Підприємства

3. По відношенню до конкретної господарської системи поста- чальники товарів можуть бути внутріпшьосистемними або позасисте- мними.

Господарська система, в яку входять торговельне підприємство ' та його постачальник, може бути оформлена організаційно (у формі різних об'єднань підприємств - асоціацій, концернів, холдінгів тощо) або економічно (спільний власник, дочірнє підприємство тощо).

4. Залежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання постачальником торговельного підприємства може бути підприємство будь-якої форми власності та форми господарю- вання (без будь-яких обмежень).

За аналітичною метою постачальники підприємства, як прави­ло, поділяються на наступні групи: державні підприємства, комер­ційні структури, індивідуальні підприємці.

5. Залежно від тривалості встановлення комерційних зв'язків підприємства-постачальники діляться на постійних та разових.

Наведена класифікація постачальників торговельного підприємст­ва дозволяє визначити якість його комерційної роботи та ступінь ри­зикованості операцій із закупівлі товарів, сталість товарного забезпе­чення товарообороту.

5.3. Вихідні передумови та зміст стратегії формування товарного забезпечення обороту торговельного

підприємства

Формування товарного забезпечення обороту підприємства потре­бує послідовного виконання такої роботи (рис. 57):

Формування товарного забезпече 'обороту

СВивченні каналів

с та у.

чення кон юнктури ринку закупок розподілу товарних ресурс

₌₎

_■с

Аналіз надходження та закупівлі товар

ІВЛГ|:,

_-с

Планування обсягу та структури закупі товарів

_•с

Визначення методу закупівлі товар

Вибір постачальника товарних ресурсів

Узгодження та укладання угоди на закупку товарів

_J

Контроль за виконанням угод та іадходженням товарів на підприємство

Рис. 57. Структурно-логічна схема процесу формування товарного за­безпечення обороту торговельного підприємства

Зміст та методичні засади кожного етапу роботи будуть розгля­нуті нижче.

5.3.1. Вивчення ринку закупівлі та каналів розподілу товарних ресурсів

Метою проведення цього етапу роботи є збір та аналіз інформації про стан та кон'юнктуру ринку необхідних торговельному підприємс­тву товарних ресурсів, обсяги пропозиції товарів, ціни та умови їх постачання, перелік основних постачальників, місця їх розташуван­ня, статус та інше.

При вивченні ринку закупок товарних ресурсів необхідно чітко визначити канали розподілу товарних ресурсів, якими користуються виробники окремих видів товарів.

Під каналом розподілу в логістиці розуміють сукупність організа­цій або окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача.

Канали розподілу товарів характеризують за кількістю складових їх рівнів. Рівень каналу - це посередник, який виконує роботу з на­ближення товару та права власності на нього до кінцевого споживача. Протяжність каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником та споживачем, які, як і рівні каналу, є членами каналу розподілу. Прокладення каналів розцоділу різної протяжності наведе­ні у рис. 58.

Виробник

Канал нульового рівня

-н^ Споживач

Споживачки.

Роздрібний посередник

Виробник

Однорівневий канал

Виробник Уґ ^Г*^ртовий \ /РоздрібнийЛ /

^к } \ посереднику _ v посередник ш\

⁴ ^ f Дворівневий канал⁴- 4=

Рис. 58

Трьохрівневий канал

'. Канали розподілу товарів різних рівнів

Посередники, що обслуговують канал розподілу товарів, можуть бути незалежними або виступають як єдина система.

У першому випадку кожен член каналу це — окреме підприємст­во, що прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Максималь­но можливий прибуток окремого члена каналу може призвести до втрат максимального прибутку системою в цілому, позаяк жоден з членів каналу не має повного або достатнього контролю над діяльніс­тю окремих членів. Такі канали розподілу називають горизонталь­ними.

Можуть мати місце вертикальні канали розподілу, тобто канали, що складаються з виробника та одного або кількох посередників, що діють як одна єдина система. Один з членів каналу, як правило, є власником останніх, або надає їм визначені привілеї. Таким членом може бути виробник, гуртовий або роздрібний посередник. Верти­кальні канали виникли як засіб контролю за поведінкою каналу. Во­ни економічні та виключають дублювання членами каналу функцій, які вони виконують.

