1 Усл.Норм

5. Розраховується плановий обсяг товарообороту по і-тій товарній групі (Т_плЛ):

•"■пл.і ^А усл.норм' ■"'п*

Плановий обсяг реалізації за окремими товарними групами може також визначатися на базі використання економіко-статистичних методів - середнього темпу росту (приросту), змінного, середнього тощо. Методика проведення планових розрахунків при використанні даних методів була розглянута в § 3.6.

При використанні економіко-статистичних методів необхідно на заключному етапі роботи здійснити перевірку відповідності сумарного обсягу реалізації окремих груп товарів раніш розробленому планово­му показнику загального обсягу товарообороту підприємства. Досяг­нення необхідного співвідношення можливе за рахунок розрахунку та використання спеціального поправочного коефіцієнта:

Т

те пл

^Лп-_Т

¹ розр.і Т =Т -ТС

^Апл.і -¹ розр.і* -"їй

де Т_пл - плановий обсяг товарообороту в цілому по підприємству; Т_розр.і - розрахунковий прогнозований обсяг реалізації по і-й товарній групі;

Т_плЛ - плановий обсяг реалізації по і-й товарній групі; К_п - поправочний коефіцієнт.

Для прогнозних розрахунків структури товарообороту рекомендо­вано використовувати економіко-математичні методи.

Проведення кореляційно-регресійного аналізу дозволяє виявити найважливіші фактори, що впливають на обсяг реалізації окремих груп товарів, здійснити кількісну оцінку характеру їх впливу. Побу­довані рівняння регресії при допустимому рівні значущості та тісноти зв'язку можуть використовуватися для визначення прогнозного обся­гу реалізації товарів при очікованій зміні факторів впливу.

Якщо для динаміки обороту щодо продажу будь якої групи това­рів характерна виражена стійка тенденція розвитку, то можуть бути рекомендовані різні рівняння тренда (y=a+bt; y=a+bt+ct²; y=a+blgt тощо).

Стосовно тих груп товарів, обсяг продажу яких залежить від змі­ни платоспроможності населення, в економічних розрахунках може бути використана двофакторна математична модель:

у_х=а+Ьх,

де у - сума товарообороту товарної групи в розрахунку на одну особу;

х - сума споживчих фондів населення в розрахунку на одну особу;

a, b - параметри рівняння.

Крім загальних факторів, які обумовлюють зміни обсягів реа­лізації за групами товарів, являє інтерес вивчення специфічних факторів, що визначають тенденції реалізації окремих видів това­рів. Так, темпи змін продажу меблів значною мірою залежать від темпів розвитку житлового будівництва, продуктів дитячого хар­чування та товарів для дітей - від стану народжуваності, товарів культурно-побутового призначення - від складу населення та тен­денцій побудови сімей та інше.

Для довгострокового прогнозування рекомендується також вико­ристовувати нормативний метод на основі норм споживання. Для цього на першому етапі розраховується обсяг споживання кожної групи товарів за формулою:

де П_к - обсяг споживання товарів на к-й рік;

Пф - фактичний обсяг споживання за базисний рік; J"_K - індекс зміни кількості населення за період, що прогнозуєть­ся;

N_n - норма потреби на одну особу;

N_f - фактична потреба на одну особу;

п - заданий строк досягнення норм споживання;

к - рік віддалення від базисного періоду.

На другому етапі визначається сума товарообороту з продажу ко­жної товарної групи на основі прогнозованого обсягу товарного спо­живання та очікуваної зміни цін.

По товарах тривалого використання плановий обсяг реалізації може визначатися з урахуванням їх наявності у населення на початок планового періоду та зносу (вибування) з урахуванням строків служби за плановий період. Розрахунок планового обсягу можна зробити за такою формулою:

Р_к=(СуК_с - О_н+И) Ц,

де Р_к - реалізація товару на к-й рік; О_р - норма забезпеченості сімей; К_с - кількість сімей в плановому році;

0_Н - наявність предметів тривалого користування на початок планового періоду;

И - знос предметів тривалого користування за плановий період (вибуття споживчого запасу); Ц - середня ціна одиниці товару.

Інформація про забезпеченість населення предметами тривалого користування може бути отримана на основі анкетного опитування, одноразових обстежень та даних про обсяг реалізації з урахуванням термінів їх служби (10-20 років).

Розмір попиту на заміну залежить від ступеня зносу та часу придбання цих товарів.

