15.2. Стратегія залучення позикових ресурсів торговельним підприємством

Стратегія залучення позикових ресурсів торговельним підприємс­твом являє собою цілеспрямований процес оптимізації їх обсягів та термінів використання, а також обгрунтування найбільш ефективних умов та джерел їх формування.

При розробці стратегії формування позикових ресурсів торговель­ного підприємства необхідно виходити з таких основних принципів:

1. Цільовий характер залучення позикових ресурсів.

Таблиця 69

Класифікація позикових ресурсів торговельного підприємства

Класифікаційна ознака	Види кредитів
За формою креди­ту, який залучає­ться	- кредит у формі грошових коштів; - кредит у формі товарів, які призначені для реалізації; - кредит у формі обладнання, яке надається для використання (фінансовий лізинг);
За джерелами фор­мування	- цільовий державний кредит (сфера застосування різко обмежена); - банківський кредит; • комерційний кредит; - кредит, що формується на ринку цінних паперів (випуск облігацій); - інші види;
За напрямками використання (за призначенням)	- кредит для поповнення оборотних коштів; - інвестиційний кредит; - експортний кредит; - кредит під формування сезонних матеріальних виробничих запасів; - кредит на тимчасові потреби; - кредит для робітників (позики);
За періодом залу­чення кредиту	- онкольний кредит (вид кредиту, строк повернення якого не визначений, але який повертається за першою вимогою кредитора); - короткостроковий кредит (до 1 року); - середньостроковий кредит (1-5 років); - довгостроковий кредир (6-10 років);
За ступенем забез­печення кредиту	- незабезпечений кредит (видається позичальнику, який добре зарекомен­дував себе щодо виконання умов кредиту - першокласний позичальник); - забезпечений кредит (позика або гарантія - зобов'язання іншої організа­ції оплатити позику в гарантійний строк); - кредит під заставу - спосіб забезпечення, при якому кредитор набуває права задоволення кредитного зобов'язання за рахунок заставленого май­на; - кредит під заклад - спосіб забезпечення, при якому майно до повернен­ня кредиту передається кредитору;
За характером га­рантії кредиту	- кредит, виданий під персональні гарантії (поручництво юридичної або фізичної особи, страхування); - кредит, виданий під майнові гарантії (рухоме та нерухоме майно, цінні папери, матеріальні запаси);
За ставкою, яка застосовується	- безвідсотковий кредит; - кредит з розрахунком платежів за процентною ставкою; - кредит з розрахунком платежів за обліковою (дисконтною ставкою;
За видом процента, що встановлюється	- кредит з фіксованою ставкою процента; - кредит з плаваючою ставкою відсотків (розмір ставки не фіксується, а переглядається через визначений період залежно від ситуації на кредит­ному ринку або встановлюється з деякою залежністю від облікової ставки НБУ)
За строком стяг­нення платежів за кредит	- кредит із виплатою всієї суми відсотків в момент його надання; - кредит з виплатою суми відсотків частинами; - кредит із виплатою всієї суми відсотків в момент його погашення;
За строком повер­нення суми боргу	- кредит, який повертається в кінці строку позики; - кредит, погашення якого починається протягом строку позики з певного часу, рівномірними або нерівномірними сумами.

2. Оптимізація розміру потреби в кредиті та термінів його вико­ристання.

3. Оптимізація співвідношення позикових та власних джерел фі­нансування розвитку підприємства.

Тозоіл f5. Лозикові /геcі//їси /нО/їговельного підн/іиємctn€a tHa цн/іавліннА їх заличенням

4. Забезпечення ефективності використання позикових ресурсів не нижче їх вартості.

5. Забезпеченість позикових ресурсів наявними активами торгове­льного підприємства у всіх формах.

6. Виконання умов залучення позикових ресурсів стосовно сплати позикових ресурсів (або інших передбачених договором платежів) та повернення суми боргу в означені терміни та в повному обсязі.

