8.8. Методи обгрунтування плану витрат обігу в цілому по підприємству та по окремих статтях витрат

Витрати обігу є одним із якісних показників господарської діяль­ності підприємств торгівлі, основною метою планування яких є ви­значення загальної суми витрат обігу, необхідної для забезпечення нормальної роботи підприємства, з урахуванням наявних резервів зниження витрат на придбання, доставку, зберігання товарів і реалі­зацію їх споживачам.

Розрахунок витрат здійснюється відповідно до угод про купівлю та продаж товарів, а також згідно з запланованими заходами щодо розширення обсягів товарообороту та поліпшення якості обслугову­вання споживачів. Для розрахунку витрат обігу використовується та­ка інформація: обсяг та структура товарообороту, виробнича програ­ма, штатний розклад, показники розвитку матеріально-технічної бази, місцезнаходження постачальників, види транспорту, яким транспортуватиметься товар, діючі на відповідний період ставки, та­рифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які викорис­товує підприємство для внутрішньогосподарського планування, мате­ріали аналізу витрат обігу в цілому і за окремими статтями поточного року (кварталу, місяця).

Обгрунтування плану витрат обігу торговельного підприємства може проводитися кількома методами, а саме:

1. Методом прямих техніко-економічних розрахунків.

2. Факторно-аналітичним методом.

3. Економіко-математичними методами.

4. Методами імітаційного моделювання.

5. Методом оптимізаційного моделювання.

Метод прямих техніко-економічних розрахунків є найбільш тру­домістким методом планування, який дає змогу отримати найбільш точний результат на основі мобілізації всіх можливих резервів скоро­чення обігу витрат.

Оскільки кожна стаття витрат обігу є комплексною, планові роз­рахунки проводяться окремо за кожним елементом витрат, який включається до тієї чи іншої статті.

Стаття 1. Витрати на перевезення.

Витрати на перевезення плануються залежно від умов поставки товарів, які визначаються під час укладення договору-поставки. Як­що в ньому міститься умова "франко-перевізник" (FCA), витрати на перевезення залізничним, водним і повітряним транспортом здійсню­ються за рахунок підприємства торгівлі.

Виходячи з асортименту й обсягу товарів, що завозитимуться на склади підприємства торгівлі від іногородніх постачальників або про­даватимуться іногороднім покупцям, визначається обсяг вантажообо-роту з перевезенням товарів залізничним, водним і повітряним транс­портом, який розраховується в тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезень товарів у тоннах, розрахунок ванта-жообороту провадиться шляхом ділення передбаченої кошторисної вартості товарів на середню вартість тонни товару. Середня вартість тонни конкретного товару визначається діленням суми вартості цього товару (за рахунками, взятими на вибір) на його масу брутто, вказану в цих рахунках або в супровідних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообороту із завезення і реалізації товарів визначається відстань, на яку перевозитимуться товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат провадяться за діючими на окремих видах транспорту тари­фами і розцінками на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих ви­трат додається вартість обладнання вагонів, утримання провідників (якщо це передбачено угодою, вартість навантаження і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в летовищах силами нештатних ро­бітників (попри витрати з навантаження автотранспорту); інші транс­портні витрати (утримання власних під'їзних колій, подача вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включаються до накладних залізниць і водного транспорту).

Планування витрат на перевезення товарів залізничним, водним, та повітряним транспортом (В_тр) здійснюється так:

В_тр B_nep4^-B_eKcn"i"B_Bp-r'Bj_H11I,

n к

В_пер=Е ХВО ТП Д; і=і j=i ВО=СуВТП; N • В

^х^ експ.витр "пер

В_еКсп= — ,

де В_пер - витрати на оплату послуг з перевезення вантажів, гр. од.; В_еКсп - експлуатаційні витрати, гр. од.;

В_вр - витрати на проведення вантажно-розвантажувальних ро­біт;

Вшш - інші види транспортних витрат, гр. од.; ВО - обсяг вантажообороту, тонн;

ТП - тариф на перевезення тонни вантажу, гр. один, за км перевезення;

Д - середня дальність перевезення вантажу, км; О_а - обсяг завозу, гр. од.;

ВТП - середня вартість тонни товарів, гр. од.; N_eKcn._BHTp - норматив (рівень) експлуатаційних витрат, % до ви­трат на перевезення; і - товарні групи, що завозяться; j - клас вантажу.