Різноманітність можливих методів планування структури товаро­обороту обумовлює необхідність проведення багатоваріантних розра­хунків з наступною експертною оцінкою різних варіантів та вибором найбільш об'єктивного та ймовірного.

підприємства

3.8.3. Стратегічне регулювання асортиментної структури товарообороту

Динамічність зміни обсягу та структури споживчого попиту обу­мовлює необхідність постійного здійснення стратегічного регулюван­ня асортиментної структури товарообороту на основі використання концепції маркетингу.

Маркетинговий підхід до проблеми регулювання роздрібного това­рообороту дозволяє розробити конкретну стратегію, що базується на оцінці реальної ситуації на ринку, можливостей торговельного під­приємства і полягає у розробці необхідних заходів щодо реалізації комплексу цілей з використанням найбільш прийнятних економічних засобів. На основі розробленої стратегії вносяться корективи в поточні плани підприємства, а також розробляються перспективні плани роз­витку обсягу та структури товарообороту підприємства.

Першочергова увага у розробці вказаної стратегії має бути надана питанням забезпечення збалансованості товарних ресурсів, роздрібного товарообороту і попиту населення як за загальним обсягом, так і в асор­тименті - з одного боку, роздрібного товарообороту і прибутку - з іншого, а також — обгрунтування оптимальних пропорцій їх розвитку.

Якщо товарні ресурси (Р), пов'язані з товарооборотом (Т), вирази­ти Р = Т, а невідповідність товарообороту попитові населення (С) ви­разити Т < С, це означатиме, що товарна маса, якою володіє торгове­льне підприємство, не в змозі забезпечити попит населення, тобто Т < С.

Виходячи з цього, збалансованість між попитом і пропозицією на рівні торговельного підприємства модифікується в збалансованість планів роздрібного товарообороту і його товарного забезпечення, з од­ного боку, плану роздрібного товарообороту і попиту населення - з іншого.

Таким чином, економічне регулювання асортиментної структури товарообороту має забезпечити відповідність між його складовими елементами. Така відповідність схематично виражається в наступно­му вигляді:

Товарні ресурси <=> роздрібний товарооборот;

Роздрібний товарооборот <=> попит населення.

Механізм регулювання асортиментної структури товарообороту в торговельному підприємстві з позицій вимог задоволення попиту на­селення включає в себе постановку кінцевої цілі, визначення взаємо­пов'язаних з роздрібним товарооборотом факторів, що підлягають ре­гулюванню, реалізацію вимоги збалансованості товарних ресурсів, роздрібного товарообороту і попиту населення при обов'язковому його задоволенні. Блок-схема механізму регулювання роздрібного товаро-

обороту і його структури на основі концегщії маркетингу представлена на рис. 38.

Ланцюг блоків А, Б, В, Г, Д, Ж характеризує механізм планової діяльності, його головним завданням є ув'язка всіх планових показ­ників без врахування реалізації кінцевої мети. Вектори " ні" служать для констатації факту. Регулювання роздрібного товарообороту при цьому не здійснюються.

Ланцюг блоків А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, К, М характеризує забезпе­чення збалансованості надходження товарів, роздрібного товарооборо­ту і попиту населення при незадоволенні останнього в умовах дефіци­тної економіки. Регулювання роздрібного товарообороту при цьому не здійснюється.

Ланцюг блоків А, Б, В, Г, Є, Ж, К, Л характеризує ситуація задо­волення попиту населення. Регулювання структури товарообороту та­кож не проводиться.

_с

А. Мета: забезпечення відповідності попитові населення

_с

СВ. Роздрібний V /"" _ Z

товарооборот Jfj -( В. Попит нас

Ланцюг блоків А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, І, К, Л чи М характери­зують механізм регулювання роздрібного товарообороту в торговель­ному підприємстві, зумовлений специфікою ринкових відносин. Він сприяє реалізації поставленої мети при одночасному забезпеченні зба­лансованості надходження товарів, роздрібного товарообороту і попи­ту населення. Висновок результату в блоці Л свідчить про ефектив­ність механізму регулювання товарообороту, висновок у блоці М - про його неефективність через прийняття неправильного управлінського рішення. Блок 3, таким чином, є елементом маркетингу, який забез­печує цілеспрямоване функціонування даної системи.

