

Щоб вижити і зберегти ефективність організація, як і живий організм, повинна пристосовуватись до змін середовища в якому вона існує (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Фактори зовнішнього середовища (макросередовище) організації

Середовище, в якому існує організація (макросередовище), має відповідні складові, які поділяються на фактори прямої дії та фактори непрямої дії.

Макросередовище має вплив на організацію через такі фактори як: споживачі, постачальники, конкуренти, державні органи влади та законодавчі акти, профспілки та політичні партії.

Мета підприємництва – створювати споживача. Це значить, що існування організації залежить від її здатності знаходити споживача своєї продукції та задовольняти його потреби.

З точки зору системного підходу організація – це механізм перетворення входів у виходи. Основні види входів – це матеріали, обладнання, енергія, капітал і робоча сила. Залежність між організацією і постачальниками, що забезпечують вхід ресурсів є прикладом прямої залежності організації від зовнішнього середовища.

Необхідно розуміти, що конкуренція – двигун ринкових відносин, тому менеджеру необхідно в першу чергу орієнтуватись на конкуруючі фірми з тим, щоб їх витіснити з ринку.

На діяльність організації впливають закони і державні установи, що визначають правовий статус і регулювання економіки. Сюди відноситься безліч законів і положень про безпеку і охорону здоров'я, захисту навколишнього середовища, захисту інтересів споживача, про оплату, фінансовий захист тощо. Організації зобов'язані виконувати не тільки вимоги законів, але і ряду державних установ, що стежать за виконанням законів і видають свої розпорядження. Все це доповнюється ще і регулюючими постановами місцевих органів влади.

Всі фактори прямої дії безпосередньо впливають на внутрішні перемінні, викликаючи їх реакцію. Не так помітно на організацію впливають фактори непрямої дії. Інформація про них, як правило, не повна, і керівництво змушене робити припущення про їх можливі наслідки для організації.

Серед факторів непрямого впливу найважливіше місце займає технологія, що одночасно є і внутрішньою перемінною. Організація повинна враховувати перспективні технології, що можуть вплинути на швидкість старіння своєї продукції і якого роду продукцію покупець очікує в майбутньому. Зберегти конкурентоспроможність можна орієнтуючись на високі технології.

На інтереси організації також впливає загальний стан економіки: інфляція, економічний спад, коливання курсу валют тощо.

До соціокультурних факторів, що впливають на організацію, відносяться прихильність визначеній торговій марці чи негативне відношення до конкретного товару або явища.

Організація зобов’язана рахуватись також з політичними факторами і ставленням місцевого населення, особливо, якщо вона веде свої справи за межами внутрішнього ринку.

У середовищі міжнародного бізнесу виділяються такі фактори як культура, економіка, законодавство, державне регулювання та політична ситуація.

Ретельному вивченню підлягають закони і державне регулювання країни, у якій здійснюється виробництво чи ведеться торгівля. Вивченню підлягають трудове й антимонопольне законодавство, патентна справа, ціноутворення, закони ринкової економіки.

Значення факторів зовнішнього середовища різко підвищується у зв'язку із зростанням складності всієї системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних тощо), що складають середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення визначає стратегію організації.

Мезосередовище описується сукупністю факторів, які визначають рівновагу та стійкий стан геосистеми, її окремих сфер (гео-, гідро-, атмо- і біосфери) та її окремих локальних зон, в т.ч. під дією економічної діяльності людини.

Діяльність організації стає неможливою та безцільною при відсутності таких факторів (природних ресурсів), як повітря, вода тощо. Значним фактором для великої кількості організацій є наявність природних ресурсів геосфери: газ, нафта, руда, каміння, інші корисні копалини, які є сировиною для їх роботи.