Обсяг перевезень товарів автомобільним транспортом розрахо­вується на весь вантажооборот, включаючи доставку товарів, які над­ходять від іногородніх виробників або посередників на склад підпри­ємства з залізничних станцій, пристаней, летовищ; доставку на залізничні станції, пристані і летовища товарів, які відвантажуються із складів іногороднім покупцям; доставку товарів із власних складів на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню.

За кожним із різновидів доставки розраховується обсяг вантажо­обороту шляхом ділення кошторисної вартості товарів, які надходи-тимуть, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, в обсяг вантажообороту входить маса тари, в якій перевозиться товар. Маса тари визначається у відсотках до маси товару за даними марку­вання тари або дослідним шляхом.

Загальна маса товарів і тари, що перевозитимуться, з урахуван­ням коефіцієнтів повторних перевезень, складає транспортний ванта­жооборот, який використовується для розрахунку витрат на переве­зення автомобільним транспортом. Розрахунок проводиться з урахуванням відстані перевезень, класу вантажу, типу автомобіля та тарифів на перевезення товарів автомобільним транспортом. До обсягу витрат на перевезення товарів автомобільним транспортом додаються витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну маси, а також витрати на експедиційні операції, якщо це було передбачено угодами. Розрахунок ведеться аналогічно до плану­вання витрат по перевезенню товарів залізничним, водним та повіт­ряним транспортом.

Розмір витрат по перевезенню дрібними партіями (для вивізної торгівлі, доставки товарів додому споживачеві, одноразовий самовивіз товару від постачальника) планують, виходячи з діючих тарифів на замовлення автотранспорту та одну автомобілегодину його викорис­тання. Для проведення розрахунку визначають кількість перевезень та їх тривалість (з урахуванням тривалості навантаження і розванта-автотранспорту).

Загальний розмір витрат на перевезення товарів дрібними партія­ми визначається так:

•Вцвт.др В_пвр_-авт+ВврЕ;

В_пер._авт КЗ-ТК-Т_под*Т_кор,

ВвРЕ^^врЕ-Впер.цв,.,

Д^е В_пер._авт - витрати на оплату послуг з перевезень;

В_ВРЕ - витрати на проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

КЗ - планова кількість заявок на користування автотранспор­том;

ТК - середня тривалість користування в день годин; Т_под - тариф за подання автотранспорту, гр. од.; Т_Кор - тариф за 1 автомобілегодину користування, гр. од.; N_BPE - норматив витрат на проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Стаття 2. Витрати на оплату праці.

Витрати за цією статтею розраховуються, виходячи із штатної чи­сельності працівників, які забезпечують виконання обсягів робіт, та посадових окладів, надбавок, доплат згідно з прийнятою в підприємс­тві торгівлі тарифною системою оплати праці.

У складі витрат за цією статтею плануються витрати на оплату праці робітників, які не включаються в штатний розклад і наймають­ся для виконання робіт за угодами (навантаження, розвантаження, переміщення товарів, тари, підобробка, підсортування, пакування, фасування, прання та ремонт санітарного і спеціального одягу, взут­тя, участь у рекламних заходах тощо).

Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів плануються окремо за елементами витрат:

1. Витрати на оперативну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентарю розрахо­вуються відповідно до орендованої площі або місткості, кількості ін­вентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду.

До витрат обігу підприємств торгівлі, що перебувають у кому­нальній власності, зараховується орендна плата у межах сум, розра­хованих за ставками, які встановлюються місцевими органами дер­жавної виконавчої влади.

2. Витрати на опалення розраховуються, виходячи з площі опа­лювальних приміщень, видів палива і його вартості, тривалості опа­лювального сезону та норм витрат палива, а у разі надходження теп­ла, що виробляється тепловими електростанціями (ТЕЦ), - із затверджених розцінок за пар і гарячу воду та кількості спожитої те­плової енергії.