Дієвість запропонованого механізму регулювання товарообороту полягає в тому, що розроблена система здатна до постійного відтво­рення з метою досягнення задоволення запитів споживчої сфери. Сиг­налом для подальшого циклу прийняття управлінських рішень слу­жить невиконання цільової установки. Існує нормальний стан, при якому співпадають усі три величини: товарні ресурси, роздрібний то­варооборот і попит населення, чи дотримуються певні пропорції (про них піде мова далі). Разом з тим такий збіг нетривкий, в наступний момент пропорції, що склалися, порушуються. Хоча приведена систе­ма динамічна, вона володіє певною стабільністю, при відхиленнях механізм регулювання здатний повернути її до нормального стану. В табл. 22 конкретизовано зміст блоку 3, який забезпечує прийняття управлінських рішень.

У першій графі таблиці наведено рішення з управління кількіс­ними показниками, структурою товарообороту та рівнем цін. Такі розмежування найповніше відповідають завданням регулювання това­рообороту. Особливості прийняття рішень під впливом попиту і про­позиції відображені в графах 2 і 3, що дозволяє об'єктивно оцінити позицію кожної сторони і ув'язати їх.

Якість управлінських рішень з регулювання структури товарообо­роту насамперед визначається ступенем насиченості ринку товарами. Дефіцитний ринок веде до покриття лише частини попиту, внаслідок чого, частина, що залишилася, компенсується вимушеною заміною чи залишається незадоволеною.

Розглянемо ситуації, що характеризують ненасичений ринок як початкову стадію переходу до ринкових відносин, коли йде форму­вання нормальної товарної пропозиції. В умовах ненасиченого ринку обсяг попиту можна умовно розділити на забезпечений товарними ре­сурсами в перспективі та не забезпечений ними. Забезпечений попит підлягає реалізації в майбутньому періоді і відповідає показнику планового товарообороту підприємства, а незабезпечений вимагає ко­ригування на можливу заміну.

Можливий перспективний обсяг товарообороту підприємства визначається за допомогою наступної моделі:

Т^П=С^Р+(С^Н • а),

де Т^п - перспективний обсяг товарооборту;

С^р - обсяг попиту, забезпеченого товарними ресурсами; а - параметр можливої зміни (коефіцієнт замінності).

Оскільки попит споживачів характеризується нестійкістю, заміни коливання попиту посилюються. З огляду на це, модель набуває наступного вигляду:

Т=( С^р • у) + (С^н • а • р), де у - параметр загальної нестійкості попиту; Р - параметр нестійкості при заміні.

Параметр загальної нестійкості попиту у може бути визначений як відношення реалізованого попиту до загального обсягу попиту, а параметр нестійкості попиту при заміні р - як відношення реалізова­ного попиту в результаті заміни до загального обсягу попиту.

Попит, як правило, чутливий до ціни. Нечутливість попиту до ці­ни виявляється лише в умовах тотального дефіциту, коли зростання цін не є перешкодою на шляху росту попиту. В міру нормалізації

б*

163

підприємства

становища з товарними ресурсами поруч з використанням нецінових механізмів регулювання слід використовувати фактор цін. Під його впливом співвідношення між реалізованим і нереалізованим попитом може змінитись, тобто складається нова структура заміни. Тому в кі­нцевому варіанті попит має бути скоригований на зміну цін:

Т" = ((С^р • у)+(С^н • а • Р)) • г,

де г - параметр зміни цін, під яким слід розуміти індекс цін, або коефіцієнт еластичності попиту від ціни.

В міру завершення процесу становлення ринкових відносин відбу­вається нормалізація функцій ринку. В умовах насиченого ринку, ко­ли відсутній дефіцит товарів, а отже, і обмеження попиту з боку то­варних ресурсів, взаємозамінюваність буде зумовлена якістю товару, індивідуальним смаком споживачів, престижністю і т.д. Тоді модель визначення перспективного обсягу та структури товарообороту набуде наступного вигляду:

Т^П=((С^Н • а)+( С³ • а • Р)) • г,

де С^н - попит, забезпечений товарними ресурсами відповідно індивідуальних смаків споживачів та їх вимог до якості товарів; С³ - попит, що підлягає заміні для забезпечення відповідності індивідуального смаку та вимогам до якості.

Зниження цін впливає на кількісну заміну попиту на взаємозамі-нювані товари та забезпечує інший ступінь у взаємозамінюваності. Відповідно до принципу замінюваності покупець віддає перевагу більш дешевому товару, що сприяє встановленню відповідних пропо­рцій заміни. Але при зрушенні цін товарів пропорції, що склалися, порушуються, виникають нові, і це відображається на показнику то­варообороту.

