11.5.5. Аналіз рентабельності активів підприємства

Кінцевим фінансовим показником, який відображає ефект від ви­користання майна, є балансовий прибуток. Оцінка розміру прибутку на одиницю активів здійснюється шляхом розрахунку та аналізу по­казника рентабельності активів (Р_А):

•100,

де БП - балансовий прибуток підприємства за аналізований період;

А - середній розмір активів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Інтереси підприємства як господарчого суб'єкта ринку пов'язані з максимізацією розміру рентабельності активів.

З метою визначення факторів, що визначають розмір рентабельно­сті активів роблять розкладання даного показника за складовими елементами - факторами.

Вперше цей підхід був застосований в корпорації Дюпон та від­повідно отримав назву методу Дюпон-каскад або дюпонівського розкладу. Цей методичний підхід до побудови факторної моделі описано і у вітчизняній літературі з теорії аналізу. Суть методу полягає в формалізації залежності між рентабельністю активів та показниками - факторами, зміна яких обумовлює зміни результа­тивного показника.

Розкладання або моделювання здійснюється поетапно. Кожен на­ступний етап включає до процесу аналізу нові фактори впливу.

Значення показника рентабельності активів їв першу чергу ви­значається значенням показника коефіцієнта оборотності (КО_А) та рентабельності товарообороту (Р_то). Цей взаємозв'язок формалізує­ться так:

БП

БП

Т

Т

Проведення факторного аналізу за даною моделлю дозволяє ви­значити причини зниження рентабельності активів і, відповідно, ви­значити зони пошуку резервів підвищення рентабельності.

Діагностика отриманих розрахункових даних може бути здійсне­на з використанням інформації, поданої в табл. 49.

Діагностика показника «Рентабельність активів»

Рис. 129. Фактори, що визначають рівень рентабельності активів

Для більш глибоких аналітичних висновків про причини знижен­ня рентабельності активів та можливого розміру її збільшення може використовуватись багатофакторна модель, зображена на рис. 129.

Розкладання рентабельності активів за методом Дюпон-каскад може бути покладене в основу побудови комп'ютерних імітаційних моделей (наприклад, в середовищі Excel). їх використання в планово-аналітичній роботі дозволяє реально оцінити вплив на рентабельність активів будь-яких змін в господарсько-фінансовій діяльності підпри­ємства, обсягу та складу товарообороту, системи закупівлі товарів, цінової та маркетингової політики, складу та умов формування окре­мих елементів активів.

11.6. Вартість підприємства та методи її оцінки

Окремі елементи майна підприємства, а також весь цілісний май­новий комплекс підприємства, в умовах ринкової економіки можуть бути об'єктом купівлі-продажу.

Підприємство в цілому стає об'єктом купівлі-продажу в процесі приватизації та акціонування, в процесі зміни власників або пошуку сенатора в разі банкрутства, при проведенні операцій, пов'язаних із заставою майна, його страхуванням та інше. Об'єктом купівлі-продажу в цьому разі виступає власний капітал підприємства, який на даний момент матеріалізовано в певну сукупність його активів, а також право власності на підприємство як самостійний господарчий суб'єкт ринку.

Підприємство в процесі купівлі-продажу набуває властивостей товару, які полягають у наступному:

1. Як будь-який товар, підприємство має бути корисним для по- купця, тобто мати споживчу вартість.

Корисність підприємства полягає в можливості проведення госпо­дарської діяльності виробництва продукції (робіт, послуг), отримання та привласнення доходів від використання майна, що є в його розпо­рядженні.

Ступінь корисності, а відповідно і споживча вартість, визначають­ся кожним покупцем індивідуально, виходячи з його власних усвідо­млень (міркувань) про можливу ефективність функціонування під-приємства-товару.

2. Підприємство є інвестиційним товаром, тобто віддача на вкла­дення в його придбання очікується в майбутньому. Це обумовлює ри­зик інвестування, оскільки умови та ефективність його функціону­вання носять імовірний характер. Для оцінки доцільності придбання підприємства-товару майбутні очікувані доходи необхідно дисконту­вати (визначити їх теперішню вартість) з врахуванням часу отриман­ня, інфляційних очікувань та ризику.