3. Витрати на освітлення розраховуються, виходячи з кількості спожитої енергії і діючих тарифів. Необхідна кількість електроенергії в кіловат-годинах розраховується залежно від кількості освітлюваль­них точок відповідно до норм освітлення на 1 кв. метр площі, від кількості і потужності різних електроприладів, двигунів, інших ма­шин і обладнання, які споживають електроенергію.

4. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розра­ховуються, виходячи з кількості спожитої води, обсягів послуг і дію­чих тарифів.

5. Витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті приміщень і території (якщо ці роботи виконуються сторонніми під­приємствами) розраховуються, виходячи з обсягів послуг і діючих та­рифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, терито­рією, обладнанням розраховується за кількістю і діючими цінами.

6. Витрати на протипожежні засоби розраховуються, виходячи з вартості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності во­гнегасників, а також відповідно до угод на послуги, що надаються ор­ганами пожежної охорони.

7. Витрати на перевірку і таврування ватів та інших вимірюваль­них приладів розраховуються, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу (за видами).

8. Витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного розкладу підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналі­зації визначаються, виходячи із укладених угод.

Стаття 4. Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів.

Розмір амортизації розраховується, виходячи з норм амортиза­ційних відрахувань та середньорічної вартості основних фондів і не­матеріальних активів.

Середньорічна вартість основних фондів, які вводитимуться в дію протягом періоду, на який визначаються витрати, розраховується шляхом ділення їх вартості на 12 і множення отриманого результату на кількість повних місяців, протягом яких вони експлуатуватимуть­ся. Середньорічна вартість основних фондів, які мають вибути, розра­ховується шляхом ділення їх вартості на 12 і множення на кількість повних місяців, які залишилися до кінця року з часу їх вибуття.

Середньорічна вартість основних фондів визначається з урахуван­ням введення в експлуатацію новопридбаних, ліквідованих і тих, які стали непридатними для використання або проданих (переданих) ос­новних фондів. Для розрахунку середньоквартальної вартості основ­них фондів (введених і тих, які вибули) враховуються показники місяця або кварталу, передуючих тому, на який провадяться розра­хунки.

Стаття 5. Витрати на поточний ремонт основних фондів.

Розрахунки витрат на поточний ремонт провадяться відповідно до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентарю шляхом визначення вартості матеріалів і їх доставки до місця проведення ре­монту, заробітної плати осіб, що залучаються для виконання ремонт­них робіт тощо. Зазначені витрати зараховуються до витрат обігу згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт.

Стаття 6. Знос ma утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Витрати, пов'язані зі зносом санітарного і спеціального одягу, взуття, столової білизни, посуду, наборів—розраховуються, виходячи з потреб в них, вартості одиниці та термінів служби.

Витрати, пов'язані зі зносом предметів, інструментів, інвентарю, визначаються, виходячи із вартості одиниці термінів служби. Вони плануються з урахуванням фізичного зносу малоцінних предметів, які є в наявності на початок планового періоду, їх надходження і ви­буття.

Стаття 7. Витрати на паливо, газ і електроенергію для виробни­чих потреб.

Розрахунок потреби в твердому паливі провадиться за встановле­ними для даної місцевості нормами в кілограмах умовного палива, необхідного для приготування 1 тис. обідів. Для розрахунку кількості обідів в їдальнях і ресторанах за 1 комплект приймається 2,5 страви, в кафе і закусочних - 2 страви. Витрати на електроенергію (або газ) плануються у підприємствах громадського харчування, виходячи з кількості електричного (газового) обладнання, його потужності, ре­жиму роботи і діючих цін. Вартість пари, що надходить на підприєм­ства громадського харчування, визначається на основі угод. Для спрощення розрахунків загальні витрати за цією статтею можуть бу­ти визначені на основі фактичних витрат на 1 млн. грн. реалізованої продукції власного виробництва і прогнозних обсягів її реалізації в плановому періоді.

Стаття 8. Витрати на зберігання, підсортування, обробку, паку­вання і передпродажну підготовку товарів.