Для наочного вивчення впливу зміни цін за двома взаємозаміню-ваними товарами А та Б на приріст товарообороту побудуємо графіки (рис. 39). На вісі X відкладені показники приросту цін, на вісі Y -кількісна характеристика попиту. Опишемо випадок, коли зростання цін спостерігається за обома товарами, але на товар А встановлюють­ся більш низькі ціни, він є замінюючим товар Б. Діапазон приросту цін по товару Б більший, ніж по товару А (АЦ_В > АЦ_А) та (Ц'_в > Ц"_А). Підвищення цін призвело до того, що попит на товар Б почав падати, а на товар А — рости, причому цей ріст характеризується більш ви­сокими темпами, ніж зниження попиту по товару Б.

Переключення попиту з товару Б на товар А стало більш інтенси­вним, про що свідчить приріст кількісної характеристики попиту: ДС'_А/Б < АС_А/Б. При перетині ліній, які характеризують зниження цін та показника попиту, отримаємо прямокутники, що відповідають приросту товарообороту в діючих раніше та в нових цінах. Площа прямокутника, що характеризує приріст товарообороту в цінах, які діяли раніше, складає 5 умовних одиниць, а в нових цінах - 10, що в 2 рази більше. Таким чином, зростання цін обумовлює інші пропор­ції у взаємозамінюваності, сприяє переключенню попиту та призво­дить до збільшення приросту товарообороту (AT' > AT).

Розглянутий приклад свідчить про те, що до управління товаро­оборотом з урахуванням взаємозамінюваності товарів на основі зни­ження цін треба підходити обережно, позаяк зниження цін призво­дить до необгрунтованого росту товарообороту при одночасному зниженні попиту населення на ряд товарів. Для стимулювання попи­ту при підвищенні цін на одні товари слід використовувати принцип зниження цін на замінюючі їх товари.

Рис. 39. Характеристика впливу зниження цін взаємозамінюваних товарів на приріст товарообороту

При регулюванні товарообороту за взаємозамінюваністю з викори­станням механізму зрушення цін слід оцінювати всі можливі ситуа­ції.

Класичні ситуації, що сприяють росту товарообороту, коли ріст цін обумовлює зниження попиту, та навпаки, наведені на рис. 40.

Рис. 40. Ситуації, що сприяють росту товарообороту

Стратегічне регулювання структури товарообороту має за мету не тільки досягнення відповідності із структурою попиту, а й створення умов для одержання необхідного розміру прибутку.

Це може бути досягнуто шляхом комерційного регулювання асор­тиментної структури товарообороту, яке проводиться поетапно і полягає в наступному.

На першому етапі роботи визначається розмір необхідного прибу­тку підприємства згідно з напрямками його розподілу в наступному періоді для забезпечення умов виробничого та соціального розвитку підприємства. При цьому обов'язковим є дотримання умови:

П_пл > Пф,

де П_пл, П_ф - відповідно, розмір планового та фактичного прибутку торговельного підприємства.

Встановлений розмір планового прибутку П_пл слід розглядати як мінімальний, обов'язковий для одержання в умовах, що склалися. Верхня мета отримання прибутку є відкритою, тдбто допускається її необмежене підвищення (П_пл-»тах), позаяк зростання прибутку від­повідає меті функціонування торговельного підприємства.

На другому етапі визначається планова сума валового доходу підприємства, яку необхідно отримати для досягнення планового при­бутку (П_пл) та відшкодування планових витрат обігу (ВО_пл):

ВД_ПЛ=В0_ПЛ+П_ПЛ, де ВД_ПЛ - сума планового валового доходу; ВО_пл - плановий розмір витрат обігу; П_пл - плановий розмір прибутку.

На третьому етапі роботи визначається сума валового доходу за кожною товарною групою, яка забезпечує досягнення планового обся­гу доходу по підприємству в цілому.

Розподіл здійснюється на основі даних аналізу доходності реалі­зації окремих груп товарів. Такий розподіл носить попередній (експериментальний характер) і згодом може бути скоригований.

На четвертому етапі роботи визначають фактори, які обумов­люють досягнення планового розміру валового доходу по товарних групах, та встановлюється можливий діапазон їх зміни в процесі ре­гулювання.