Торговельне підприємство має постійно відстежувати стан каналів розподілу товарів, збирати інформацію про кількість рівнів каналів та конкретний склад його учасників. Ця інформація дозволяє оцінити швидкість, час, ефективність руху та збереження товарів при їх до­ставці від виробника до кінцевого споживача.

Обслуговування каналів розподілу товарів може здійснюватися рі­зними торговельними посередниками.

Рис. 59. Ознаки класифікації посередників

Класифікація посередників проводиться за двома ознаками: від чийого імені працює посередник та за чий рахунок посередник веде свої операції. Як видно з рис. 59, можливе виділення чотирьох типів посередників (див. табл. ЗО).

1. Ділери - це гуртові або роздрібні посередники, які ведуть опе- рації від свого імені та за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, ділер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником та ділером закінчуються після виконання усіх умов за договором поставки. Од- нак взаємовідносини виробника із ділером останнім часом набувають різних форм через бажання виробників сформувати вертикальні ка- нали розподілу. При цьому ділери отримують привілеї, об'єднуючи в своїх руках ряд послідовних етапів процесу виробництва та розподі- лу. В логістичному ланцюгу ділери займають положення, найбільш близьке до кінцевого споживача.

Розрізняють два види ділерів. Ексклюзивні ділери є єдиними пред­ставниками виробника в даному регіоні, вони наділені виключними пра­вами щодо реалізації його продукції. Ділери, які співпрацюють з вироб­ником на умовах франшизи, звуться авторизованими.

2. Дистриб'ютори - це гуртові або роздрібні посередники, що ве­дуть операції від імені виробника та за свій рахунок. Як правило, ви­робник надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на визначеній території протягом певного терміну. Таким чином, дис­триб'ютор не є власником продукції. За договором він отримує правс^ продажу продукції. Дистриб'ютор може діяти і від свого імені. В цьому разі в рамках договору на надання права продажу укладають договір поставки. В логістичному ланцюгу дистриб'ютори звичайно займають становище між виробниками та ділерами.

3. Комісіонери - це гуртові та роздрібні посередники, що ведуть операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є вла­сником продукції, яку продає. Виробник (або комітент в певній опе­рації) залишається власником продукції до її передачі та оплати кін­цевим споживачем. Договір про поставку продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, кошти якого перерахо­вуються на рахунок комісіонера. При цьому ризик випадкового псу­вання чи втрати продукції лежить на комітенті. Комісіонер зобов'яза­ний забезпечити збереження товару. Він відповідає за втрату або пошко­дження ігродукції з вини комісіонера. Винагорода комісіонерові сплачує­ться звичайно у вигляді відсотків від суми проведеної операції, або як різниця між ціною, визначеною комітентом, та ціною реалізації.

2. Агенти - це посередники, які виступають в якості представника або помічника сторонньої особи (принципалу). Як правило, агенти є юридичними особами. Агент укладає угоду від імені та за рахунок принципалу. За обсягом повноважень агенти поділяються на дві кате­горії. Універсальні агенти, які здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципалу. Генеральні агенти —які укладають угоди лише в межах, визначених у дорученні. За свої послуги агенти отримують винагороду як за тарифами, так і за договором з принципалом. Най­більш розповсюджений вид агентської винагороди - відсоток від суми укладеної угоди.

2. Брокери - посередники при укладенні угод, що зводять контр­агентів. Брокери не є власниками продукції, як ділери або дистиб'ю-тори, та не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіо­нери або агенти. На відміну від агентів брокери не перебувають в до­говірних відносинах ні з однією із сторін, що укладають угоди та діють лише на підставі окремих доручень. Брокери отримують вина­городу тільки за продану продукцію. їхні доходи можуть формувати­ся як визначений відсоток від вартості проданих товарів або як фік­сована винагорода за кожну продану одиницю товару.

Кількість посередників, що обслуговують канал розподілу, ви­значається типом системи розподілу, яка використовується. Як відо­мо, в маркетингу розрізняють:

• інтенсивний розподіл, який передбачає забезпечення запасами продукції можливо більшої кількості торговельних підприємств;

• ексклюзивний розподіл, суть якого полягає в обмеженні кіль­кості посередників, що торгують певною продукцією в межах збуто­вих територій;

• селективний розподіл, який становить проміжний варіант між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу. Селективний розподіл дозволяє виробникові добиватися необхідного охоплення ринку при більш жорсткому контролі та з меншими витратами, ніж при організації інтенсивного розподілу.