Витрати за цією статтею визначаються за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників: кількість товарів, які потребують цих витрат, структура товарообороту, витрати на одиницю товару (тонну, пару взуття, оди­ницю одягу тощо); вартість усіх матеріалів за діючими цінами; нор­ми (затверджені або розраховані підприємством) витрат на тонну то­варів, (на тисячу гривень товарообороту).

Розмір витрат на утримання холодильного обладнання розрахову­ється, виходячи з кількості і видів обладнання, кількості товарів, які необхідно охолоджувати, термінів їх зберігання, тривалості роботи обладнання, вартості електроенергії, води, мастильних матеріалів, ви­трат на оплату послуг сторонніх підприємств з технічного обслугову­вання технічного обладнання.

Витрати з закупівлі, доставки льоду і поповнення ним льодосхо­вищ розраховуються, виходячи з потреб в ньому для зберігання тонни товару і вартості витрат намороження 1 куб. метра льоду.

Стаття 9. Витрати на рекламу.

Витрати на рекламу визначаються шляхом прямих техніко-економічних розрахунків згідно з планом рекламних заходів, який передбачається реалізувати в плановому періоді. В плані заходів, по­в'язаних з рекламою, передбачається кошторис витрат для кожного з них. Розрахунки здійснюються, виходячи з вартості матеріалів та то­варів, які використовуються для проведення рекламних заходів, по­слуг радіо, телебачення, преси згідно з угодами.

Стаття 10. Відсотки за кредит.

Розрахунок на плановий період цих витрат (ВК) здійснюється, виходячи із обсягу товарообороту, планових залишків товарів, їх обо­ротності, потреби в обігових коштах, пайової участі власних оборот­них коштів в оплаті товарів і рівня ставки за кредит.

Розрахунки проводяться так:

ПК (100-У_ВОК) СВК

ВК= • Д;

100 360 ^

д

Т_пл(100-Р_вд+Р_тр) 100

грПЛ хтДН

_тпл ^{пл v х В}Д ^х ТР

СВ

де Т_пл - товарооборот на плановий період у роздрібних цінах, гр. од.;

Р_вд - рівень торговельної надбавки (націнки), %;

ок=- ^{св тз}

Роздій 8. Управління поточними витратами торговельного підприємства

Р_тр - рівень транспортних витрат, %; N^g - норма товарних запасів, днів;

У_вок - пайова участь власних оборотних коштів в оплаті товарів; СВК - відсоткова ставка за користування кредитом, річних;

- товарооборот за собівартістю, грош. од.;

ОК - необхідна сума оборотних коштів під формування товарних запасів, гр. од.;

Д - тривалість планового періоду, днів.

Стаття 11. Втрата товарів у межах норм природного убутку під час перевезення, зберігання та реалізації.

Втрата товарів розраховується, виходячи із запланованих обсягів продажу окремих товарів і діючих норм природного убутку, бою, ди­ференційованих за товарами, сезонами і територіальними зонами. У розрахунках не беруться до уваги обсяги продажу розфасованих та штучних товарів, для яких норми природного убутку не передбачаю­ться.

Стаття 12. Витрати на тару.

Для визначення витрат за цією статтею розраховуються кількість і вартість тари за видами (мішки, ящики, бочки, бідони, котки тощо) і сума уцінки під час її повернення.

Амортизація власної інвентарної тари і тари-обладнання розрахо­вується за відповідними нормами, а багатооборотної (заставної) тари -за угодами з постачальниками.

Витрати на ремонт власної інвентарної тари та тари-обладнання, перевезення її на склади постачальників, тарозбиральні та тароремон-тні підприємства розраховуються, виходячи з обсягу ремонтів, пере­везень, розцінок і тарифів на ремонтні роботи та перевезення відпові­дними видами транспорту. До зазначених витрат відноситься заробітна плата штатних та позаштатних робітників, вантажників.

Стаття 13. Відрахування на соціальні заходи.

Витрати за цією статтею визначаються, виходячи з обсягів відраху­вань на соціальні заходи за встановленими законодавством нормами. Стаття 14. Витрати на страхування майна.

Витрати за цією статтею визначаються, виходячи з вартості майна підприємства торгівлі, що підлягає страхуванню та розмірів страхо­вих тарифів (середньоринкових або визначеного страховика).

Стаття 15. Інші витрати.