В якості таких факторів-регуляторів розглядаються:

- обсяг товарообороту по товарній групі О,, який в свою чергу є функцією від фактора ціни товару Р; та кількості продажу в нату­ральному вимірі Qij

- рівень валового доходу по товарній групі - Ni. Функціонування торговельного підприємства в період формування

ринкових відносин здійснюється в умовах лібералізації цін. Якщо раніше питання ціноутворення не входило до компетенції торговель­ного підприємства, зараз підприємство самостійно визначає рівень роздрібних цін на основі ринкової кон'юнктури, та можливий діапа­зон їх зміни. Це зумовлює можливість активного використання гнуч­кого цінового механізму для цілеспрямованого регулювання процесів, що відбуваються в торговельному підприємстві, насамперед пов'яза­них з реалізацією товарів.

Очевидно, що економічне регулювання за допомогою цінового фактора повинне забезпечити збалансованість таких важливих показ­ників, як товарооборот, валовий дохід, витрати обігу та прибуток.

Для ефективного використання цінового фактора в управлінні то­варооборотом виникає необхідність аналізу можливих ситуацій, коли приріст (зниження) цін пропорційний приросту (зниженню) товаро­обороту, і навпаки, а також ситуацій, коли пропорції приросту цін випереджають приріст товарообороту чи відстають від нього. Схема­тично це можна виразити так:

- 1

- 1

■ ф.і

Темп прирісту ціни

Вибір знаку

Темп приросту товарообороту

підприємства

Де Рщі.і» Рд.і - відповідно, діюча та планова (пропонована) ціна і-то товару;

Тпл.і. Тф_Л - відповідно, фактичний та плановий (очікуваний) обсяг по реалізації і-то товару.

Значення Р_пл.і при підборі варіантів встановлення ціни може неод­норазово змінюватися (в рамках визначеного гранично допустимого діапазону).

Фізична маса продажу Qi як фактор регулювання товарообороту зумовлена кількісним вираженням попиту на той чи інший товар і наявністю та своєчасним оновленням товарних ресурсів по усьому асортименту товарів.

Необхідною передумовою використання цього фактора в процесі регулювання структури товарообороту є отримання інформації про обсяг реалізації окремих товарів в натуральному вимірі.

Можливий діапазон зміни рівня валового доходу по товарній групі Nj встановлюється, виходячи з ринкової кон'юнктури (верхня межа) та витратомісткості реалізації окремих товарів (нижня межа).

На наступному, п'ятому етапі здійснюються оцінка можливих варіантів розрахунку структури товарообороту, пошук найкращого з них за кожною товарною групою та формування в підсумку опти­мальної структури товарообороту. Можливі варіанти розрахунку структури товарообороту та послідовність їх проведення відображені в табл. 23.

Варіантами 1.1 - 1.5 передбачено, що заданий (на третьому етапі) обсяг валового доходу залишається незмінним, і вплив факторів регу­лювання здійснюється в рамках цієї величини. Передбачено варіант, коли обсяг товарообороту за товарною групою встановлюється експерт­ним шляхом (вар. 1.1) з наступним коригуванням за рахунок впливу фактора ціни (Р), кількості (Q), рівня валового доходу (N_nJI) (вар. 1.2 -1.5).

В основі запропонованих варіантів лежить оцінка умов реалізації, характерних для конкретного товару. Вона базується на інформації про те, як здійснювалась реалізація в минулому, чи була тенденція до росту продажу в натуральному вираженні, чи існують обмеження в товарних ресурсах, який вплив цін на зростання продажу, чи достат­ній розмір валового доходу для забезпечення рентабельності.

Якщо і-тий товар користується попитом у населення і не існує обмеження його ресурсів, регулювання здійснюється через фактор ма­си продажу товарів. Це досягається збільшенням кількості продажу даного товару (Q_n„.;> Q_fli), що за інших рівних умов регулює величину товарообороту.

Таблиця 23

Можливі варіанти розрахунку структури роздрібного товарообороту і послідовність їх проведення.