3. Вартість підприємства-товару визначається попитом на нього, який формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Внутрішніми факторами, що формують попит, є: імідж та ділова репутація підприємства, досвід діяльності, налагоджені комерційні зв'язки, ефективність діяльності підприємства (рентабельність, лікві­дність, ділова активність) та інше.

Не менше, а то іноді й більше значення мають зовнішні фактори, що формують попит. До них відносяться: стадія життєвого циклу та рівень прибутковості галузі (сфери діяльності), у якій працює підпри­ємство, суспільна думка, умови та інструменти державного регулю­вання підприємницької діяльності в цілому та в даній галузі (сфері діяльності), макроекономічна стабільність в суспільстві в цілому, платоспроможність потенційних покупців та інше.

4. Альтернативою придбання підприємства є створення аналогіч­ного підприємства.

Це передбачає: реєстрацію підприємства як юридичної особи, формування його статутного фонду та залучення інших джерел фі­нансування, придбання матеріальних коштовностей (майна), анало­гічного за обсягом та складом майна підприємства-товару, формуван­ня трудового колективу, отримання необхідних ліцензій та дозволів, набуття виробничого і комерційного досвіду та інше.

Перелічене свідчить, що в разі придбання підприємства-товару його покупець стає власником не лише його майна (певної сукупності матеріальних коштовностей), а стає власником господарюючого суб'єкта ринку.

Витрати на створення підприємства-аналога не обмежуються су­мою коштів, необхідних для придбання аналогічних елементів майна (за їхньою відповідною вартістю з урахуванням зносу та інших якіс­них характеристик). Створення підприємства-аналога потребує ще й додаткових витрат (фінансових, організаційних, часових, людських), розмір яких не має бухгалтерського виразу та оцінюється експертно.

Визначені властивості товару-підприємства обумовлюють його вартість. Залежно від мети оцінки можуть використовуватися такі види вартості підприємства.

1. Ринкова вартість підприємства, яка використовується в уго­дах з купівлі-продажу. Визначається фактичною та можливою при­бутковістю діяльності, витратами на створення аналогічних підпри­ємств, співвідношенням між попитом та пропозицією.

2. Інвестиційна вартість підприємства, яка визначається конк­ретним інвестором на базі індивідуальних вимог та оцінок. Різниця між ринковою та інвестиційною вартістю обумовлюється різною оцінкою ризику, доходності та ліквідності об'єкта інвестування, різ­ними можливостями покупців при організації бізнесу та інше.

3. Заставна вартість, яка, використовується при операціях за­стави окремих елементів майна .підприємства або його акцій. Оцінює

можливості, час та вартість продажу активів у разі неплатоспромож­ності підприємства.

4. Відновлювальна вартість, яка визначає витрати на відновлен­ня точної копії підприємства в разі втрати або пошкодження активів. Використовується в зовнішньому страхуванні підприємства та визна­чає страхову суму, яка відшкодовується в разі настання ризикових подій (страхових випадків). З цією ж метою може використовуватися вартість заміщення, яка характеризує витрати на створення активу-аналога.

5. Ліквідаційна вартість, яка відбиває різницю між можливою ціною продажу окремих елементів майна підприємства в разі його лі­квідації як суб'єкта господарювання, та додатковими витратами, по­в'язаними з проведенням ліквідації (адміністративні витрати, витрати на аудиторські, бухгалтерські та юридичні послуги, витрати по за­криттю рахунків та інше).

В залежності від мети оцінки та виду вартості, яку необхідно ви­значити, в сучасній світовій практиці використовують різні методи оцінки бізнесу, які об'єднуються в 3 групи (рис. 130).

Г

Методи оцінки вартості майна підприємства

Майнові (затратні)

Доходові (прибуткові)

Аналогові (ринкові)

Рис. 130. Методи оцінки вартості підприємства Розглянемо суть та методику використання методів кожної групи.