Інші витрати, що не включені до вищезазначених статей, планують­ся за елементами витрат з урахуванням специфічних особливостей кожного їх виду. Зокрема витрати, пов'язані із забезпеченням нор­мальних умов праці і додержанням правил технічної безпеки праці, а розраховуються згідно з кошторисом витрат на відповідні заходи.

Витрати на службові відрядження визначаються, виходячи з норм, передбачених законодавством; витрати на оплату послуг поштово-телеграфних, телефонних; факсимільних та інших видів зв'язку роз­раховуються, виходячи з їх фактичних розмірів за передплатний пе­ріод, розмірів тарифів і абонентної плати на ці послуги; витрати на передплату спеціалізованої преси, придбання спеціалізованої літера­тури, прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів розраховуються, виходячи з їх кількості та вартості одного видання; витрати на винахідництво та раціоналізаторство розрахову­ються згідно з планом відповідних заходів і витратами на ці потреби за попередній період; витрати на проведення експертизи і лаборатор­ного аналізу якості товарів визначаються, виходячи з даних про обся­ги цих робіт за попередній період та розрахункової вартості однієї по­слуги; податки (крім тих, що сплачуються за рахунок прибутку), збори та інші обов'язкові платежі визначаються за встановленими нормами, передбаченими законодавством (витрати на придбання і ви­готовлення бланків документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства торгівлі, розраховуються згі­дно з рахунками оплати цих бланків).

Планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інформації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Більш простим та поширеним є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торговельно­го підприємства. Розрахунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базуєть­ся на визначенні їх суми, виходячи з рівня змінних та обсягу умовно-постійних витрат, які фактично склалися в звітному періоді з ураху­ванням впливу на їх розмір окремих факторів, що будуть мати місце в плановому періоді.

Для проведення розрахунку використовується така формула:

_{ВОп =} (РзВО_б±_оАРзВОпл) . _{+ (ПВОб + ДПВОпл)}

де Рзвоб - базовий (звітний) рівень змінних витрат обігу;

ДРзвопл - зміна рівня змінних витрат обігу, яка передбачається у плановому періоді з урахуванням впливу окремих факто­рів;

ПВ0₆ - базовий (звітний) обсяг умовно-постійних витрат обігу; АПВО_пл - зміна обсягу умовно-постійних витрат обігу у плано­вому періоді з урахуванням впливу окремих факторів; Т_пл - плановий обсяг товарообороту підприємства.

Практичне використання цієї формули потребує попереднього дослідження та оцінки факторів, які обумовлюють зміни обсягу та рівня витрат обігу підприємства та будуть мати місце у плановому періоді.

Дія цих факторів може бути обумовлена змінами в зовнішньому середовищі (що має враховувати підприємство в процесі розробки плану) або управлінськими рішеннями самого підприємства щодо мо­білізації можливих резервів скорочення розмірів витрат (на основі розробки плану заходів щодо управління окремими факторами, які залежать від діяльності підприємства).

Обгрунтування планового розміру та рівня витрат обігу торговельного підприємства

Результатом використання факторно-аналітичного методу в проце­сі планування витрат обігу торговельного підприємства є розробка табл. 42.

Розробка плану витрат обігу на базі використання економіко-математичних методів передбачає встановлення та формалізацію залежності між розміром витрат обігу та обсягом окремих факторів. Використання розробленої економіко-математичної трендової або ко­релятивно-регресивної моделі на плановий період дає змогу визначити прогнозне значення витрат обігу залежно від часу або зміни факто­рів, які очікуються на базі використання комп'ютерної технології об­робки інформації в оболонці EXCEL 5.0 за допомогою стандартної функції ТРЕНД (TREWD).

Використання багатоваріантних планових розрахунків витрат обі­гу може проводитися шляхом комп'ютерного імітаційного моделю­вання. Стандартна функція імітації комп'ютерного імітаційного мо­делювання, оболонки EXCEL 5.0 дає можливість розробляти варіанти плану витрат обігу на основі зміни окремих факторів (обсягу товаро­обороту, чисельності працюючих, розміру основних фондів, товарно-матеріальних запасів та інших факторів).