№ ва­ріан­ту в роз­рахун­ку	Регу­льова­ний показ­ник і фак­тор	Задана плано­вана сума валового доходу	Рівень дохідності плану­вання	Обсяг планового товаро­обороту за товарними групами	Ціна в плановому періоді	Продаж у натураль­ному вираженні в плановому періоді
1.1	Т АШІ	і* вд™	ВДпл 3 мпл = ■ 100 т 1 пл	2 т	4 Р =Р А пл ■* д	5 Т пл Члл = р Д
1.2	т *пл	4 ВДпл	ВДпл 5 N = 100 ТПЛ	3	1 Рпл*Рд	2 <3пл=0.д
1.3	т Апл	4 вдпл	ВДпл 5 мпл = • 100 т пл	3	1 р =р * пл 1 і	2 0-пл*в-д
1.4	т	4 вдпл	ВДпл 5 кпл = • 100 т пл	3 ТПЛ=Рпл'0-Д	1 р *р	2 О-пл^д
1.5		1 вдпл	ВДпл 2	ВДпл 5 тпл = м 100	1 ХПЛ Х Д	Т 5 х пл
			кпл = • 100 т х пл			«пл = р Д
* послідовність проведення розрахунків

Якщо існують обмеження щодо ресурсів товару (такий варіант в період становлення ринкових відносин цілком можливий), регулю­вання товарообороту може бути здійснене через механізм цін.

При прийнятті рішення про вибір регулюючого фактора для впли­ву на товарооборот: ціни натурального продажу, чи того й іншого слід враховувати, що на перший план має бути винесена можливість збільшення натурального продажу, зниження ціни або її стабілізація, а потім — використання інших комбінацій. Таким чином, головним орієнтиром має бути відповідність споживчому попитові при одно­часному досягненні ефективності господарської діяльності. Процес логічного дослідження факторів (ціни та кількості товарів) для добору варіантів структури товарообороту відтворений у блок-схемі (рис. 41).

( р^р" )іг~К%)—^ря>р'

pass* Ні

Так

НІ \ Ні

Р"<

Ні

Так

Ні

^{[~^<у><у^н&<—^ <у=(у ^}

Ні

<У><У k

Так

^Т"=РД<У

Так

^Т"=рд<У^.

»^Т°=Р«(У^-

Умовні позначення:

Р^д - ціна діюча; Р" - ціна планова;

0^а - досягнута фізична маса продажу товарів; Q" - фізична маса продажу товарів, що планується; Т" - товарооборот, що планується;

• перехід до блоку з протилежним знаком;

• переключення на іншу змінну;

Рис. 41. Логічна блок-схема дослідження варіантів структури

товарообороту

Якщо використання факторів ціни і кількості з яких-небудь при­чин неможливе або недостатнє, слід перейти до наступного варіанту, де регулятивним фактором є рівень валового доходу (вар. 1.5).

На шостому етапі оцінюється вплив вищевказаних факторів на суму отриманого валового доходу. Так, якщо регулювання призводить до зміни обсягу валового доходу, слід переходити до регулювання об­сягів реалізації по іншій товарній групі, щоб відшкодувати втрату валового доходу або обмежити (якщо вимагається) його зростання.

На сьомому етапі розроблені варіанти структури товарообороту аналізуються з точки зору достатності одержання валового доходу по кожній товарній групі та в цілому по підприємству для одержання

підприємства

мінімально необхідного розміру прибутку; проводиться вибір кінцево­го варіанту структури товарообороту.

Реалізація цього підходу орієнтована на використання ЕОМ як високоефективного засобу для забезпечення реальної "працездатності" механізму економічного регулювання структури товарообороту торго­вельного підприємства.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення товарообороту як економічної категорії та економічного показника.

2. Визначте місце та роль товарообороту на рівні країни, регіону.

3. Розкрийте значення показника "обсяг товарообороту" для ок­ремого торговельного підприємства.

4. Дайте порівняльну характеристику показнику товарообороту в умовах державно-директивної та ринкової економіки.

5. Перелічіть класифікаційні ознаки видів та форм товарообороту торговельного підприємства.

6. Дайте характеристику роздрібного товарообороту за ор- ганізаційними формами продажу та за складом кінцевих споживачів.

7. Які форми роздрібного товарообороту ви знаєте за термінами та формами розрахунків? Визначте їх зміст, переваги та вади кожної форми обороту.

8. Дайте визначення оптового товарообороту і характеристику йо­го видів.

9. Що являє собою торгово-посередницький оборот? Чим він відрізняється від оптового та роздрібного товарооборотів?

10. Охарактеризуйте склад роздрібного товарообороту. Які ознаки покладені в основу віднесення продажу до складу роздрібного товаро­обороту?