З урахуванням викладених принципів розробка стратегії залучен­ня позикових ресурсів здійснюється так (рис. 167).

Інформаційною основою управління залученням позиковими ре­сурсами підприємства є, з одного боку, облік руху позикових ресурсів підприємств та витрат, що пов'язані з їх обслуговуванням, з другого боку - формування інформації про стан та тенденції розвитку ринку позикових ресурсів.

Основним джерелом внутрішньої інформації є:

• ф. №1 "Баланс підприємства", ф. №2 "Звіт про фінансові ре­зультати", ф. №3 "Звіт про витрати обігу";

• кредитні договори, виписки банків про розмір кредиту, що на­дається, розмір заборгованості, нарахованих відсотків, санкцій, що пред'явлені тощо;

• договори лізингу та інформація про хід їх виконання (акти отримання основних фондів, що є об'єктом лізингової угоди, довідка про перерахування лізингових платежів абощо;

• договори з постачальниками товарів на умовах відстрочки пла­тні, аналітична інформація про рівень цін на аналогічні товари з оплатою за фактом поставки;

• інформаційні матеріали, що стосуються емісії облігацій підпри­ємства - інформація про умови емісії, договори з торговцями цінними паперами на реалізацію облігацій, довідка бухгалтерії про фактичні результати емісії та отримання грошових коштів, сплату відсотків тощо.

Формування інформаційної бази управління формуванням пози­кових ресурсів потребує також проведення моніторингу ринку пози­кових ресурсів. Метою даної роботи є оцінка його стану, тенденцій та перспектив розвитку, визначення середньоринкових умов залучення позикових ресурсів з окремих джерел.

Моніторинг проводиться окремо за кожним можливим джерелом отримання позикових ресурсів.

Моніторинг ринку банківських кредитів здійснюється підприєм­ством з метою одержання такої інформації:

• перелік банків району діяльності торговельного підприємства;

• рейтингова оцінка їх діяльності;

• розмір кредитних ресурсів;

_С

Формування Інформаційної бази управління: поіиюїими рссур^аии^

_С

Організація обліку позикових ресурсів

_{Зі с}

Організація моніторингу ринку позикових ресурсів

_с

Аналіз позикових реоуроів торговельного підприємства

_З

Аналіз обсягу і структури позикових ресурсів

Аналіз структури

фінансових джерел розвитку підприємства

Аналіз умов укладання позикових ресурсів

Аналіз ефективності використання позикових ресурсів

Визначення потреби підприємства в позикових ресурсах

т~

_з

1

Визначення потреби

в позикових ресурсах під обігові кошти

Визначення потреби в Інвестиційних позикових ресурсах

Прогнозування

т

розмірів позабанківських Щ форм залучення коштів

ҐВ,

значення обсягу

та строків використання банківського кредиту

Вибір оптимальних умов і джерел залучення позикових реоуроів

_с

Вибір джерел залучення кредиту (кредиторів)

_{J с}

Вибір умов надання 1 погашення кредиту

_З

_с

z:

Оцінка ефективності формування позикових ресурсів

—ї~

г

_з

1г

На основі оцінки ефекту фінансового важеля

На основі оцінки вартості капіталу

На основі оцінки політики фінансування активів

Відповідає стратегічній меті діяльності підприємства?

_З

"Так"

_с

Прийняття стратегії та розробка заходів для її реалізації

_З

Рис. 167. Стратегія залучення позикових ресурсів

- вид та характер банківських операцій;

- розмір відсоткової ставки окремих банків, а також їх середньо-ринковий рівень;

- умови надання та оплати банківських послуг та інше.

Метою одержання цієї інформації є оцінка кредитного приваблен­ня банків як можливих кредиторів підприємства. Необхідна інформа­ція може бути отримана з публікацій у періодичній пресі або спеці­альних бюлетенях балансів банків, оглядів стану кредитного ринку, розмірів ставок і т.п.