У процесі планування витрат обігу підприємства може бути здійс­нена також розробка та реалізація оптимізаційних задач. Розв'язан­ня цих задач може забезпечувати оптимальний підбір асортиментної структури товарообороту його складу, ресурсного потенціалу підпри­ємства, за якого з урахуванням інших існуючих обмежень і вимог забезпечується мінімізація витрат обігу або їх дотримання на певному рівні.

Питання для самоперевірки

1. Визначте економічну сутність поточних витрат торговельного підприємства і дайте характеристику їх складу.

2. Що являють собою витрати обігу? Чим вони відрізняються від витрат на виробництво продукції?

3. Дайте характеристику показнику "собівартість товарообігу" та визначте сфери його застосування.

4. Назвіть джерела фінансування поточних витрат торговельного підприємства.

5. Розкрийте взаємозв'язок ресурсів та витрат торговельного під­приємства.

6. Охарактеризуйте сутність бухгалтерського та економічного під­ходу до визначення витрат торговельного підприємства.

7. Визначте ознаки класифікації витрат обігу торговельного під­приємства.

8. Наведіть класифікацію витрат обігу за їх економічним харак­тером, номенклатурою статей та торгово-технологічними операціями.

9. Як розрізняють витрати > залежно від об'єкта калькулювання і характеру віднесення витрат на об'єкти калькулювання?

10.Дайте характерстику витрат за ознакою їх еластичності, тобто залежності від обсягу товарообігу підприємства.

11.Що собою являють змінні пропорційні витрати? Змінні дегре-сивні витрати? Прогресивні витрати? Стрибкоподібні? Наведіть їх графічне зображення.

12.Які показники характеризують витрати обігу підприємтва? Сфера застосування окремих показників?

13.Що являють собою відносні показники витрат обігу? Наведіть алгоритми їх розрахунку.

14.Поясніть, що розуміють під граничними витратами. Про що свідчать:

—зміна граничних витрат в бік зростання?

—зменшення відхилення між середніми та граничними витрата­ми?

15.При якому співвідношенні між граничними витратами і серед­німи витратами економічно виправдане збільшення товарообігу?

16.Які показники використовують для оцінки ефективності ви­трат? Наведіть формулу їх розрахунку.

17.Дайте характеристику факторам, що визначають розмір та рі­вень поточних витрат підприємства.

18.Визначте найважливіші напрямки раціоналізації і економії ви­трат торговельного підприємства.

19.Сформулюйте мету розробки стратегії управління поточними витратами підприємства.

20.Опишіть загальну модель процесу управління витратами торго­вельного підприємства.

21.0кресліть вихідні передумови формування витрат управляючо­го об'єкту.

22.Які, на вашу думку, витрати визначають їх мінімальний роз­мір? Доведіть свій висновок.

23.Визначте вихідні передумови аналізу витрат обігу в торговель­ному підприємстві.

24.Охарактеризуйте порядок проведення аналізу витрат обігу.

25.Дайте характеристику методичному інструментарію дослід­ження витрат обігу на різних етапах аналітичної роботи.

26.Які методи використовують для обгрунтування плану (прогнозу) витрат обігу?

27.Викладіть методичні підходи обгрунтування окремих статей витрат при використанні методу техніко-економічних розрахунків. Визначте умови застосування цього методу в плануванні витрат обігу.

28.В чому полягає сутність факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торговельного підприємства? Наведіть мето­

дику розрахунку витрат цим методом та визначте його переваги та недоліки.

29.0кресліть умови використання економіко-математичних мето­дів в розробці планів (прогнозу) витрат обігу.

ЗО.Опишіть в загальному вигляді оптимізаційне завдання обгрун­тування витрат обігу, визначте критерії оптимізації і обмеження в рішенні цієї задачі.

Розділ 9. Управління доходами торговельного підприємства

Ключові слова та поняття:

доход, валовий доход, чистий доход, торговельна надбавка, торго­вельна знижка, торговельна маржа, націнка громадського харчуван­ня, рівень доходів, цінова політика, цінова стратегія, цінові знижки, доходи від реалізації, позареалізаційні доходи, можливий та необхід­ний доход підприємства