11. Що являє собою товарооборот громадського харчування? Дай­те характеристику його складу. Чим він відрізняється від товарообо­роту роздрібної торговельної мережі?

12. Які вироби та напівфабрикати відносяться до продукції влас­ного виробництва підприємств громадського харчування?

13. Що таке "покупні товари" в підприємствах громадського хар­чування та який порядок їх відображення в складі роздрібного това­рообороту підприємств громадського харчування?

14. Охарактеризуйте склад оптового і роздрібного продажу про­дукції власного виробництва підприємств громадського харчування.

15. Визначте показники товарообороту, які використовують в процесі обліку, аналізу та планування.

16. Які фактори визначають обсяг, структуру та перспективи роз­витку товарообороту?

14. Дайте розгорнуту характеристику факторів зовнішнього се­редовища, що впливають на товарооборот підприємства.

14. Визначте фактори внутрішнього середовища підприємства, що обумовлюють обсяги, структуру та перспективи зростання товарообо­роту.

15. Які фактори впливу на товарооборот можуть бути регульовані торговельним підприємством?

16. Які фактори не регулюються підприємством? Як запобігти не­гативному впливу цих факторів в процесі управління товарооборотом?

17. Стратегія управління товарооборотом як складова загального стратегічного плану розвитку торговельного підприємства, їх взаємозв'язок та завдання.

18. Основна мета стратегії управління товарооборотом та її най­важливіші завдання.

19. Дайте характеристику принципам управління товарооборотом.

20. Відтворіть структурно-логічну модель управління товарооборо­том підприємства і дайте характеристику її кожного етапу.

21. Визначте можливі цілі управління товарооборотом відповідно до стадії життєвого циклу підприємства і дайте характеристику пере­думов реалізації окремих стратегічних підходів в управлінні товаро­оборотом.

22. Що являють собою економічні межі діяльності торговельного підприємства? Чи можливе їх кількісне визначення?

27. Як визначити мінімальну межу діяльності торговельного підприємства? Який обсяг товарообороту її забезпечує?

28. Для прийняття яких управлінських рішень використовуються розрахунки обсягу товарообороту, що забезпечують досягнення "точки беззбитковості" та "точки мінімальної рентабельності"?

29. Наведіть формулу розрахунку "точки беззбитковості" та "точки мінімальної рентабельності"?

30. Дайте визначення максимальної межі діяльності торговельно­го підприємства. При якому обсязі товарообороту її можливо досягти?

31. Визначте сутність оптимізації товарообороту та умови її про­ведення в коротко- та довгостроковому періоді.

32. Розкрийте послідовність та етапи аналізу товарообороту підприємства. Дайте характеристику кожного етапу аналізу і мето­дичним підходам щодо його здійснення.

33. Наведіть класифікацію планів розвитку товарообороту підприємства, її призначення і використання в практичній діяльності.

34. Назвіть різновиди планів обсягу товарообороту, їх сутність та значення в процесі управлінських рішень.

35. Охарактеризуйте методи планування, що застосовуються при розрахунках різних варіантів плану товарообороту, та визначте їх сутність.

36. Розкрийте сутність принципів формування асортиментної політики підприємства.

37. Визначте взаємозв'язок асортиментної політики підприємства з іншими економічними політиками та її функціональними стра­тегіями.

38. Назвіть складові елементи формування асортиментної полі­тики підприємства.

39. Дайте характеристику процесу формування асортименту то­варів, який реалізує підприємство.

40. Розкрийте сутність поточного планування асортиментної структури товарообороту та охарактеризуйте методику розрахунків обсягу товарообороту за окремими товарними групами.

41. Визначте необхідність та сутність стратегічного регулювання асортиментної структури товарообороту на основі маркетингового підходу.

42. Дайте характеристику варіантів прийняття управлінських рішень підприємством щодо збалансування попиту та пропозиції на товари залежно від ступеня насиченості ними ринку.

43. Охарактеризуйте ситуації, що сприяють зростанню товарообо­роту при зміні цін.

44. Розкрийте методичні підходи до регулювання структури това­рообороту з метою створення умов для одержання необхідного розміру прибутку.