Моніторинг ринку лізингових послуг проводиться з метою оцінки стану та практики роботи спеціалізованих лізингових компаній. Для цього торговельне підприємство має накопичувати та аналізувати та­ку інформацію:

• перелік потенційних лізингодавців;

• види основних фондів, що можуть бути об'єктом лізингу;

• види лізингових операцій;

• практика укладання лізингових договорів та їх суттєві умови;

• розмір та складові лізингового платежу, порядок його сплати;

- можливість та порядок викупу майна, що передано в лізинг та інше.

У разі отримання позикових ресурсів на ринку цінних паперів торговельне підприємство мусить:

• детально вивчити нормативну базу, що регламентує порядок та умови емісії облігацій підприємства (Закон України "Про цінні папе­ри та фондову біржу", а також спеціальні нормативні матеріали Ко­місії з цінних паперів);

• проаналізувати стан та перспективи розвитку цього сегмента ринку цінних паперів (попит та пропозиція облігацій окремих емі­тентів), умови випуску (строк, розмір боргових зобов'язань, порядок та періодичність виплати відсотків абощо);

• оцінити інвестиційну привабливість власних облігацій (порівняно з альтернативними можливостями розміщення вільного капіталу - бан­ківські депозити, цінні папери держави та інших емітентів).

Можливість та умови отримання товарного кредиту від поста­чальників підприємства вивчаються в ході проведення моніторингу ринку товарних ресурсів.

Наступним етапом розробки стратегії є аналіз позикових ресурсів, що залучені підприємством, метою якого є вивчення здійснюваної підприємством політики фінансування та оцінка її ефективності.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження необхідно:

1. Надати оцінку загального обсягу залучених позикових ре­сурсів та їх структури за видами позик, визначити тенденції їх розвитку.

2. Визначити місце позикових ресурсів у цілому та за їх видами в покритті потреби підприємства в фінансових джерелах розвитку.

3. Вивчити умови укладених договорів з різними кредиторами.

4. Оцінити ефективність використання позикових коштів та їх вплив на досягнення цільової функції підприємства.

5. Визначити можливі резерви скорочення потреби в позикових ресурсах за рахунок більш ефективного їх використання.

Виходячи із проведеного аналізу та прогнозів (планів) розвитку підприємства в наступному періоді, визначають потребу підприємст­ва в позикових ресурсах за призначенням (під обігові кошти, інвести­ційні кредити абощо), а також форми їх залучення (банківські, поза­банківські), обсяги та термін їх використання.

В умовах розвитку ринкових відносин кожне торговельне підпри­ємство, розробляючи стратегію залучення кредитних ресурсів, одер­жало можливість вільного вибору кредиторів, виходячи з умов надан­ня та погашення кредитів. Тому найважливішим етапом розробки стратегії формування кредитних ресурсів є вибір джерел та умов одержання кредиту.

Остаточне рішення про стратегію формування кредитних ресурсів приймається на основі експертної оцінки ефективності залучення кредитів та її впливу на економічну ефективність діяльності підпри­ємства в цілому, і досягнення його стратегічних цілей.

Після прийняття розробленої стратегії залучення позикових ре­сурсів проводиться робота з укладення договорів та отримання необ­хідних позикових ресурсів.

Оформлення взаємовідносин підприємства з окремими кредиторами здійснюється шляхом розробки та укладання відповідного договору.

Укладений договір є єдиним юридичним документом, що регулює взаємовідносини сторін стосовно отримування та погашення позики, розміру та порядку сплати позикових відсотків. Це обумовлює необ­хідність ретельного обгрунтування умов (тексту) договору з залучен­ням до цієї роботи кваліфікованого юриста-господарника.

Важливе значення для досягнення успіху має також суб'єкт пере­говорних процесів (особа, яка від імені підприємства буде узгоджува­ти з кредиторами умови надання позики), його професіоналізм та до­свід роботи.

Добре налагоджена робота з отримання позик дозволить захистити інтереси торговельного підприємства, реалізувати на практиці його стратегію залучення позикових ресурсів.