Розділ 4. Управління товарними запасами торговельного підприємства

Ключові слова та поняття:

товарний запас, запас поточного зберігання, запас сезонного збері­гання, запаси дострокового завозу, рівень товарних запасів, час това­рного обертання, стратегія управління товарними запасами, середній товарний запас, індекс коливальності товарних запасів, якість товар­них запасів, ефективність управління товарними запасами, норму­вання товарних запасів, норма та норматив товарного запасу, методи нормування товарного запасу, торговий запас, робочий запас, запас поточного поповнення, страховий запас, представницький асортимен­тний набір, оперативне управління товарними запасами, контроль рі­вня товарних запасів, понаднормативні товарні запаси.

4.1. Суть та склад товарних запасів торговельного

підприємства

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслу­говування покупців потребує створення на торговельному підприємст­ві певного обсягу товарних запасів.

Товарний запас - являє собою масу товарів, призначену для наступ­ного продажу, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача. В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм, що наочно відображено на рис. 42.

Запаси готової продукції на складах підпри-ємств-виробників

Товари в дорозі від виробника до оптової ланки

Товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збу­тових посе­редників

Товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки

торгівлі

Запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговель­ному залі)

Рис. 42. Форми товарних запасів сфери обігу

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими при­чинами:

1. Невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів.

2. Сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів.

3. Нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживан­ня товарів.

4. Необхідністю перетворення виробничого асортименту в торго­вий.

5. Необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачених коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

Для характеристики стану, процесів утворення та розробки стра­тегії управління товарні запаси торговельних підприємств класифі­кують за наступними ознаками (мал. 43).

/. За призначенням запасів.

Залежно від призначення виділяють 4 групи товарних запасів: за­паси поточного зберігання, сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення.

Товарні запаси поточного зберігання складають головну частину всіх товарних запасів (приблизно 80-85 % всієї суми запасів) і при­значені для забезпечення безперервного продажу товарів. їх розмір обумовлюється обсягом реалізації товарів та інтервалом поставки. В процесі реалізації ця частина товарних запасів використовується, а отже, потребує систематичного поновлення.

Товарні запаси сезонного зберігання необхідні для формування торгової пропозиції в періоди сезонних змін попиту чи пропозиції (виробництва) товарів. Вони створюються за такими товарами, які в силу особливостей їх виробництва, попиту чи з інших причин мають розрив у часі виробництва та реалізації (овочі, шкільна форма, ялин­кові прикраси, гумове взуття та інше).

Товарні запаси дострокового завозу мають забезпечувати нор­мальний рівень торгівлі протягом періоду між завозами товарів у ра­йонах Крайньої Півночі, віддалених та високогірних районах, зв'язок з якими підтримується лише певний період (період навігації, чи тіль­ки у зимовий період). На території України ця група товарних запа­сів, як правило, не формується.

Товарні запаси цільового призначення створюються за розпоря­дженням органів влади для виконання певних цілей, не пов'язаних із поточною господарською діяльністю підприємств (для стимулювання закупівлі сільськогосподарських продуктів, для забезпечення мережі дитячих закладів, об'єктів охорони здоров'я, інвалідів, діабетиків та для видачі товарних виграшів по лотереях тощо).

Товарні запаси торговельного підприємства

Запаси роздрібної торгівлі

_J

Запаси оптової торгівлі

Залежно від

місця знаходження

За призначенням запасів

Запаси у дорозі

Вхідні запаси

Вихідні запаси

Залежно в|д моменту та характеру оцінки

Запаси поточного зберігання

чтштттшш

^Запаси сезонного зберігання та попереднього завозу

с с

Запаси цільового призначення

Запаси продовольчих товарів

Запаси промислових товарів

Запаси, що залежать від зміни обсягу товарообороту

ГЗапаси, розміри яких не залежать від зміни обсягу товарообороту

Запаси, що відповідають параметрам попиту

Залежно від асортиментної [Структури запасів

Залежно від ' чутливості до зміни обсягу .товарообороту .

Залежно від відповідності попиту

Залежно від характеру поповнення та витрачення

Відносно нормативу

Середні запаси

іУіУіУіУіУіУУіУіУіУіУіУіУіУІ'І*

Планові (прогнозні) запаси

Запаси регулярного поповнення та використання

Запаси регулярного поповнення та

¹шя

сезонного використання

УтУ-У-'і

Запаси сезонного формування та регулярного використання

Запаси періодичного поповнення та використання

Запаси в межах нормативу

_J

Запаси, що не відповідають параметрам попиту

Запаси понаднормативні

Рис. 43. Характеристика товарних запасів торговельного підприємства за різноманітними класифікаційними ознаками